МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Прикметник
Якісні, відносні та присвійні прикметники
За лексичним значенням і морфологічними та словотвірними особливостями прикметники поділяються на три групи: якісні, відносні і присвійні.____________________________________________________
Якісні | Відносні | Присвійні |
Який? ( а, – є) | Який? ( а, є) | Чий? (я, є) |
Світлин | Кришталевий | Бабусина (хустка) |
Довгий | Зимовий | Данилів |
Важка | Міська | Дядькове (слово) |
Приємне | Школярське | Лисяча (нора) |
Якісні прикметники
До Якісних належать прикметники, що виражають прямі, безпосередні ознаки предметів, які можуть виявлятися різною мірою: Молодий – молодший – наймолодший, пізній – пізніший – найпізніший.
Якісні прикметники називають:
А) властивості і якості предметів, що сприймаються зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком: Білий, гучний, духмяний, солодкий, твердий;
Б) просторові та часові ознаки: Широкий, далекий,
В) риси характеру та розумового складу людей: Сміливий, прудкий, розумний, талановитий;
Г) вікові ознаки і фізичні риси людей і тварин: Старий, молодий, худорлявий, гладкий;
Г) загальну оцінку: Гарний, поганий, хороший та інші ознаки.
Якісні прикметники мають низку морфологічних, словотвірних і лексичних особливостей, які відрізняють їх від прикметників відносних і присвійних.
Якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння (Вищий і найвищий), що позначають різну міру вияву ознаки предмета: Міцний – міцніший – щонайміцніший, густий – більш густий – найбільш густий.
Окремі якісні прикметники можуть мати Повну і коротку форми: Певний – певен, зелений – зелен, дрібний – дрібен.
Від багатьох якісних прикметників можуть утворюватися прислівники на – о, – е (Приємно, дрібно, добре, рішуче) та абстрактні іменники із суфіксами – ість, – от-, – ин-, – ств-, – еч-, – ав – (-яв-) (Самотність, німота, глибина, убозтво, порожнеча, блакитнява).
Якісні прикметники можуть сполучатися з прислівниками дуже, трохи, надзвичайно, зовсім, надто та ін.: Дуже повільний, трохи сумний, надто широкий.
Від якісних прикметників за допомогою суфіксів і префіксів утворюються прикметники зі значенням здрібнілості, згрубілості, різної міри вияву ознаки (Гарненький, тонесенький, здоровенний, хитрющий, надзвичайний, прегарний, завеликий, великуватий). Способом складання слів утворюються складні прикметники зі значенням великої міри вияву ознаки (Білий-білий, дужий-предужий, милий-милесенький).
Якісні прикметники здатні утворювати Антонімічні пари (Великий – малий, багатий – бідний, добрий – злиЙ) та Синонімічні ряди (добрий – приязний, привітний, ласкавий, чуйний; сміливий – хоробрий, мужній, відважний, безстрашний).
Відносні прикметники
Відносні прикметники виражають ознаку предмета за відношенням до:
А) матеріалу: Дубовий стіл – стіл із дуба, сталевий ніж – ніж зі сталі;
Б) особи: Студентська практика – практика студентів;
В) явища: Вітряна погода – погода з вітром;
Г) абстрактного поняття: Філософський термін – термін, що вживається у філософії;
Г) часу, місця: Сьогоднішній випадок – випадок, що відбувся сьогодні; міський Парк – парк у місті;
Д) дії: Зрошувальна система – система для зрошування;
Е) виміру: Потрійна платня – платня, збільшена втричі, Та ін.
Відносні прикметники мають ряд лексико-граматичних особливостей.
Ознаки відносних прикметників незмінні, вони не можуть виявлятися різною мірою, як у якісних прикметників. Тому відносні прикметники не мають ступенів порівняння і не утворюють форм зі значенням здрібнілості та згрубілості. Вони не сполучаються з прислівниками Дуже, трохи, надто, зовсім і под., не утворюють антонімічних пар.
Усі відносні прикметники є похідними. Найчастіше вони утворюються від іменників (Паркетна підлога, східний вітер, квітковий магазин), рідше – від прислівників, дієслів і числівників (Нинішній день, лікувальний заклад, подвійна робота).
Відносні прикметники бувають синонімічними з прийменниковими і безприйменниковими формами іменників (Картопляний суп – суп із картоплею, росяні краплі – краплі роси).
Присвійні прикметники
Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині (рідше – тварині), і відповідають на питання Чий? чия? чиє?
Наприклад: Мамин погляд, Шевченкова поема, Орисине вбрання.
Присвійні прикметники мають свої особливості. Вони утворюються тільки від назв осіб і тварин (рідко – від уособлених предметів) за допомогою суфіксів:
А) – ів (-їв), – ин – (-їн-) та їх варіантів у відкритому складі – ов-, – ев – (-єв-) від назв осіб: Дмитрів батько, Андріїв спів, сестрина ручка, Софіїна писанка, братова куртка, дідусева хата;
Б) – ач – (-яч-), – ин – (-їн-) – від назв тварин: Заяча здобич, качине гніздо.
Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс (вовчØий, ведмеж͡Øий, овеч͡Øий), який виражає значення присвійної ознаки.
Присвійні прикметники в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду мають коротку форму: Братів, Олегів, материн, Миколин, соловейків.
Присвійні прикметники вживаються переважно в усному мовленні, народній творчості і художніх творах. В інших стилях вони, як правило, виступають компонентами стійких сполук: Ахіллесова п’ята, базедова хвороба, дамоклів меч Тощо.
Межі між розрядами прикметників певною мірою умовні. Прикметники можуть уживатися як у прямому значенні, так і в переносному.
Якісні прикметники переходять у відносні, якщо втрачають властиві їм ознаки (здатність виражати різну міру ознаки) і позначають постійну властивість предмета: Чорна ніч – чорна металургія, важкий камінь – важка промисловість.
Відносні прикметники, уживаючись у переносному значенні, набувають ознак якісних прикметників і переходять у якісні: Залізний обід – залізний характер, срібний ланцюжок – срібний голос.
Присвійні прикметники у свою чергу переходять у відносні і якісні, якщо набувають їхніх ознак: Лисяча (чия?) нора (присвійний) – Лисячий (який?) комір (відносний) – Лисячий (який?) погляд ( = Хитрий погляд – якісний).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)