СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
До складу простих речень, крім головних і другорядних членів, можуть входити слова, які не відповідають ні на які питання, не є членами речення й не пов’язані з членами речення ніяким зв’язком. Це звертання і вставні слова (словосполучення, речення). Плавай, плавай, Лебедонько, по синьому морю! Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Справді, по полю мчались козаки (П. Куліш). Батько, Звісна річ, відвідав приятеля в лікарні…
Звертання непоширені й поширені
Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець.
Непоширеним називається звертання, виражене одним словом – іменником у кличному відмінку або іншою частиною мови (займенником, прикметником) у значенні іменника.
Лети, Пташко, з захід сонця, защебечи в шибку… (П. Гулак-Артемовський). Ти мене, Кохана, проведеш до поля… (М. Рильський). О, прийди, прийди, Хто-небудь, сядь, схилися, припади (О. Олесь).
Поширеним
Мій Боже милий, як-то мало святих людей на світі стало! (Т. Шевченко). Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, розвійтесь, як тихе зітхання! (І. Франко). Прощай, Моя рідна, дорога Десно (О. Довженко). Знову, Ластівочко-серце, ти вернулась… (П. Грабовський). Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з’єднала (Леся Українка).
Зверніть увагу!
Не слід плутати зі звертанням займенники ти і ви, які є підметами або додатками (останні можуть уживатися в будь-якому відмінку). Ти, безталанная, чого і ждеш, і ждатимеш од Бога і од людей його? (Т. Шевченко). Ой очі, очі, очі дівочі, де ж ви навчились зводить людей? (Народна творчість). Вам, сіячі, плугатарі, спасибі! (М. Рильський).
Звертаннями займенники Ти і Ви бувають дуже рідко. Слухай, тИ! (Панас Мирний). Чого ж ви чванитеся, Ви! (Т. Шевченко).