Політологічний словник
Ідеал політичний – уявлення класу, партії, соціальної групи, еліти, особи про досконалість політичного устрою суспільства. В ньому відображаються корінні інтереси, завдання політичних суб’єктів, що стосуються основ їх життєдіяльності – характеру власності і відносин соціальних спільнот з приводу власності; ставлення політичного суб’єкта до держави і політичної влади, до перспектив їх розвитку за умови, що клас, група, партія в цій державі стають панівними; відносин між націями, народностями, іншими
Найважливішими характеристиками наукового політичного ідеалу є: по-перше, властива для нього особливість випереджуючого відображення дійсності на основі передбачення, прогнозу; по-друге, політичний ідеал активно впливає на прогресивний розвиток суспільних відносин, на свідомість і світогляд людей, є критерієм оцінки їх політичної діяльності.
Політичні ідеали є одночасно метою і засобом досягнення мети. Ідеал – мета й ідеал – засіб збігаються у своїй об’єктивній
Ідеали не можуть не випереджувати дійсність, оскільки виступають специфічним її відображенням у формі ідеального. В них у концентрованій формі відображені перспективи прогресивного розвитку суспільства, дається прообраз суспільного устрою майбутнього. Це – результат пошуку суспільної думки, яка знаходить у сучасному паростки нового, прогресивного, націлена в майбутнє. Нерідко ідеали мають форму творчої уяви, мрії.
Методологічна і світоглядна цінність поняття “політичний ідеал” проявляється як у пізнанні, так і в перетворенні дійсності. Політичний ідеал, ставши надбанням програми партій, суспільних рухів, утворює програмний стрижень політичної ідеології. Однак не слід вважати, що ідеал політичного розвитку реалізується без конфліктів, суперечностей. Часто реалізація ідеалу супроводжується жорсткою боротьбою не лише із супротивниками того шляху розвитку, який обгрунтовується ідеалом, а й з пасивною, консервативною позицією тих, хто не бажає перетворень через вузькоегоїстичні інтереси мафії, паразитичних груп бюрократії тощо. В ідеалі політична ідеологія повинна давати модель поєднання стійкого політичного порядку як найпершої умови задовільного функціонування правової держави, з безперервним удосконаленням механізмів влади, демократії. Будь-який перекіс у цій нестійкій рівновазі обертається негативними наслідками для обох складників динамічної системи. Прагнення зберегти незмінність політичних структур, заперечення багатогранності їх негативних та позитивних рис призводить до різноманітних конфліктів у політичному житті. Взагалі небезпечні як перманентна перебудова механізмів влади на основі надуманих схем, пророцтв, відірваних від життя, так і спроби “налаштувати” демократію без меж, ігнорувати досвід самоуправління. Такі крайнощі ведуть до волюнтаризму, псевдодемократії і, нарешті, до політичної пасивності мас.
Соціальний прогрес у політичній сфері суспільства є таким лише тоді, коли підпорядкований ідеям, ідеалам суспільного гуманізму, демократії, гласності, відповідальності. Міра ж гуманізації будь-якої політичної ідеї, ідеалу визначається досягнутими з їх допомогою свободами, розвиненістю самоуправління, духовним розкріпаченням людей, самореалізацією особистості на основі збігу інтересів суспільства та особистості, і в остаточному підсумку матеріальним і духовним благополуччям населення країни. Який би прекрасний ідеал не висувався, як би не зачаровував він людей, якщо його реалізація не вплине на поліпшення умов життя, то його приваблива сила швидко слабне і він здатний навіть гасити активність людей, кидати тінь на щирість намірів політичних сил, які його висунули.
Політичні ідеали впливають на інші ідеали у сфері економіки, моральності, права, мистецтва і тим самим сприяють або перешкоджають впливу політичної ідеології на інші форми ідеології.
Г. Дашутін
(1 votes, average: 5,00 out of 5)