ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ І СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙНОГО БІЗНЕС-ПЛАНУ

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Розділ 7

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

7.4. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ І СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙНОГО БІЗНЕС-ПЛАНУ

Інвестиційний проект – це викладення цілей та особливостей конкретного інвестування й обгрунтування його доцільності. Без нього неможливо здійснювати інвестиції. Розробка інвестиційного проекту залежить від інвестора та чинних у країні законів.

Інвестиційний проект – це письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, опис об’єкта інвестування, фінансову доцільність інвестиції. Такий

проект потрібен як для власних цілей інвестора, так і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих зацікавлених сторін – партнерів, банків, майбутніх споживачів.

Інвестиційний проект має типовий зміст, що поділяється на розділи. Наведемо можливий склад розділів та орієнтовні форми табличних матеріалів.

Опис інвестиційного проекту.

Стислий опис.

Близько чотирьох сторінок стислого конкретного викладу суті проекту (мета, обсяг інвестиційних витрат, технологія виробництва, доходи, окупність, ефективність, характер продукції, реальність збуту).

Продукція:

– опис товарів

(чи послуг), що мають вироблятися; їх відмінність від типової продукції, що є на ринку;

– характеристика якості продукції, обгрунтування конкурентоспроможності;

– умови гарантійного обслуговування продукції;

– умови (патент, авторські права) технічної захищеності продукції. Ринок та організація збуту продукції;

– обгрунтування прогнозованої ціни продукції чи послуг;

– обсяги можливої реалізації продукції;

– споживачі продукції (юридичні та фізичні особи);

– порівняння з продукцією конкурентів на ринку;

– аналіз конкурентного середовища (фірми-виробники, якість продукції, ціни, потенційний обсяг ринку);

– стратегія маркетингової діяльності (організація реклами, витрати на рекламу, ціноутворення, можливості стимулювання продажу, формування іміджу продукції та фірми загалом).

Виробничий план (обсяг і структура виробництва товарів і послуг):

– номенклатура продукції та послуг;

– обсяг продажу;

– календарний графік виробництва (за місяцями) на наступні два – три роки, що розробляється помісячно або в тижневому режимі;

– забезпеченість виробництва матеріально-технічними ресурсами (номенклатура, кількість, ціна, загальні витрати, постачальники, можливість отримання, договори про постачання);

– система контролю якості продукції;

– місця та умови зберігання матеріально-технічних ресурсів;

– умови зберігання готової продукції;

– навантаження на зовнішнє середовище й витрати на дотримання вимог щодо впливу на нього, засоби утилізації відходів.

Персонал та соціально-трудові питання:

– організаційна схема управління підприємством, перелік усіх підрозділів та характер взаємодії (технологічної чи інформаційно – функціональної);

– керівники, їхня службова характеристика та об’єктивні дані;

– штатний розпис, посадові обов’язки, вимоги до кваліфікації та спеціальності працівників, розподіл відповідальності;

– посадовий оклад або прогнозований рівень заробітної плати;

– потреба в навчанні персоналу, періодичність і обсяги витрат на підвищення кваліфікації працівників;

– умови стимулювання праці, особливо керівних працівників усіх рівнів.

Організаційний план (опис питань, пов’язаних з реалізацією інвестицій):

– обсяги та структура інвестиційних витрат;

– кошторис витрат;

– технічна база підприємства, приміщення, технологія виробництва;

– джерела фінансування інвестицій;

– обсяг і структура основних фондів;

– юридична форма підприємства, форма власності на основні фонди.

Фінансовий план:

– витрати на виробництво;

– очікувані у прогнозованому періоді обсяги реалізації продукції та послуг;

– обсяги доходів і витрат підприємства;

– зведений баланс активів і пасивів підприємства (за формою бухгалтерського балансу підприємства);

– обсяги та напрямки використання прибутку;

– порядок фінансування та обсяги позик, потрібних для реалізації проекту;

– терміни та графік повернення позик;

– пропозиції щодо умов можливої угоди на отримання необхідної позики та порядок розрахунків за фінансовими зобов’язаннями.

Оцінювання ризику та заходи зі страхування:

– опис проблем, що можуть виникнути під час реалізації проекту та вплинути на його очікувану прибутковість;

– аналіз залежності результатів інвестування від окремих факторів, врахованих у розрахунку ефективності проекту;

– план можливих дій з нейтралізації негативних факторів або своєчасного страхування від наслідків негативних дій;

– оцінювання ефективності інвестицій в умовах можливого найсприятливішого та найнесприятливішого розвитку подій, розподіл ймовірностей успішного здійснення інвестиційних намірів інвесторів, побудова інтервалів та меж задовільного розвитку запроектованих подій.

Управління реалізацією інвестиційного проекту:

– календарний план виконання робіт (початок, завершення, загальний час до завершення етапу, послідовність етапів);

– організація моніторингу за відхиленням від плану робіт;

– плани та організація подолання можливих відхилень від планових орієнтирів;

– критерії прийняття рішення про вихід з проекту та мінімізацію збитків.

Економічна ефективність:

– розрахунок загальної прибутковості проекту, чистої приведеної вартості, рентабельності, терміну окупності інвестицій, співвідношення доходів і витрат.

Якість і обгрунтованість інвестиційного проекту не тільки визначають об’єкт інвестування, а й свідчать про кваліфікацію та обізнаність розробника проекту, рівень управління та планування роботи підприємства. Розробка такого проекту є методом аналізу та прогнозування роботи підприємства.

Проект має бути простим і зрозумілим, стислим (до 10 сторінок) і добре оформленим, містити тільки конкретні твердження, показники й розрахунки.

Розробка бізнес-плану.

Одним з основних документів, що потрібні для роботи, є бізнес-план. Його можуть складати окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або подавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо.

Якщо бізнес-план підприємство розробляє самостійно, його підготовка може включати кілька етапів.

На першому етапі видається наказ по підприємству чи приймається рішення зборів засновників, які визначають загальні напрямки майбутніх інвестиційних програм, склад робочої групи і конкретних виконавців, календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне й методичне керування роботою.

Загальне керування розробкою перспективного плану інвестиційної діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне – його заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи входять провідні спеціалісти таких служб і відділів: планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії, головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.

Основні функції робочої групи:

– визначення напрямків і загального обсягу робіт зі складання бізнес-плану;

– визначення функцій конкретних виконавців і розподіл робіт між ними;

– доведення форм документів, таблиць, схем, графіків, за якими конкретні виконавці повинні готувати й подавати інформацію;

– вирішення питання про координацію дій між окремими виконавцями;

– визначення календарного плану зі встановленням термінів виконання робіт і подання готових результатів.

На другому етапі кожний відділ і кожний працівник робочої групи визначають обсяг своєї роботи, добирають необхідну інформацію, виконують необхідні розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього.

Розробка бізнес-плану пов’язана з використанням великої кількості інформації, її повнота і якість істотно впливають на можливість досягнення тих цілей, які стоять при складанні бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів, тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти.

Джерела вихідної інформації для складання бізнес-плану.

Певна частина інформації міститься в опублікованих наукових джерелах. Для її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні збірники, реферативні журнали, моніторинги. Оброблюють необхідні дані за допомогою сучасних засобів механізованої обробки інформації. У розвинених країнах ринкової економіки є ряд фірм, які спеціалізуються на збиранні й акумулюванні інформації щодо стану та перспектив розвитку ринку. Використання інформації під час розробки бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обгрунтованості тих його розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та конкурентів. Характер та джерела інформації, а також підрозділи, що відповідають за її підготовку, наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Характер та джерела інформації, а також підрозділи, що відповідають за її підготовку

№ П/п	Назва розділу бізнес-плану	Джерела вихідної інформації	Підрозділи, що відповідають за підготовку інформації
1	Характеристика Об’єкта, Інвестування	Статут підприємства, засновницький договір	Юридичний відділ
2	Оцінювання Галузі	Щорічні зведення (довідники) техніко-економічних показників підприємств галузі (підгалузі); статистичні довідники, підготовлені органами статистики	Планово – економічний відділ
3	Характеристика Продукції	Паспорт виробу	Відділ головного технолога
4	Аналіз ринку	Дані досліджень ринку, включаючи інформацію, одержану під час проведення анкетування	Відділ маркетингу
5	Аналіз Конкурентів	Щорічні зведення (довідники) техніко-економічних показників підприємств тих галузей (підгалузей), до яких входять конкуренти; статистичні довідники, підготовлені органами статистики; газети, журнали (галузеві)	Планово – економічний відділ, відділ маркетингу
6	Маркетинг	Дані маркетингових досліджень	Відділ маркетингу
7	План і структура виробництва	Схеми виробничих потоків; баланси виробничих потужностей; відомості про технологічне устаткування; укладені договори про постачання матеріально – технічних ресурсів; кошторис витрат на виробництво	Відділи головного технолога, матеріально-технічного постачання, технічного контролю, планово – економічний відділ, бухгалтерія
8	Організаційний план і управління	Організаційна схема управління підприємством; план щодо праці й заробітної плати; план розстановки кадрів; листки обліку кадрів	Відділ праці та заробітної плати; відділ кадрів
9	Юридичний План	Статут підприємства; засновницький договір	Юридичний відділ
10	Оцінювання Ризиків	Різні документи, у яких зафіксовано втрати (звіти, пояснювальні записки, доповідні записки, акти, протоколи нарад тощо)	Підрозділи підприємства, що мають стосунок до управління конкретним видом ризику
11	Фінансовий план і стратегія фінансування інвестиційного проекту	Розрахунок обсягу грошових потоків; баланс підприємства; кошторис витрат на виробництво; розрахунок собівартості; розрахунок прибутку та його розподілу	Бухгалтерія; фінансовий і планово-економічний відділи

В Україні вивченням ринку інвестицій, визначенням його пріоритетів займаються певні державні і приватні фірми. Серед них вирізняється Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, яка аналізує інвестиційну ситуацію в Україні у щоквартальному збірнику-огляді “Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні”.

Третій етап розробки бізнес-плану передбачає узагальнення в цілому по підприємству матеріалів, одержаних від різних служб і виконавців, уточнення й установлення зв’язку між ними, оформлення остаточного варіанта, підписання й затвердження бізнес-плану.

Заключний етап – презентація бізнес-плану, тобто доведення основних його положень до зацікавлених сторін.

У процесі виконання робіт підприємство передає виконавцю необхідні матеріали, документацію, розрахунки, а також забезпечує необхідні умови праці для спеціалістів.

Після завершення робіт засновник оцінює їхню якість, вносить додаткові корективи до попередньо поставленого завдання, приймає й оплачує виконані роботи. Розроблений сторонньою організацією бізнес-план підписує керівник консультаційної фірми і затверджує керівник підприємства-замовника.

Складові інвестиційного проекту.

У процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо правильно й у дохідливій формі викласти його мету, суть інвестиційного проекту й форми його реалізації, а також кінцеві результати здійснення інвестицій. Цей розділ бізнес-плану, який можна назвати “Характеристика об’єкта інвестування”, складається, як правило, наприкінці роботи, після визначення всіх інших напрямків діяльності. Він є узагальнюючою частиною документа, де у стислій формі викладаються всі основні ідеї майбутнього проекту. До основних вимог, яких слід дотримуватись у процесі підготовки цього розділу, належать лаконічність, інформативність, переконливість і простота викладу. Інвестор на основі цього розділу може зробити висновок, чи відповідає проект його інвестиційній стратегії та наявним ресурсам, чи влаштовує він інвестора щодо термінів реалізації, строків і повноти повернення капіталу.

Насамперед необхідно викласти мету складання бізнес-плану: пошук партнера для здійснення спільної діяльності, прохання про надання кредиту на умовах повернення, повного або часткового фінансування на засадах неповернення, подання заявки на приватизацію чи викуп державного майна тощо.

Далі розкривається суть проекту, тобто описується загальна концепція бізнесу, його репутація в минулому та напрямки розвитку на майбутнє, а також дається характеристика продукції, зазначаються основні ринки збуту, розмір доходів і витрат, прибуток, рентабельність, ступінь ризику та інші переваги, які змогли б переконати інвестора у вигідності та перспективності цього бізнесу.

У цьому ж розділі потрібно стисло описати ступінь підготовленості проекту та форми його здійснення (нове будівництво, реконструкція, розширення, переобладнання діючого підприємства, ступінь підготовленості проектної документації, висновки експертів про надійність об’єкта інвестування).

Необхідно також викласти основні потреби в інвестиційних ресурсах і терміни їх освоєння, загальну вартість інвестиційного проекту, а також визначити можливу частку зовнішнього інвестора й період здійснення інвестицій, намітити терміни введення об’єкта до експлуатації, визначити строки окупності й повернення капіталу інвестору. При цьому потрібно пам’ятати, що інвестора насамперед цікавлять кінцеві фінансові результати, такі як сума грошового потоку, валовий і чистий прибутки.

Визначення ефективності інвестиційного проекту.

Важливо розрахувати показники, які використовуються в міжнародній практиці для визначення ефективності інвестицій, а саме:

– суму чистого приведеного доходу (ЧПД), що визначається за формулою

Де ГП – сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості з використанням методу дисконтування;

І – сума інвестиційних коштів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту;

– індекс дохідності інвестиційного проекту (Ід)

Період окупності (По)

Де ГПп – сума грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості, в окремому періоді. Для короткострокових інвестицій за період приймається календарний місяць, а для довгострокових – один рік.

Якщо підприємство планує залучити до співробітництва іноземного інвестора, то в цьому розділі необхідно викласти основні правові питання, які гарантують захист іноземних інвестицій, пославшись на українські законодавчі акти, зокрема на закони України “Про інвестиційну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та ін.

Оцінювання галузі, в яку здійснюються інвестиції, та аналіз ринку.

У цьому розділі інвестиційного бізнес-плану необхідно стисло викласти вплив зовнішнього середовища на перспективність і ефективність розвитку майбутнього інвестиційного проекту.

Насамперед встановлюються галузь і форма діяльності підприємства. Якщо підприємство охоплює кілька видів діяльності, що належать до різних галузей народного господарства, то необхідно визначити питому вагу кожної виходячи з обсягів випуску продукції (надання послуг).

У цьому розділі бізнес-плану розглядається відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту тим завданням структурної перебудови економіки, які нині накреслюються в Україні. Визначається рівень розвитку ринкових відносин у галузі: нові продукти, досягнення науково-технічного прогресу, новостворені ринки й покупці, нові потреби у продукті, можливості виходу на зовнішній ринок та інші економічні й соціально-політичні тенденції та фактори, що здатні позитивно чи негативно впливати на реалізацію проекту. Рівень ринкових відносин визначається також виходячи з рівня приватизації підприємств галузі, ступеня монополізації, можливостей випуску продукції під державне замовлення, можливостей впливу держави на ціни шляхом державного регулювання цін.

У цьому ж розділі наводяться деякі фінансово-економічні показники, що характеризують рівень розвитку галузі, наприклад, середній рівень прибутковості підприємств цієї галузі, який можна визначити як відношення чистого прибутку до суми капіталу (основних і обігових коштів); відношення чистого прибутку до поточних витрат; відношення чистого прибутку до обсягів випуску продукції (виконаних робіт, послуг).

Потенційний інвестор найвищою мірою зацікавлений у тому, яку продукцію випускатиме об’єкт інвестування. Тому в бізнес-плані мають бути детально описані відмітні особливості нового продукту, його привабливість для покупців, переваги порівняно з аналогічною продукцією, яка вже є на ринку.

У цьому розділі наводяться загальна технологічна оцінка продукції (робіт, послуг), її функціональні характеристики (у разі потреби вони підтверджуються кресленнями, фотографіями), аналіз конкурентоспроможності й життєвого циклу, ступінь і форми правової захищеності. Структуру цього розділу доцільно будувати за схемою, наведеною на рис. 7.3.

Рис. 7..3. Характеристика продукту

Аналіз ринку – один з найскладніших розділів бізнес-плану. Його мета – переконати інвестора в доцільності випуску певного продукту, його необхідності й конкурентоспроможності. Він не тільки охоплює сучасний стан ринку, а й дає прогнозований аналіз на близьку й далеку перспективу.

Аналіз ринку виконується на основі глибоких маркетингових досліджень, результати яких прямо впливають на планування обсягів випуску продукції, рівень цін, розміри прибутку. Виходячи з цих показників визначають розміри й параметри самого інвестиційного проекту, а отже й обсяги потрібних інвестицій. Як бачимо, суть планування інвестицій в остаточному підсумку, зводиться до того, чи буде майбутня продукція конкурентоспроможною, чи знайде вона свого покупця на ринку.

Розробку цього розділу розпочинають з вивчення попиту й пропозицій на продукцію в межах певного регіонального ринку та поза його межами. Увагу слід звернути насамперед на структуру покупців і замовників. Потенційні замовники групуються за однорідними групами й сегментами ринку. Можливими критеріями сегментації ринку для приватних осіб можуть бути вік, стать, національність, освіта, стиль життя, професія, рівень доходів, життєвий цикл сім’ї, а для підприємств і організацій – місцезнаходження, сфера діяльності, структура, обсяг виробництва й реалізації. При цьому потрібно звернути увагу на деякі специфічні особливості регіону. Наприклад, українське населення традиційно споживає багато хліба, що є причиною великого розвитку борошномельної та хлібопекарської галузей промисловості. Те саме можна сказати й про споживання свинини, ковбасних виробів, соків, компотів. Крім того, у західних регіонах України традиційно зовнішні оздоблювальні роботи здійснюють за допомогою бурого каменю тощо.

Дослідження мають базуватися на стислій інформації, офіційних даних органів влади та інших достовірних матеріалах. Результати досліджень можуть бути оформлені у вигляді таблиць, розрахунків, графіків, а також у вигляді визначення обсягів попиту на продукцію в розрізі регіонів і ступеня його задоволення за рахунок вітчизняного виробництва й імпорту. Іншим методом вивчення та оформлення результатів маркетингових досліджень є визначення середнього рівня задоволення потреб на продукцію (послуги) у досліджуваному регіоні (можливо, на душу населення) і порівняння їх з аналогічними показниками в інших регіонах, областях, країні загалом.

Такі розрахунки виконують з огляду на ситуацію, що склалася на ринку за останні три роки. Прогнозовані розрахунки потрібно виконувати на основі очікуваного збільшення кількості покупців, розширення ринку збуту на наступні три – п’ять років.

На наступному етапі особливу увагу слід приділити тим видам продукції (послуг), які вже є на внутрішньому ринку, оскільки це створює конкуренцію. Реально оцінюються переваги та слабкі сторони конкурентних товарів (послуг), зазначаються фірми, що випускають такі товари (надають такі послуги), визначають переваги нової продукції щодо конкурентоспроможності, порівнюють конкурентні товари за такими параметрами, як якість, дизайн, обслуговування, гарантійні зобов’язання, ціна та ін. Вивчення питань конкуренції повинно дати відповіді на такі запитання:

– яка частина ринку контролюється основними конкурентними фірмами;

– яка організаційна структура характерна для конкурентів і якою мірою ваша фірма вигідно відрізняється від них;

– наскільки стабільними є позиції конкурентів;

– як швидко ваша фірма може переорієнтуватися на інші ринки;

– які з наведених критеріїв конкуренції є основними – якість, ціна, сервіс, імідж.

Для того щоб визначити ступінь конкуренції за багатьма ознаками, доцільно застосовувати метод ранжування. Кожній з вибраних ознак присвоюється певна кількість балів (залежно від важливості). Показники можна оцінювати за п’яти-, десятибальною системою; загальна кількість набраних балів показує місце фірми, яка інвестується, у конкурентному середовищі.

Нарешті, у цьому розділі бізнес-плану інвестор має знайти відповіді на такі питання:

– чи є в запланованих регіонах постійний попит на товар;

– хто буде основним покупцем (замовником) товару – виробник іншого товару, оптовик, роздрібна торгівля, безпосередній споживач;

– наскільки постійним продавцем буде фірма й чим це зумовлено – якістю, сервісом, низькими цінами, близькістю до споживача тощо;

– якою мірою постійними є покупці й чим це зумовлено – місцем проживання, традицією, сервісом, рівнем доходів, частотою закупок тощо.

Окремим розділом бізнес-плану може бути опис розміщення об’єкта. Це робиться з метою оцінювання кількох факторів: інвестиційної привабливості регіону; збільшення попиту на новий продукт; наявності чи близькості ресурсних факторів виробництва (сировини, енергоресурсів, кадрового потенціалу), близькості до ринку збуту; якісних показників земельної ділянки, виділеної під новий об’єкт.

Усі зазначені показники можуть відіграти велику роль у підвищенні інвестиційної привабливості об’єкта інвестування.

Основними завданнями розробки цього розділу бізнес-плану є такі:

– переконати партнерів у можливості виготовлення необхідної кількості продукції у певні строки з відповідною якістю;

– посилити впевненість інвесторів у здатності встановити постійні тривалі виробничі зв’язки з партнерами по виробництву та збуту продукції;

– довести, що підприємець справді вміє організувати виробництво, забезпечити певний рівень рентабельності за умови встановлення помірних цін на продукцію і невисоких затрат.

Насамперед слід описати сам виробничий процес, звернути увагу на такі аспекти, як наявність виробничої площі, забезпеченість новим високопродуктивним устаткуванням і прогресивними технологіями, ступінь виробничої кооперації, контроль якості продукції та її відповідність міжнародним стандартам, охорона навколишнього середовища. Кожну з перелічених проблем необхідно розглядати за допомогою конкретних розрахунків, підкріпляти відповідними характеристиками (устаткування, технологій, контролюючих і природоохоронних заходів). Для більшої наочності ці матеріали потрібно подавати в табличному та графічному вигляді.

На основі цих даних обгрунтовують обсяги випуску продукції (надання послуг) за такими напрямками: середньорічний обсяг випуску; обсяг випуску продукції за окремими асортиментними групами, прогнозований випуск за роками наступного п’ятирічного періоду у процесі виходу на проектну потужність.

Забезпечення виробництва основних видів ресурсів.

Забезпечення реальності планових обсягів випуску продукції (надання послуг) та ефективності розглядуваного інвестиційного проекту необхідно підтвердити наявністю відповідних матеріальних, трудових та інших видів ресурсів. При цьому особливу увагу потрібно звернути на вигідність територіального розміщення інвестиційного проекту в ресурсному середовищі; наявність необхідних компонентів для забезпечення виробництва; наявність основних постачальників матеріальних ресурсів і можливість їх оперативної зміни в умовах виникнення непередбачуваних ситуацій; близькість сировинних ресурсів і розв’язання транспортних проблем; якість сировини; наявність енергетичних ресурсів; забезпеченість виробництва трудовими ресурсами і вирішення проблеми підготовки кадрів.

Цей розділ бізнес-плану доцільно будувати за окремими факторами забезпечення виробництва:

– сировина, матеріали, енергетичні ресурси;

– виробничі площі, устаткування, технології;

– трудові ресурси, їх підготовка та вирішення соціальних питань.

Розглядаючи кожний з перелічених факторів, необхідно правильно визначити загальні потреби в тих чи інших ресурсах і детально описати джерела їх надходження.

Методи розрахунку ресурсів

Для розрахунку потреб у сировині, матеріалах використовують загальновідомі методики планування. Наприклад, загальна потреба в матеріалах визначається за формулою

Де Мп – потреба в матеріалах для виконання виробничої програми; Мр – матеріали для виконання ремонтних робіт;

Мз – матеріальні запаси;

Мв – матеріали, одержані в результаті власного виробництва.

Потребу в матеріалах на плановий випуск можна визначити кількома методами:

– нормативним

Де Пв – плановий випуск продукції;

Нм – норма витрат матеріалів на одиницю продукції;

– ресурсним

Де В – виробнича програма випуску;

Км – питома вага певного матеріалу у складі продукту, %;

Кг – плановий вихід готової продукції;

– за допомогою динамічних коефіцієнтів

Де Вб – фактичні витрати матеріалів у базовому періоді;

Кв – коефіцієнт зміни виробничої програми,

Кзн – індекс зниження норм витрачання матеріалів у плановому періоді.

Аналогічно розраховують потребу в інших ресурсах, у тому числі енергетичних.

Визначення джерел ресурсів.

Визначають джерела надходження ресурсів, які підтверджуються угодами з основними постачальниками, договорами про наміри.

Визначення виробничих потужностей

Розглядаючи питання забезпечення проекту виробничими потужностями, необхідно враховувати такі чинники:

– наявність виробничих приміщень, споруд; необхідність нового будівництва, розширення;

– технологію виробництва, її прогресивність, необхідність придбання зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау;

– потребу в устаткуванні, джерела надходження та основні якісні показники.

Забезпеченість виробництва трудовими ресурсами нині в Україні не викликає великих проблем завдяки наявності надлишку робочої сили. Інше питання – кваліфікація працівників, зниження трудомісткості, охорона праці та ін.

Отже, складаючи бізнес-план, необхідно не тільки зазначати загальну потребу в робочій силі відповідних професій і кваліфікації, а й розглянути такі питання:

– підготовка й підвищення кваліфікації працівників;

– поліпшення нормування й оплати праці, підвищення зацікавленості працівників у зниженні трудомісткості та поліпшенні якості виробів;

– організація робочих місць, чітке визначення функцій, раціональна спеціалізація, контроль трудової і технологічної дисципліни;

– заходи щодо забезпечення нормальних умов і охорони праці (безпека праці, санітарно-гігієнічні умови, запобігання виробничому травматизму, мінімізація загазованості, запиленості, контакту зі шкідливими речовинами, а також боротьба з шумом, вібрацією та іншими негативними явищами, що можуть впливати на здоров’я та психічний стан працівників).