Політологічний словник
Географія політична – суміжна наукова дисципліна політології та складова частина географічних наук. Г. п. вивчає просторову організацію політичного життя: кордони, політико – територіальний поділ тощо та сучасний стан й історію політичного розвитку світу або окремих його частин, територіальну складову політичних сил. Досліджує вплив географічних чинників на політику та політичні інститути, питання існуючого світопорядку, географію розташування політичних і воєнно-політичних союзів, блоків, просторово-географічні
Після Першої світової війни К. Хаусхофер створив у Німеччині школу геополітики. Теоретичні дослідження цієї школи тією чи іншою мірою були використані ідеологами фашистського рейху для обгрунтування територіальних домагань тогочасної Німеччини. Відтак поняття геополітики та Г. п. були скомпрометовані.
Показово, що в повоєнні роки поглиблення інтересу до Г. п. зумовили численні чинники. Зокрема: глобалізація політичних процесів, боротьба наддержав – США та СРСР – за світову гегемонію, а також численні регіональні конфлікти, що пов’язувалися переважно з територіальними претензіями, розпад імперій та поява нових держав тощо. Протягом останніх десятиліть до кола проблем Г. п. належать особливості формування державних територій, адміністративно-територіальних одиниць, міграційні та електоральні процеси. В цей період держава залишається основною ланкою політико-географічного аналізу. Водночас Г. п. щораз ширше й детальніше з’ясовує особливості глобальних та локальним проблем. Відповідно відбувається подальша диференціація політико – географічних знань та підходів, формуються напрями політико – географічних досліджень: політико – географічне країнознавство, електоральна географія, регіональна складова соціально-політичних процесів, політична карта світу, Г. п. Світового океану тощо. Водночас Г. п. набуває все більшого практичного значення, її рекомендації по-новому оцінюються й дедалі ширше враховуються. Особливо це стосується розробки зовнішньо стратегічних підходів та концепцій, демаркації державних кордонів, регулювання міграційних процесів, формування виборчих округів, ухвалення рішень щодо регіонального чи стратегічного співробітництва.
Для України з набуттям суверенного статусу та сучасного незалежного розвитку проблеми Г. п. набули неабиякого звучання й актуальності. З огляду на сказане використання й застосування відповідних методологічних засад й інструментарію Г. п. затребувані часом. Задіяння всього арсеналу засобів Г. п. поряд з інструментарієм інших наук покликане сприяти виведенню нашої держави на нові щаблі її розвитку.
Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Политологическая энциклопедия. – М., 2003.
А. Кудряченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)