Політологічний словник
Єврокомунізм – течія у комуністичних партіях Західної Європи в середині 70-х – у 80-х роках, що сповідувала демократичний шлях завоювання влади і проголошувала будівництво соціалізму на цих засадах. Термін запроваджений журналістом Ф. Барб’єрі в журналі “Джіорнале нуово” у червні 1975 р. Витоки Є. починаються з ідеї Грамші про єдиний фронт проти фашизму, а також із заяв Тольятті про неможливість брати радянську модель як взірець на шляху до соціалізму і про майбутню поліцентричність комуністичної системи.
Найвиразніше
Є. був свідченням кризи ідеології і політичної практики комуністичного руху, наростання внутрішніх розбіжностей. Він став нагальною потребою у процесі пристосування компартій до західноєвропейських реалій і коригуванням принципів марксизму – ленінізму. Політику реформ М. Горбачова прихильники Є. сприйняли як запізніле визнання власної правоти.
Garrillo S. Eurocommunism and the Static. – L., 1977; Goode S. Eurocommunism. – N. Y., 1980; The Politics of Eurocommunism; socialism in transition. – Boston, 1980; National Communism in Western Europe / Ed. by H. Machin. – L., N. Y., 1983; Keemann K. Pluralisicher Kommunismus? – Stuttg., 1984; Carr B. Mexican communism, 1968- 1983. Eurocommunism in the Americas? San Diego; Eurocommunism to Eurosocialism. – N. Y., 1987; Рубби А Мир Берлингуэра. – M., 1995; Политическая энциклопедия. – М., 2003.
А. Кудряченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)