ГРОМАДА ❤️ Культурологічний словник

Культурологічний словник

ГРОМАДА – 1) Історично сформована територіальна спільнота мешканців одного населеного пункту для врегулювання виробничих, побутових, сімейних та інших стосунків між окремими родинами та в межах окремих родин. 2) Об’єднання людей, пов’язаних спільними інтересами, напр.: Г. сімейна, сільська, земляцька, релігійна тощо. 3) Основна територіально-адміністративна одиниця. Існують також інші Г., напр. церковні або Г. спільного користування майном. Протягом історії громада набувала різного соціального і правового

змісту. У Княжу добу Г., як територіально-адміністративній одиниці, відповідала верв. Кілька громад-вервей утворювали волость. Г. характеризуються широким самоврядуванням, у їх зборах брали участь усі голови дворищ. Вони обирали голову Г. – старосту. Громадське віче мало судово-поліцейські функції. Г. несла кругову поруку за податки та за видачу злочинця. На Лівобережжі існували суто козацькі Г. на чолі з отаманом і мішані зі сільськими Г. Отаман і староста були виборними. Вони скликали Г. на збори, де вирішувалися справи місцевого управління, судівництва й спільного землекористування. Г. була власником

деякої частини земель. Виділення громадської землі під обробіток і її розподіл відбувалися за рішенням зборів. В Україні з XVIII ст. громадське землеволодіння зменшується на противагу Росії, де “общинне” землеволодіння було більш укорінене і залишалося значною мірою до XX ст. Столипінська реформа сприяла переходові селян із общинного землеволодіння на приватновласницьке. В Україні цей процес відбувався значно інтенсивніше, ніж у Росії. У Галичині, зокрема в Карпатах, існували Г. з виборним начальником і самоврядуванням. На Закарпатті Г. ототожнювалась із селом, у межах якого користувалася самоврядуванням із виборним старостою.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

ГРОМАДА - Культурологічний словник

Схожі записи:

АПОЛОГЕТИКА Культурологічний словник АПОЛОГЕТИКА (від грец. apologetikos – захищати) – збірна назва для творів ранньохристиянських письменників, у яких захищаються догми християнства....
ЧАСОСЛОВ Культурологічний словник ЧАСОСЛОВ – православна церковна книга, яка містить тексти для щоденних богослужінь та молитов. У давніх школах Ч. використовували під час навчання грамоти....
ПЕСИМІЗМ Культурологічний словник ПЕСИМІЗМ (від лат. pessimus – найгірший) – світовідчуття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне – оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспективності дальшого...
ДАЛЕКИЙ Культурологічний словник ДАЛЕКИЙ – 1) Який знаходиться або відбувається на далекій відстані; протилежне близький; який простягається на велику відстань (довгий). 2) Який має мало спільного...
ДИСПОЗИЦІЯ Культурологічний словник ДИСПОЗИЦІЯ (від лат. dispositio – розташовую, розміщую) – у психології наперед визначений план поведінки, спосіб дій людини. Д. може бути природжена або набута....
ЖАНР Культурологічний словник ЖАНР (франц. genre, від лат. genus (generis) – рід, вид) – тип мистецького й літературного твору (роман, повість, поема тощо)....
КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ Культурологічний словник КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ (від лат. cognitus – пізнавальний, розвідувальний) – пізнавальні процеси людини, включаючи її відчуття, сприйняття, увагу, уяву, пам’ять, мислення, мову....
ПАНАГІЯ Культурологічний словник ПАНАГІЯ (грец.) – у православ’ї невелика кругла або овальна ікона із зображенням Богородиці, Трійці чи Христа, яка звичайно прикрашена коштовностями і є необхідним...
ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ Культурологічний словник ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ – одна з універсальних властивостей свідомості, співмірна з такими її показниками, як єдність і цілісність. Правомірно говорити про зосередженість уваги, сприймання, пам’яті,...
ВІВТАР Культурологічний словник ВІВТАР (лат. altaria – високий жертовник) – символ неба, місце особливого перебування бога. Підвищене місце у східній частині храму – апсиді; східна частина...
АНТИМІНС Культурологічний словник АНТИМІНС (від лат. antimensium) – чотирикутна льняна або шовкова хустка з зашитими рештками мощей, на якій зображено покладеного у гроб Ісуса Христа і...
ІНТЕЛЕКТ Культурологічний словник ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) – розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів....
АБСТРАКЦІЯ Культурологічний словник АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio – віддалення) – один із моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні й виділенні в самостійні об’єкти окремих сторін,...
ЛЕЙТМОТИВ Культурологічний словник ЛЕЙТМОТИВ (від нім. Leitmotiv – основна тема, думка) – 1) Провідний мотив, гармонійний або мелодійний зворот, що повторюється в музичному творі (переважно оперному)....
ДИСКРЕТНІСТЬ Культурологічний словник ДИСКРЕТНІСТЬ (від лат. discretus – роздільний, перервний) – перервність розвитку....
МЕДИТАЦІЯ Культурологічний словник МЕДИТАЦІЯ – розумова дія, спрямована на приведення психіки людини у стан поглибленої зосередженості. Особливого розвитку М. набрала в індійській та буддійській йозі, в...
СТУДЕНТСТВО Культурологічний словник СТУДЕНТСТВО – особлива соціальна група молоді, яка складається з тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. C. – складова частина учнівської молоді, яка...
КІКЛІЧНИЙ ЕПОС Культурологічний словник КІКЛІЧНИЙ ЕПОС (циклічний епос) – група епічних творів, починаючи з найдавніших часів, об’єднаних авторським задумом, історичною епохою, головними героями, місцем дії. Кіклічними називалися...
МОЗАЇКА Культурологічний словник МОЗАЇКА – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру,...
ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ Культурологічний словник ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ – зміна змісту і форм організації праці, спрямована на усунення її монотонності й одноманітності задля підвищення задоволеності працею. Факторами Г. п....
ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ Культурологічний словник ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. exterior – зовнішній) – перехід внутрішніх, психічних активів у конкретні зовнішні дії та вчинки в процесі активної взаємодії особистості з...
МЕХАНІЦИЗМ Культурологічний словник МЕХАНІЦИЗМ – світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами механічної форми руху матерії....
РЕПАРАЦІЇ Культурологічний словник РЕПАРАЦІЇ (від лат. reparo – відновлюю, знов одержую) – повне або часткове відшкодування переможеною державою, з вини якої виникла війна, збитків, яких у...
СИГНАЛ Культурологічний словник СИГНАЛ (від лат. signum – знак) умовний знак (фізичний процес або явище) для передавання конкретної або узагальненої інформації. С. є певним орієнтиром (подразником),...
КОРИГУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНЕ Культурологічний словник КОРИГУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНЕ (від лат. corrigo – виправляю, поліпшую) – подолання чи послаблення порушень, вад психічного, фізичного або соціального розвитку дітей....
ХОЛІСТИЧНИЙ Культурологічний словник ХОЛІСТИЧНИЙ (від англ. holism, від грец. holos – цілий) – поняття, пов’язане з розробкою системної методології та системної парадигми в пізнанні....
ЕПІТАФІЯ Культурологічний словник ЕПІТАФІЯ (від грец. еpі – над і taphos – могила) – 1) Намогильний напис. 2) Скульптурний чи живописний твір меморіального призначення, що містить...
ЗДІБНОСТІ Культурологічний словник ЗДІБНОСТІ – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці). Виділяють...
КВІТІВ СИМВОЛІКА Культурологічний словник КВІТІВ СИМВОЛІКА – символіка, пов’язана з різноманітними квітами. Квіти у давні часи мали ритуальну значимість, що й зараз згадується в обрядах, особливо в...
БУМЕРАНГА ЕФЕКТ Культурологічний словник “БУМЕРАНГА ЕФЕКТ” – результат впливу на особистість чи соціальну групу, протилежний очікуваному. Найчастіше його причиною є нехтування психологічними закономірностями виховної, пропагандистської та навчальної...
А КАПЕЛА Культурологічний словник А КАПЕЛА (італ. а сарреііа) – хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів; притаманний народному музичному мистецтву (українському, грузинському) і церковній музиці; використовували...
СУБ’ЄКТ Культурологічний словник СУБ’ЄКТ (від лат. subjectum – підкладене) – 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) юрид. Особа або організація, що...
АГНОЗІЯ Культурологічний словник АГНОЗІЯ (грец. agnosis – незнання) – стан людини, при якому мозок не може розшифрувати інформацію, що надходить від органів чуття, які функціонують нормально....
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ Культурологічний словник ДИСЦИПЛІНАРНИЙ – той, що стосується дисципліни; д. проступок – проступок, стягнення за який накладається в порядку службової підлеглості; д. статут – офіційне положення,...
НАЦІЯ Культурологічний словник НАЦІЯ (від лат. natio – народ, плем’я) – стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами,...