Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА.
МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розділ 9.
МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
9. 2. Анкетне опитування
Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих
Анкетне опитування починається з формулювання програмних питань, з переведення мови науки на запитання, зверненні до респондентів. Для чого необхідне це переведення? Існує велика відмінність в наукових термінах і буденній мов! людей, тому різні поняття можуть мати для простих людей і науковців не співпадаючі інтерпретації. Іноді опитуваний взагалі не знає значення того або іншого поняття. Отже, якщо не враховувати особливостей формулювання запитань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх останніх вимог методики анкетного
В процесі переведення дослідницьких (програмних) питань в анкетні запитання мета соціологічного дослідження стає все менш ясною. До речі, науковці – соціологи вважають, що чим краще проект анкети, тим менш ясною є тема дослідження для читача, опитуваних чи замовника. Але саме в цьому й полягає наукова майстерність соціолога, який бажає одержати об’єктивні відповіді. Як кажуть, хитрим повинен бути не питальник, а інтерв’юер.
Анкета, як правило, починається з преамбули – звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка (вона можлива і в кінці анкети) за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина – паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних (стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан і т. д.).
Наведемо деякі вимоги до самої анкети і анкетного опитування:
– опитування не повинно тривати більше 30 – 40 хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25 – 30 запитань;
– важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;
– перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
– важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент “включився” в тему;
– запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
– запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факта, події, а потім вже про його оцінку.
Якщо в анкеті з’являється новий розділ, то необхідно “підвести” опитуваного до нової теми. Зазвичай це робиться за допомогою звернення в певній формі до респондента, наприклад; “А тепер ми просимо Вас висловитись про те-то…”.
За предметним змістом запитання анкети поділяють на:
– запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;
– запитання про знання, мета яких – з’ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень поінформованості респондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні і ігрові ситуації;
– запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;
– запитання про мотиви, покликані викликати суб’єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.
За своєю логічною природою запитання класифікуються таким чином:
– основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;
– запитання – фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів із всього масиву за мовною ознакою;
– контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання зазвичай розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і один від одного. Різновидом контролю може бути повторне запитання із збереженням тих же умов – на увесь обсяг вибірки (панельне опитування) або на 5 – 10 відсотків осіб, вже опитаних раніше;
– запитання, які наводять на думку, допомагають респонденту у правильному осмисленні основного запитання, знайти точну відповідь.
За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факта анкетування і до тих запитань, на які йому треба буде відповідати, останні діляться на:
– контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентом. їх мета – створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента, ніби налаштовувати його на зацікавлену участь в анкетуванні.
– буферні запитання, як правило, починаються із загальної формули: “Як Ви думаєте?” – і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань – перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;
– прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;
– опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Респондент тут відповідає на запитання від імені групи колективу, в безособовій формі. Такі запитання ставляться й тоді, коли прямі запитання не зручно ставити або є пересторога, що на них не буде одержана щира відповідь.
За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються на такі види:
– відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді: “Скажіть, будьласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?”;
– запитання закритого типу: “Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відповісти на ті із нижче перерахованих варіантів, які співпадають з Вашою думкою: 1) відвідую рідних і знайомих; 2) зустрічаюся з друзями; 3) слухаю радіо; 4) читаю книгу; 5) займаюсь рукоділлям”;
– запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до списку відповідей фрази: “Вкажіть інші види занять”. Запитання дає можливість не лише вказати варіанти відповідей, які наводяться в анкеті, але й висловити щось своє.
– запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей;
– шкальні запитання – відповідь на це запитання дасться у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той або інший показник;
– дихотомічні запитання: “Чи вірите Ви у гороскопи і астрологічні прогнози?” Відповідь: “Так-ні”.
Після того, як дослідник визначився із змістом запитань, особливу увагу треба надати упорядкуванню анкети. Верстка анкети передбачає не лише компоновку запитань і їх послідовність, про що вже йшла мова, а також і художньо-технічне оформлення анкети. Всі розділи анкети можна виділити відмінним від основного шрифтом. Добре використати різний шрифт при друкуванні запитань і відповідей, при можливості використати кольоровий друк. Можна використати малюнки для підвищення інтересу до анкети, зняття психологічної втоми респондента. Ілюстративно можуть бути оформлені і деякі запитання, що урізноманітнює техніку заповнення анкети.
Коли анкета складена, треба здійснити пробне (пілотажне) опитування, в ході якого перевіряється зміст анкети, формулювання і послідовність запитань та варіантів відповідей і т. д. Пробне опитування охоплює невелику кількість осіб (20 – 30 чоловік), відібраних за основними характеристиками, які визначаються темою, метою і завданнями дослідження. Після ретельного аналізу результатів пілотажу і виправлення помилок в анкеті можна переходити до масового опитування.
За способом розповсюдження анкет опитування поділяються на:
– роздавальні, коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, поки вона заповнюється, і тут же одержує її – очне роздавальне опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів – заочне роздавальне опитування;
– поштове – анкета за попередньою домовленістю висилається і одержується поштою;
– пресове – анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію;
– телетайпні (за цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв’язок).
За типом дослідницьких завдань опитування бувають:
– стандартизоване – націлене на одержання статистичної інформації;
– фокусоване – збираються дані за умов конкретної ситуації;
– глибинне – спрямоване на одержання пошукової інформації.
За рівнем компетентності респондентів розрізняють:
– масове опитування (думка неспеціалістів з тої чи іншої теми);
– масове опитування у співробітництві з дослідником (передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується);
– симптоматичне опитування (достатнє знання у респондента загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань дослідження);
– експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається).
Основними етапами здійснення анкетного опитування є:
– підготовчий етап – він включає розробку програми опитування, складання плану і сітьового графіка роботи, проектування анкети, її апробацію, тиражування анкети, складання інструкцій для анкетера, респондента та інших учасників опитування, підбір і підготовка інтерв’юерів, анкетерів, розв’язання організаційно-технічних та фінансових проблем);
– оперативний етап – сам процес анкетування, який також має свої власні стадії і підетапи;
– підсумковий (результуючий) етап – обробка і аналіз одержаної інформації, оформлення звіту.
Отже, за допомогою методу анкетного опитування ми можемо зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і спостереження, анкетування і вільне інтерв’ю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)