Авантюризм політичний

Політологічний словник

Авантюризм політичний (від фр. aventure – пригода) – політичні наміри й дії, що спираються на інтригу, віру в щасливу долю й обман, спрямовані на здійснення мети, що грунтується на уявленнях, бажаннях, міфічних переконаннях без урахування політичних сил і можливостей, наукового їх обгрунтування, й розраховані на випадковий успіх. Прибічниками А. п. є політики – авантюристи, котрі являють собою тип політичного керівника, який пропонує програму популістського характеру. Політика, що грунтується на А. п., як правило,

приречена на провал і веде до поразки. Як засвідчує історична практика, його прикладом можуть бути: породжене радянською політичною системою утвердження ідеї “всемогутності партії на шляху до світлого майбутнього” у колишньому СРСР; нацистські ідеї всесвітнього панування в Німеччині; соціально необгрунтовані ідеї “прискорення”, “оновлення”, “реформ”, “революцій”. Для політики А. п. властиві такі ознаки: вона розрахована на штучну активність і спирається на створення “шумових
ефектів” політичного та ідеологічного впливу; характеризується пошуками “винних”; орієнтується на конфронтаційну стратегію неприйняття й цілковитого ігнорування правдивої громадської думки, на неврівноваженість і галасливість політичних лідерів, на деперсоналізацію й розмивання статусно-престижних критеріїв взаємодії людей, на везіння. Прихід до влади авантюристів стає реальнішим в умовах загрози загального революційного наступу, соціальних потрясінь, панічного страху перед терором. А. п. як політиканство руйнівно впливає на “суспільний організм”, стримує його демократичний розвиток. Він є вираженням соціопатії у суспільстві й приховує в собі негативний зміст. Останні події світового та вітчизняного політичного розвитку свідчать, що А. п. залишається досить поширеним явищем і є особливо небезпечним у військових і державних сферах, де йдеться про долю цілих держав і народів, тобто в міжнародній політиці.

М. Михальченко




Авантюризм політичний