Соціологія короткий енциклопедичний словник
ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА – одна з наріжних категорій марксист, соціальної філософії. Запроваджена К. Марксом, який уперше ввів термін “сусп. формація”. Термін “формація”, запозичений Марксом з геології, у єдності його діахронічного і синхронічного вимірів вдало “схоплює” суспільство – водночас як процес і структуру, формування і стан, послідовність і систему. Уникаючи однозначного тлумачення Ф. с.-е., Маркс розглядає її як поняття полісемантичне і визначає як основні
Ще одне значення Ф. с.-е. – “соціальний організм” – зустрічається у В. Леніна. Однак загалом у марксизмі, особливо в його рад. варіанті, Ф. с.-е. поступово починає тлумачитися дедалі одностайніше й однозначніше як істор. ступінь (тип) суспільства, а формаційний підхід помітно збіднюється, обертаючись формаційним редукціонізмом. Це знайшло свій вияв у зведенні всесвітньо-істор. процесу – у всьому обсязі його як просторових, так і часових характеристик – до п’ятичленки Ф. с.-е. (первіснообщинна, рабовласницька, фіеодальна, капіталіст., комуніст.) як єдино правильної його періодизації. Витлумачуючи всесвітньо-істор. процес як монолінійний висхідний п’ятичленний формаційний ряд, дослідникам, однак, дедалі важче було штучно підганяти під цю схему все розмаїття соціально-істор. процесів, що дедалі наочніше доводило неспроможність претензій формаційного підходу на все заг. і монополію на істину як у діахронічному, так і у синхронічному вимірі. У діахронічному аспекті історія культур ні Америки, ні Африки, ні Австралії чи Азії у формаційну лінію розвитку не вкладаються. Та й історія переважної більшості народів Європи, на матеріалах якої здебільшого і створювалась формаційна теорія, підлягає цій схемі з чималими натяжками.
Отже, щодо історії більшості регіонів планети формаційна послідовність постає як універсалістська теорет. можлива модель, яка реалізується в них у кращому разі лише частково. У структурному, синхронному зрізі формаційний підхід, даючи в ряді випадків змогу виявити істотні закономірності будови, функціонування і розвитку суспільства індустріального типу, все ж призводив до невиправдано спрощеного розуміння життєдіяльності суспільства, фокусуючись на зведенні до однієї площини розмиття явищ у кожній із сфер сусп. життя. У сфері матеріального в-ва багатоманітність екон. зв’язків редукується до сукупності панівних виробничих відносин, багатоукладність розглядається як явище небажане, що підлягає елімінації. У сфері соціальній відносини людей зводяться по суті до класових, інші ж розглядаються в кращому разі як маргінальні. У політ, сфері – акцентується на держ.-парт. утвореннях і розгляді держави як знаряддя суто класового панування з недооцінкою її соціокультурного значення. І, нарешті, у сфері духовній – відображення розмаїття виявів духовного життя лише в одну, ідеол. площину, до того ж з орієнтацією на панування однієї і єдиної ідеології. Багато в чому адекватно відображаючи колізії індустріального суспільства, з поч. перехідного періоду до суспільства постіндустріального, гіпертрофований формаційний підхід стикається з рядом серйозних труднощів, подолання яких ставить його перед необхідністю перегляду своїх позицій і інтервалу дійовості.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)