Духовний світ північносвропейських народів

ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

§ 12. Європа ІХ – ХІ ст. походи норманів

4. Духовний світ північносвропейських народів

Релігією скандинавів було язичництво. Усе починалося зі звичайного обожнювання явищ природи. Поступово створилася багата міфологія, складена з історій про войовничих героїчних богів, які жили в Асгарді – скандинавському Олімпі.

В Асгарді володарювали три головні боги – Один, Тор і Фрейр. Із-поміж них верховним богом був Один – бог війни та мудрості. Він був однооким, бо віддав друге око в заклад, щоб набратися

мудрості і знань. Скандинавські народи уявляли, що Один проноситься над світом на восьминогому коні з вірними супутниками-воронами – Думкою і Пам’яттю. Ці ворони щоднини облітали світ і сповіщали йому про все, що побачили й почули. Дружиною Одина була богиня-красуня Фрігт, яка славилася своїм милосердям. Вона піклувалася про здоров’я дорослих і дітей, була покровителькою шлюбів, утіленням родючості.

Тор – бог грому й блискавки – був сином Одина й пересувався небом на колісниці,

у яку було запряжено двох цапів. Він обороняв світ людей від велетів, злих духів, різних чудовиськ, а Також від голоду й холоду.

 Духовний світ північносвропейських народів

Кам’яна голова Тора. IX ст.

 Духовний світ північносвропейських народів

Кам’яна голова Фрейра. IX ст.

 Духовний світ північносвропейських народів

Рунічне письмо. VIII cт.

Його зображували кремезним рудобородим чоловіком із бойовим молотом, що нібито викрешує блискавку.

Фрейр був богом достатку й родючості. Його сестра Фрейя, богиня краси, очолювала армію войовничих амазонок – валькірій. Саме їх Один відсилав на землю для того, щоб довідатися про мужність і силу воїнів-вікінгів. Вважалося, що після закінчення битви саме валькірії супроводжували загиблих у бою героїв до Вальгалли – розкішного палацу Одина, де на них чекало вічне блаженство.

Крім головних, у скандинавів були й інші боги, а також ельфи, добрі та злі духи тощо. Особливо цікавими є легенди про потворних маленьких тролів, які оберігали заховані в скелях або під землею скарби.

За однією з легенд, саме з підземного царства бог Один приніс руни – оригінальні знаки-символи, специфічні літери, які стали основою писемності скандинавських народів. Деякі літери нагадували латинські, а інші мали таку форму, яка дозволяла легко вирізати їх на дереві чи кістці. Рунічні тексти викарбовували також на спеціальних каменях і використовували в релігійних церемоніях. Час від часу рунічними написами прикрашали вироби з дорогоцінних металів. Перші шість літер рунічної писемності утворювали слово футарк, тобто те, що в українців називається абеткою. Повністю скандинавський футарк складався з 16 рун. Із поширенням християнства його було витіснено латинським алфавітом.

Релігійні ритуали стали важливим елементом повсякденного життя північноєвропейських народів. Місця, у яких вони поклонялися богам, вважалися священними. Як правило, це відбувалося під відкритим небом – у гаю чи на узгір’ї, на галявині чи біля скелі, на луці чи біля потічка. Мали скандинави також святилища – освячені храми. Проте вони не збереглися до наших днів, бо внаслідок християнізації були повністю знищені.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XII ст. Із праці монаха Одда “Сага про Улава Трюггвасона” про християнізацію Норвегії

Конунг Улав вирушив зі своїм військом у Трандхейм… і наказав скликати народ на тинг. Після відкриття тингу слово взяв конунг і став вимагати, щоб народ прийняв християнство. Від імені бондів говорив Скеггі Залізний… “Ми хочемо, конунг, щоб ти здійснив жертвоприношення, як це робили конунги До тебе”. Після його промови люди схвально загомоніли… Тоді конунг сказав, що він хоче поїхати в храм і подивитися на їхні звичаї, коли вони здійснюватимуть жертвоприношення…

І ось конунг Улав їде до храму… Коли конунг прийшов туди, він побачив зображення Тора, прикрашене золотом і сріблом. Конунг-Улав підняв позолочену палицю… і вдарив по Торові так, що статуя упала з підвищення. Після цього вбігли люди конунга і зіштовхнули з підвищення решту богів. Поки конунг перебував у храмі, ззовні, перед дверима, що ведуть до храму, було вбито Скеггі Залізного… Це зробили люди конунга. Коли конунг прийшов до народу, він запропонував бондам вибирати одне з двох: або всі вони повинні прийняти християнство, або повинні битися з ним… Було вирішено підкоритися конунгові і прийняти те, чого він вимагав…

Навернення народів Скандинавії до християнської віри розпочалося на зламі Х-ХІ ст. Цей процес тривав майже два століття. Активною діяльністю щодо впровадження християнства займалися місіонери. Знесилена жорстокістю вікінгів, християнська Європа сподівалася, що нова віра якось умиротворить і покладе край безконечним загарбницьким походам. Скандинави приймали християнство дуже важко. Навіть навернувшись до Хри – ста, вони тривалий час продовжували таємно поклонятися язичницьким богам.

Довгі зимові вечори скандинави проводили біля домашнього вогнища, слухаючи цікаві оповіді про походи й битви, про богів і героїв. Ці розповіді століттями передавалися від покоління до покоління і називалися сагами. У XII-XIII ст. ісландські монахи записали саги на пергаменті, врятувавши їх від забуття. Яскравим зразком поетичного та прозового мистецтва є міфологічний скандинавський епос “Едда”. Поезії складали й скальди (“піднесені”). Спочатку скальди були співцями у військових дружинах конунгів, а згодом стали професійними придворними поетами. За переказами, поетичним хистом їх наділив бог Один і призначив їм покровителя бога Брагі – чудового співця й оповідача. У творах скальди прославляли королів і героїв.




Духовний світ північносвропейських народів