Історизм ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Історизм – принцип підходу до предмета дослідження як до такого, що змінюється в часі, розвивається, -“піднесення історії до принципу” (К. Мангейм). Термін “І.” розуміється як універсальний метод “наук про дух”, запроваджений у загальний вжиток В. Дільтеєм наприкінці XIX ст. Однак у ширшому значенні, як протиставлення ідеалістичній метафізиці, термін І. використовується для характеристики матеріалістичних соціально-філософських поглядів видатних французьких просвітницьких діячів XVIII ст. Дж. Віко,

Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, які висунули ідею суспільного прогресу як поступального розвитку людства щаблями досконалості. Вихідна для просвітителів ідея природничо-історичних законів стала філософською основою доктрини природних прав людини. У XVIII першій половині XIX ст. принцип І. розвивався переважно у формі філософії історії як великомасштабного, універсального огляду історичного процесу на доповнення до емпіризму подієвих оповідних (описових) хронік. Видатну роль у розвитку філософії історії середини XIX ст. відіграє німецька класична філософія, якій належить ідея об’єктивності історичних

закономірностей, реалізованих у цілеспрямованій людській діяльності. Так, Гегель пов’язує історичний прогрес з реалізацією ідеї волі, з досягненням якої (у Прусській конституційній монархії, як вважав Гегель) історичний розвиток закінчується: політичний ідеал Гегеля підноситься над принципом І. Вважаючи, що матерія лише видозмінюється в просторі, він звужував застосування принципу І. до аналізу духовних утворень. Обмеженість гегелівського І. як зверненого в минуле стає об’єктом критики у філософсько-історичних концепціях молодогегельянців (брати Бауери, М. Штірнер та ін.). В обстановці посилення антиметафізичних настроїв у західноєвропейській філософії XIX ст. історики намагаються обпертися на історичні факти як на фундамент “позитивної” історичної науки. Аналогом природничо-наукових “фактів спостереження” в історії стають історичні тексти, документальні свідчення про одиничні події життя людей. Формування історії як наукової дисципліни пов’язано з реабілітацією випадкового в історичному розвитку. Антиметафізична спрямованість позитивістської орієнтованої історії реалізується в спрямованості до “критики історичних джерел” як засобові очищення від метафізичних забобонів і досягнення об’єктивності історичного знання (И. Дройзен. А. Моммзен, Ф. Міньє). Блискучим зразком “позитивної” історичної науки став опис А. де Токвілем системи американської демократії. Як опозиція догматиці класичного раціоналізму термін І. використовується в Німеччині представниками “романтичної” (И. Гердер, Ф. Шлегель) та історичної шкіл (Ф. Савіньї, Я. Букхарт, Р. Нібур), а також Тюбінгенської школи теології. Історичний матеріалізм К. Маркса – новий великий етап у розвитку західноєвропейського І. У Маркса І. охоплює сфери природи, суспільства і людського пізнання, має матеріалістичний характер, тобто співвідносить історичний прогрес з розвитком матеріальних основ життя суспільства. Полемічно загострюючи значення принципу І. у науковому пізнанні, Маркс стверджував, що існує “єдина справжня наука про людину” – історія, історія природи й історія діяльності людей, тісно пов’язані між собою. Розгляд передмета в його саморусі і розвитку, а також у діалектичному зв’язку з іншими явищами здатен, за твердженням Маркса, забезпечити об’єктивність і всебічний характер наукового дослідження. Маркс поглиблює гегелівське діалектичне розуміння джерела розвитку як єдності і боротьби протилежностей. На відміну від гегелівської ідеї примирення суперечностей в основі Маркс висуває тезу про наявність таких типів протилежностей, боротьба яких неминуче приводить до якісних перетворень основи, що їх породила. Спираючись на праці французьких істориків епохи Реставрації, Маркс аналізує антагоністичні суперечності сучасного йому капіталізму і висуває концепцію класової боротьби як рушійної сили розвитку суспільства. У постгегелівській самосвідомості європейської культури, коли духовне начало вважалося втіленням людської діяльності (“дух часу”, “дух народу”, “воля”, “праця”, “дух європейської культури”), поняття “І.” характеризує установку на вивчення процесу зміни культури як форми людського буття. Процес історичного пізнання у В. Дільтея виявляється як розуміюче переживання людиною тотальності історичного досвіду, тому основою історичного методу в нього стає описова психологія, завданням – розуміння цілісної життєвої активності, життєвої практики. Дільтеївська критика історичного розуму спрямована проти схематизованого раціоналізму абстрактного гносеологічного суб’єкта, відірваного від контексту дослідної практики. Однак культурно-історичне навантаження І. таїть небезпеку суб’єктивних оцінок, нігілізм, про що справедливо зауважував Ф. Ніцше, “Розуміючу” традицію в розвитку принципу І. успадковує М. Вебер. Він зосередив увагу на взаємодії мотивів людської поведінки і самих людських дій. Але, на відміну від Дільтея, вважав, що завданням історика є не осмислення людських переживань, а раціональна реконструкція змісту людської діяльності у наукових поняттях. Акцент на суб’єктивній активності, характерний для дільтеївського І., Вебер вважав головною перешкодою його перетворення в загальнозначущий науковий метод. Вебер був переконаний, що розуміння змісту історії і суспільних подій самим вченим не повинно позначатися на змісті викладацької роботи в аудиторії, за межами якої викладач, науковець має право висловлювати свою думку як приватна особа. Концепції циклічного розвитку цивілізацій (О. Шпенглер, А. Тойнбі), що кидають виклик лінійному прогресизму новоєвропейського І., відображають уявлення про геополітичне розмаїття і відкидають схему глобального історичного процесу як універсалізації досвіду Західної Європи.

Сучасний І., збагачений уявленнями про геополітичне розмаїття й цінності цивілізаційного досвіду не заперечення культур, протистоїть уявленням про “кінець історії” (Ф. Фукуяма), що розуміється як завершення ідеологічної еволюції людства й універсалізації західної ліберальної демократії як “вселюдської” форми політичного облаштування суспільства. Головне твердження про нерівномірний, стохастичний характер соціальної динаміки і “не гарантованість” історії сучасної версії І. протистоїть спрощеному детермінізмові в розумінні взаємозв’язку соціальних явищ, вірі в “залізні закони історичної необхідності й неминучості” як виправдання тоталітарної практики фашистського і комуністичного режимів (історицизм К. Поппера).

Блок М. Апология истории. – М., 1973; Вебер М. Политика как призвание и профессия. – М., 1990; Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991; Гегель Г. Энциклопедия философских наук. – М., 1997.

А. Кудряченко

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

Історизм - Довідник з політології

Схожі записи:

ПОЛІТИЧНА ДУМКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА – галузь соціально-філософської діяльності, що вивчає політичне життя суспільства, виробляє політичні, ідеологічні концепції, доктрини, прогнози, які впливають на формування політичної свідомості й перебіг...
Біфуркація політична Політологічний словник Біфуркація політична (від лат. bifurcatio – роздвоєння) – метод наукового пізнання суспільно-політичних явищ. Його свого часу запропонував Ервін Ласло (США), розуміючи під цим...
Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) Політологічний словник Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) – на момент створення являло собою міждержавну організацію шести західноєвропейських країн: Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу. Створене для...
Група семи “Сімка” або “Велика сімка” Політологічний словник Група семи “Сімка” або “Велика сімка”- група семи найбільш розвинених у соціально-економічному плані держав, (США, Англія, Франція, Канада, Німеччина, Італія, Японія), які спільно...
Рада кантонів Політологічний словник Рада кантонів – назва верхньої палати двопалатного парламенту Швейцарії – Федеральних зборів. М. Головотий...
Українська Академія політичних наук (УАПН) Політологічний словник Українська Академія політичних наук (УАПН) – Всеукраїнська громадська організація, заснована в травні 1993 р. Об’єднує науковців, викладачів вищих навчальних закладів, працівників органів державної...
Лассуелл Гарольд Дуайт Політологічний словник Лассуелл Гарольд Дуайт (1902 – 1978) – американський політолог. Використовуючи методи психоаналізу, соціальної психології, вивчав політику як поведінку відповідних суспільно-політичних груп і як...
Ультиматум Політологічний словник Ультиматум (від лат. ultimatus – крайній, останній) – 1) у міжнародному праві – вимога однієї країни до іншої, виражена в дипломатичному документі або...
Партикуляризм Політологічний словник Партикуляризм (від лат. particularis – окремий, частковий) – принцип соціальної та політичної активності, зорієнтований насамперед на захист приватних і вузькогрупових інтересів, що виявляється...
Теорія еліт Г. Моски та В. Парето Теорія еліт Г. Моски та В. Парето На думку представників італійської школи політичної науки Г. Моски (1858 – 1941) та В. Парето (1848 – 1923),...
ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами П. с. є політичні...
Громадянськість Політологічний словник Громадянськість – готовність і здатність людини, громадянина до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків;...
Легалізація Політологічний словник Легалізація (legalization, від лат. legalis – законний) – 1) узаконення, надання юридичної сили будь-якому акту, дії; 2) перехід (повернення) організації (партії), що діє...
Амбівалентність у політиці Політологічний словник Амбівалентність у політиці (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – внутрішня суперечливість, подвійність політичного явища, зумовлена наявністю протилежних вихідних у...
Безпека міжнародна Політологічний словник Безпека міжнародна – система доктрин, концепцій, міжнародних організацій, дій, спрямованих на зменшення домінування окремих країн або блоків у міжнародних відносинах, на врегулювання й...
Що таке тоталітаризм? 47 Що таке тоталітаризм? Слово “тоталітаризм” у перекладі з латини означає повний, цілковитий, увесь. У політології під ним розуміють напрям політичної думки, що виправдовує необмежене...
БАГАТСТВО БАГАТСТВО – рівень життя людини, за якого її доходи значно перевищують середній рівень матеріального забезпечення в країні....
Лінія конфлікту Політологічний словник Лінія конфлікту – термін, що означає кордони (межу), які розділяють супротивників і захисників спірної позиції. Широко використовується в соціологічних дослідженнях виборів і однозначних...
Політична думка Нового Часу: соціальна концепція Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ 4. Політична думка Нового Часу: соціальна концепція У цей...
ІНФОКРАТІЯ ІНФОКРАТІЯ – влада інформації, інформованість правлячих кіл, на відміну від інших верств суспільства, про діяльність кожного громадянина, соціальної групи, підприємства, фірми, політичного угруповання завдяки використанню...
Поняття, види та функції політичного маркетингу Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ І ПОЛІТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 1. Поняття, види та функції політичного маркетингу Політичний маркетинг і політичний менеджмент є провідними поняттями практичної політології....
Свобода Політологічний словник Свобода (freedom, liberty) – 1) можливість прояву суб’єктом своєї волі; 2) незалежність, відсутність будь-яких незручностей або обмежень для влади або для членів суспільства;...
Мартов (Цедербаум) Юлій Йосипович Політологічний словник Мартов (Цедербаум) Юлій Йосипович (1873 – 1923)- політичний діяч, один із засновників російської соціал-демократичної партії, ідеолог та лідер меншовизму. Член Петербурзького “Союзу боротьби...
Мобілізація політична Політологічний словник Мобілізація політична – комплекс заходів, що забезпечують готовність політичних сил, особливо політичних партій, громадських організацій, об’єднань, партійних коаліцій до конкретних суспільно-політичних дій, акцій,...
НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР – сукупність основних для певної нації особливостей психіки, сприйняття світу, форм реакції на нього, емоційно-чуттєвих проявів. Виявляється у темпераменті, менталітеті. Н. х. –...
Юнг Карл Густав Політологічний словник Юнг Карл Густав (1875 – 1961) – швейцарський психолог і філософ. Закінчив Базельський університет. Стверджував, що у поетів, пророків, містиків, керівників політичних сект,...
Автономія в Україні Політологічний словник Автономія в Україні – конституційно визначений статус АР Крим. Основний Закон нашої держави стверджує, що Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на...
Путч Політологічний словник Путч (нім. Putsch) – збройний авантюристський виступ інакомислячої невеликої групи змовників з метою здійснити державний переворот. Така група не має підтримки і співчуття...
Федералізм Політологічний словник Федералізм (від лат. foederatio – союз, об’єднання) – 1) теорія і практика створення цілісної союзної держави, утвореної сукупністю політично і юридично рівнозначних частин...
Демографічна політика Політологічний словник Демографічна політика (policy demographic) – певна система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для суспільства і свідомої демографічної поведінки населення; важлива складова внутрішньої...
КОНСЕНСУС КОНСЕНСУС – 1) політичні та практичні позиції, ідеї, питання, які дають змогу різним політичним силам, суб’єктам політики під час переговорів досягти згоди, взаємоприйнятних рішень, встановити...
Індоктринація Політологічний словник Індоктринація – насильницьке нав’язування особистості (групі, народу) мети, цінностей, ідеологій у будь-який спосіб певними суб’єктами або інститутами влади. І. тісно пов’язана з маніпулюванням...
Ядерні держави Політологічний словник Ядерні держави – держави, що мають ядерну зброю. До Я. д. належать США (з 1945 р.), держави, що утворилися після розпаду СРСР (Росія,...
Участь політична Політологічний словник Участь політична – 1) участь громадян у суспільно-політичних справах; 2) залучення членів соціально-політичної спільноти в існуючі усередині неї політичні відносини і структури влади....
Власність Політологічний словник Власність – соціологічна категорія, яка містить певні підсистеми суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, психологічних, національних та ін.), що прямо чи опосередковано стосується привласнення...