ЖИТТЯ ЯК БІОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Розділ 1 Загальна характеристика живої природи

Тема 2 Cистема організації живої природи

§ 7. ЖИТТЯ ЯК БІОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Терміни та поняття: життя, редукціонізм, холізм.

Чи просто дати визначення поняттю “життя”.

Будь-яка людина без особливих зусиль відрізняє живі організми від неживих тіл. Ще у давнину людина чітко поділила навколишній світ на живу та неживу природу. До живих об’єктів було віднесено людей, тварин і рослини, а до неживих – воду, пісок, камені, а також трупи тварин і залишки рослин. Перші дослідники,

побачивши одноклітинні істоти в мікроскоп, теж відразу визначили, що це саме живі організми, а не пил. Тому, на перший погляд, здається, що немає нічого більш простішого, ніж дати наукове визначення поняттю “життя”. Проте формулювання цього визначення, яке однозначно відповідало б усім властивостям живих організмів, і дотепер викликає суперечки.

Багато вчених і філософів минулого, наприклад І. Кант, Ж. Б. Ламарк, робили спроби дати визначення поняття життя. Але ці визначення були тільки наукоподібними і досить абстрактними: життя – це “протилежне смерті”, “душа світу”, “рівняння

Всесвіту”. Зрозуміло, що за ними складно відрізнити живе від неживого.

Така складність із окресленням сутності життя невипадкова, оскільки межа між живою й неживою природою певною мірою є умовною. Адже життя – це тільки рівень розвитку матерії, а закони природи – єдині для всього матеріального світу. Неживі тіла так само, як і живі переносять речовини й енергію, а деякі створені людиною механізми здатні самостійно рухатися і навіть реагувати на зовнішні подразники, тобто за цими ознаками вони не відрізняються від живих. Важливим критерієм живого є здатність до розмноження – відтворення подібних до себе, однак не всім живим істотам притаманна ця властивість. Наприклад, робочі бджоли чи мурашки не здатні залишати нащадків – вони стерильні (від лат. стеріліс – безплідний). Такі особини зустрічаються серед людей, тварин і рослин, генетичний апарат яких має суттєві пошкодження. Однак всі вони є живими. Важливим критерієм живого є ріст та розвиток, але і кристали здатні рости. Саме тому в своїй системі живих істот К. Лінней розподілив живе на три царства: Рослини, Тварини і Кристали.

Особливим явищем, проміжним станом між живим і неживим є віруси (від лат. вірус – отрута) – неклітинні утворення. Вони, хоча і складаються, як усі живі істоти, з білків і нуклеїнових кислот, однак не здатні до самовідтворення поза організмом хазяїна, не живляться, а також в них немає обміну речовин, тобто, на відміну від живих істот, віруси не здатні до самооновлення та саморегуляції.

У XVIII-XIX ст. був розповсюджений механічний погляд на природу, згідно з яким живі організми розглядались як механізми, що відрізняються від створених людиною лише складністю будови. Прибічником цих поглядів був німецький мислитель Фрідріх Енгельс (1820-1895), який розглядав життя як особливу форму руху матерії. Теоретичною основою таких поглядів було те, що тіла як живої, так і неживої природи складаються з однакових хімічних елементів та пов’язані між собою по то ком еле ментів, обміном ре чо вин і енергії.

Що таке редукціонізм і що таке холізм. Живі істоти мають як свої особливі властивості, так і підпорядковуються загальним законам матеріального світу. (Пригадайте, яким законам фізики, механіки та хімії підкоряється життєдіяльність живих істот.) Проте одні вчені, що займаються вивченням основ життя на клітинному чи молекулярному рівні, у своєму пізнанні йдуть від складного до простого, зводячи всю складність життя до простих хімічних і фізичних процесів, належать до редукціоністів (від лат. редукціо – повернення), тоді як інші – холісти (від англ. хоул – цілий) – це, як правило, вчені, що вивчають природні угруповання, розглядають життя як особливу категорію, яка не може бути зведена до простих фізи – ко-хімічних процесів. Дійсно, з одного боку, навіть вивчивши усі фізичні та хімічні процеси, що відбуваються в нервовій клітині людини, неможливо зрозуміти механізм мислення, з другого – немає іншого шляху пізнання цілого, крім його поділу на певні частини. Саме таким і є шлях біології, яка, з одного боку, вивчає цілісні тіла і явища, а з іншого – їх складові.

Холісти розглядають світ як вищу цілісність, яка включає психічну, біологічну та фізичну сфери дійсності. Засновник цього вчення Я. Сметсон (1870-1950) наголошував: “Ціле більше, ніж сума його частин”.

Рене Декарт (1596-1650) – прибічник редукціонізму – наводив такий приклад: “…тіло живої людини так само відрізняється від тіла мертвої, як годинник. коли він зібраний і має матеріальні умови задля тих рухів, для яких він призначений. від – зламаного, позбавленого умов руху”. (Чиї погляди вам ближчі?)

Поняття життя та його сутність. Вивчивши спільні властивості живого, вчені дійшли згоди, що для формулювання визначення поняття життя треба виділити спільні властивості живих істот. Живі істоти: – складаються з клітин; – живляться, поглинаючи речовину й енергію з навколишнього середовища, здійснюють обмін речовин, здатні до самооновлення і саморегуляції; – здатні до самовідтворення, тобто розмножуватися завдяки наявності генетичного апарату, що складається з ДНК, залишаючи потомство, яке зберігає основні властивості батьків; – відповідають на зовнішні подразники; – ростуть і розвиваються, тобто за час свого існування збільшуються в розмірах і змінюються зовні.

“Життя – це спосіб існування білкових тіл, і цей спосіб існування передбачає постійне самооновлення хімічних складових частин цих тіл, обмін речовин з навколишнім середовищем. У разі припинення цього процесу припиняється і життя, що призводить до розкладання білка”, – таке визначення поняття життя дав Ф. Енгельс понад 100 років тому, але воно і в наш час не втратило актуальності. Це визначення охоплює такі принципові положення біологічної науки, які були експериментально отримані та науково обгрунтовані: життя тісно пов’язане з білковими тілами; постійний обмін речовин – необхідна умова існування усіх живих об’єктів і живої природи.

Сучасні дослідження вимагають редагування та доповнення трактування поняття. Так, російський біофізик М. В. Волькенштейн (1912-1992) запропонував таке: “Живі тіла, які існують на Землі, являють собою відкриті саморегулюючі та самовідтворюючі системи, побудовані з біополімерів – білків та нуклеїнових кислот”.

Одне з найбільш лаконічних визначень сформулював російський науковець В. П. Сержантов (1919-1998): “Життя – сукупність ієрархічно організованих систем, що мають внутрішню активність”. (Яке визначення, на вашу думку, є найбільш вдалим? Чому?)

Одним з найбільш складних питань біології є визначення поняття життя. Для всіх живих організмів характерний ряд властивостей, серед яких фундаментальними є саморегуляція, самовідновлення й самовідтворення. Крім того, всі організми без винятку складаються з клітин і білків, мають генетичний апарат, побудований з ДНК.