ДІЄСЛОВО
6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА
Категорія родів дії
Роди дії – підпорядковані категорії аспектуальності пари дієслів, одне з яких характеризується якимось додатковим семантичним значенням: повторюваності, розподільності, однократності і под. Обидва компоненти або частіше один із них є одновидовим – доконаного або недоконаного виду.
Роди дії розвивалися паралельно з категорією виду. Деякі з них (односпрямованість/різноспрямованість: бігти – бігати, вести – водити, везти – возити, їхати – їздити) належать
Уперше наявність родів дії (нім. Aktionsarten) у видовій системі слов’янських мов засвідчив 3. Агрелль у праці “Видові відмінності і творення родів дії у польських дієсловах” (Лунд, 1908). Учення про роди дії було розвинуте в працях польських (Е. Кошмідєр), чеських (І. Нємець), російських (Ю. Маслов, О. Бондарко, Л. Буланін) учених. Родам дії як окремій граматичній категорії в рамках аспектуальності присвячено окремий розділ в “Украинской грамматике”
Аспектуальні пари родів дії за своєю семантичною структурою поділяються на два різновиди: модифікаційно-видові (шарудіти – зашарудіти, кричати – покричати); їх особливістю є те, що вони привносять у семантику дієслова часове, просторове і под. значення; 2) мутаційно-видові (співати – приспівувати, кричати – розкричатися); специфіка цих родів дії полягає в тому, що з їх допомогою підкреслюється результативність та інтенсивність (як підвищена, так і знижена) дії. Якщо компоненти модифікаційно-видових пар мають однакову валентність (пор. шарудіти чим у чому – зашарудіти чим у чому), то кожен з компонентів мутаційно-видової пари має свою інтенційну структуру (пор. співати що кому – приспівувати кому).
Кількість родів дієслівної дії, частота їх уживання в мовленні становлять специфіку дієслівної системи кожної слов’янської мови. Так, ітеративні дієслова доконаного виду (попоходити, попоносити) властиві тільки українській мові, ітеративні дієслова недоконаного виду – російській (стилістично обмежені утворення типу хаживать, говаривать, нашивать) та чеській (chodivat, chodivavat) мовам, дистрибутивні дієслова доконаного виду з двома префіксами частіше або рідше вживаються у всіх слов’янських мовах, однак найбільшого поширення ці утворення набули в польській та українській мовах.
В українській мові нараховують до 20 родів дії. За своєю семантикою вони поділяються на результативні, фазові, кількісні і ступеня інтенсивності. Ці значення універсальні, однак у кожній із мов на їх основі утворюються специфічні для них РДД.
Слід розрізняти результативні дієслова і результативні РДД. Результативні дієслова виражають результат, ускладнений або не ускладнений різними обставинами. Так, у дієслові доконаного виду прочитати наявний результат не ускладненого додатковими семами дієслова недоконаного виду читати. У дієслівних парах їхати – в’їхати (в село), летіти – злетіти (вгору), робити – переробити (вправу) другий компонент виражає результативну дію, ускладнену різними обставинами: вказівкою на рух усередину певного об’єкта, на рух угору, на повторне виконання дії. Ця додаткова сема зберігається й тоді, коли від доконаного дієслова утворюється його пара недоконаного виду: в’їхати – в’їжджати (в село), злетіти – злітати (вгору), переробити – переробляти (вправу). На відміну від результативного дієслова, результативний РДД – це обов’язково група одновидових дієслів, об’єднаних спільним для всіх них семантичним компонентом.
До результативних родів дії належать одновидові дієслова доконаного виду з префіксами ви – (виходити довідку, квитанцію і под.), префіксом до – і постфіксом – ся (вистоятися d черзі за чимось); Ця ж структура властива результативно-негативному родові дії, суть якого в тому, що результат якоїсь дії передбачає негативні наслідки для її виконавця (Ну ти ж і добігаєшся!).
Слід звернути увагу на те, що дієслова з префіксом ви – (до речі, завжди наголошеним) означають дію, яка досягає результату внаслідок неодноразового, настирливого повторення або довгого тривання, напр.: “Із самого ранку товчусь, обід зварила, заполочі вибігала” (Ю. Яновський); “Ми довго блукали по заводу, вилазили по всіх закутках” (Л. Смілянський); “Багато довелося пережити й вистраждати Доростолу від імператорів римських” (С. Скляренко). Друга модель – дієслова з префіксом до – і постфіксом – ся – усталилася переважно з негативною семантикою – “пошкодити собі внаслідок настирного виконання якоїсь дії”, напр.: ” – Дядьку! це ви дохазяйнувались до того, що в вас в оселі нема ні собаки, ні кішки…- сказала Секлета” (І. Нечуй-Левицький); “-Ходи, ходи… Ти доходишся… взнає батько, він на тобі три шкури спустить” (О. Ковінька). Значення “шляхом довгого тривання дії дійти до її результату” теж властиве цій моделі, напр.: “Хлопці не могли його догукатися” (І. Микитенко); “Додумались вони, що із такого дива Не буде пива” (Л. Глібов). Проте з цим значенням вона не стійка: рід дії може втрачатися, від дієслова доконаного виду може (хоч і не завжди) утворюватися дієслово недоконаного виду, напр.: “З його бесіди додумувалась я, що він демократ” (Н. Кобринська).
Фазові роди дії вказують на різні етапи виконання дії, зокрема на її початок (побігти, полетіти; зашуміти, загомоніти, забігати), на інтенсивність розгортання дії (розхворітися, розахкатися; збунтуватися, заєрепенитися), на її частковість, обмеженість у часі (помарити, помислити, помріяти) або, навпаки, на часову визначеність, що потребує введення у певні межі (промріяти цілий день, промарити весь тиждень), на кінець дії, що є наслідком її повної вичерпаності (відблискати, відгриміти, відбриніти).
Усі фазові дієслова, як видно з прикладів, доконаного виду.
Рід дієслівної дії з префіксом по-/пі-, що приєднується до односпрямованих дієслів руху (побігти, піти, поплисти/ попливти, поповзти, повезти, повести, покотити, понести і под.), вказують на те, що дія розпочалася і триває. Кожне з цих префіксальних дієслів не має пари недоконаного виду, оскільки безпрефіксні дієслова не містять семи початку дії. Різниця між видовою парою, скажімо, типу читав – прочитав і парою типу ніс – поніс у тому, що в першій із них значення доконаного виду вказує на завершеність процесу (чигав і нарешті прочитав), а в другій, навпаки, значення доконаного виду пов’язане з відліком процесу від певної точки (покіс щось і, може, ще й досі несе). Напр.: “От вони сіли і поїхали. День їдуть, другий” (укр. казка); “І пішов гудець в дорогу. Йде він три дні і три ночі, На четвертий день приходить в місто Київ опівночі” (М. Вороний).
На початок дії вказують і дієслова з префіксом за-, що приєднується до безпрефіксних дієслів зі значенням різноспрямованого руху (забігати, заходити, заметушитися, затрястися і под.), звучання (зашарудіти, зашуміти, загримотіти, заляскотіти і под.), вияву якісної ознаки (заблищати, засиніти – засинітися, зачервоніти – зачервонітися, зазеленіти – зазеленітися та ін.). Як і попередній РДД, ці дієслова вказують на відлік дії від певного моменту без зазначення, що вона завершилася (забігав і продовжує бігати, зашарудів і продовжує шарудіти). Значення початку вияву якісної ознаки представлене двома синонімічними моделями: без постфікса – ся і з постфіксом – ся. Напр.: “По непривітній хаті розлився рожевий світ; сірі стіни загорілися, двері зажовтіли” (Панас Мирний) – “Широкі підмоклі луки аж до… гір зажовтілися корчами лоташу” (І. Франко) .
Інтенсивність розгортання дії передається двома моделями: роз-+дієслово недок. виду+-ся і з-/с – + дієслово не – док. виду +-ся. За першою моделлю утворюються починально-підсилювальні дієслова, що виражають інтенсивне розгортання процесу або дії, що почалися (розахкатися, розгорітися, розговоритися і под.), напр.: “На заході, на вишневому камені… розпалахкотівся вогонь” (С. Васильченко); “Розбалакались вони, Іванко і спитав у неї, чи дужий на силу її володар” (укр. казка): “Гануш розфантазувався й в кінець всього заспівав баладу Шуберта “Лісовий цар” (І. Нечуй-Левицький). За другою моделлю утворюються починально-результативні дієслова, що вказують на раптовий початок дії або стану (збунтуватися, збурунитися, заєрепенитися і под.), напр.: ” – Нема дурних,- відразу збунтувалася Мариня,- хай іде хтось сміливіший, бо я більше до Кремера не піду!” (І. Вільде); “Поставили Васю до машини, і раптом звеличився хлопець” (М. Волошин). Цей рід дієслівної дії ще не остаточно виділився з категорії виду, оскільки окремим дієсловам, утвореним за цією моделлю, можуть відповідати і форми недоконаного виду, пор.: “Мина Минович… замашно сів у м’яке крісло, аж пилюга звихрилась” (Є. Кравченко) – “А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява” (О. Гончар).
Близьким до значення родів дії з семантикою її активного початку є синонімічні сполуки типу давай + інфінітив, ну + інфінітив, напр.: “Лисичка тоді давай його (Вовка) лаять! Лаяла-лаяла та й каже…” (укр. казка); “Коли це де не взялася пожарна з того і з другого боку улиці і ну з двох труб кропити людей” (Панас Мирний).
Від дієслів, що передають процеси мислення, почуття, говоріння, за допомогою префікса по – утворюється РДД, який можна назвати неозначено-тривалим. Ця назва промовляє за те, що означувані такими дієсловами процеси можуть супроводжуватись обставинами типу трохи, якийсь час і т. ін. (помарити, помріяти, помислити, помилуватися, потерпіти, побалакати і под.), напр.: “-Трошки потерпимо нужду, та будемо робити, старатись та господарювати” (Г. Квітка-Основ’яненко); “Помордувався, помарудився дідусь біля машини, і вона ожила: запчихала, загула, затремтіла…” (М. Стельмах); “Товсті, лисі й мордаті, вони скидалися на звичайних хлопчаків, що вирішили трохи подуріти” (Ю. Винничук).
РДД, яким передається значення певної тривалості, утворюється від тих же дієслів за допомогою префікса про – (промарити, промріяти, промислити, промилуватися, протерпіти, пробалакати і под.).
Дія, означувана цими дієсловами, може тривати годину, день, тиждень і под,, тобто вона введена в певні часові рамки. Напр.: “Дядя Мокійчук без поранень провоював першу світову і громадянську війну” (Л. Первомайський); “Улас… був зарахований на історичний факультет. Провчився два курси, а на третьому змушений був припинити навчання” (Г. Тютюнник); “Про-наймитувавиш півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем” (О. Гончар).
До фазових РДД слід, безперечно, віднести й дієслова, якими передається повна вичерпаність дії, пов’язаної переважно зі слуховими і зоровими сприйняттями; формальним показником у цьому РДД виступає префікс від-/од – (відгриміти, відблискати, відбриніти, відбрязкотіти, відбухати, відгусти і под.), напр.: “Пісня скоро одбриніла, завмерла” (П. Козланюк); “На Рибальській теж співали вже тільки солов’ї: весільні пісні давно відбриніли” (Ю. Смолич); “Відгриміла, відблискало, і тільки зосталась темрява. і лив, лив дощ” (О. Гончар).
Кількісні роди дії поділяються на ті, що виражають кількість вияву самої дії (однократність чи, навпаки, підкреслену багатократність), і ті, що підкреслюють участь у виконанні дії багатьох суб’єктів або її спрямованість на певну кількість об’єктів. Якщо результативні і фазові дієслова представлені РДД тільки доконаного виду, то серед кількісних є й роди дії, що об’єднують дієслова лише недоконаного виду.
Найдавнішим РДД, представленим ще в праслов’янській мові в період зародження категорії виду, є дієслова різноспрямованого руху, що протиставляються недоконаним дієсловам односпрямованого руху (бігати – бігти, їздити – їхати, ходити – іти, лазити – лізти, носити – нести, повзати – повзти, плавати – плисти/пливти, возити – везти). Коло цих дієслів обмежене, але вони належать до активно вживаних лексем. Напр.: “Маленьке хлоп’я по цілих днях бігало пополю” (М. Коцюбинський) – “Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею” (Леся Українка); “За те вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал” (І. Котляревський) – “Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж,- промовив отаман до жінки” (І. Нечуй-Левицький).
Дієслова недоконаного виду об’єднує також РДД, що позначає тривалі переривчасті дії. Вони утворюються практично від усіх дієслів недоконаного виду (крім тих, що мають односкладовий корінь з кінцевою голосною, префіксальних дієслів, а також деяких семантичних груп, зокрема односпрямованих дієслів руху, дієслів із семантикою розвитку ознаки, запозичених дієслів – термінів) за допомогою префікса по – з одночасною заміною суфікса – а – суфіксом – ува-, суфіксів – и-, – і – суфіксами – а – та – ува-: стук-а – ти – по-стук-ува-ти, блиск-а-ти-по-блиск-ува-ти, пис-а – ти – по-пис-ува-ти, гляд-і-ти – по-гляд-а-ти, ход-и-ти – по-ходж-а-ти, див-и-тися – по-дивл-а-тися і под. Як свідчать наведені приклади, при творенні дієслів із суфіксом – у – основи – и-/ – відбуваються ті ж морфонологічні зміни, що й при утворенні форми 1-ї особи однини теперішнього часу: робл-у – по-робл’-а-ти, ходж-у – по-ходж-а-ти. Напр.: “Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги” (Т. Шевченко); “Олені сонно погойдували розкішними головами, дожидаючи санної доріжки” (О. Ільченко).
Решта кількісних РДД – це групи дієслів доконаного виду.
Найчисленніші серед них – однократні дієслова, що передають разовий вияв дії, здебільшого нетривалої; формальним показником у цьому РДД виступає суфікс – ну – (блиснути, війнути, грюкнути, стукнути і т, ін.), капр.: “Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи” (Леся Українка); “Він миттю плигнув з печі на піл” (Панас Мирний). Інтенсивність дії як додаткову ознаку раптовості передає суфікс – ону-: стуконути, грюконути (раптово і з силою), напр.: “Аж ось ударили в дзвін. Зично та гучно гуконув він на всю околицю, оповіщаючи людям про свято…” (Панас Мирний).
Оригінальним українським утворенням є багатократні (ітеративні) дієслова, що виражають значення виконуваної з напруженням і повторюваної дії. Цей РДД утворюється за допомогою префікса попо-, тобто редуплікованого префікса по – (попоходити, попотягати, поповодити і под.), напр.: “Як вигнала мене свекруха… що я попотужила” (Ганна Барвінок); “Ото попоходиш за плугом, попотягаєш чепіги, то й, зрозуміло, втома бере своє” (О. Ковінька); “Бідолаха попокланявся, задкуючи до фургона, просто не вірив, що його відпускають” (О. Гончар).
Розподільні (дистрибутивні) дієслова позначають або дії, виконувані багатьма суб’єктами (всі люди повиходили з хати), або дії, поширювані на численні однорідні об’єкти (з кімнати повиносили стільці). Перші утворюються від неперехідних дієслів, другі – від перехідних.
Українська мова знає три способи утворення дистрибутивних дієслів:
1) за допомогою префікса по-, приєднуваного до префіксальних дієслів недоконаного виду (виходити – повиходити, насипати-понасипати); дистрибутивне значення префікс поможе виражати і в поєднанні з безпрефіксними дієсловами, але тільки в супроводі інших слів, що сприяють виявленню цього значення. Напр.: “Чоловіки поздіймали дошки й повиносили в повітку” (І. Нечуй-Левицький); “Шибки позабивали диктом та дошками” (Ю. Збанацький); “Минали роки, росли діти. Одні повиходили заміж, інші поженилися” (Г. Тютюнник); “- Геть,- кричить,- чортова кацапня з наших українських тюрем! Чого поналазили сюди” (В. Винниченко);
2) за допомогою префікса пере-, приєднуваного до безпрефіксних дієслів недоконаного виду (кидати – перекидати, давити – передавити і под.), напр.: “Опухали руки в доярок, доки передоять череди” (О. Гончар); “Добрі жорна все перемелють” (приказка). Проте цей РДД ще не зовсім оформлений, оскільки до форм Арконаного виду можуть інколи утворюватися відповідники недоконаного виду, напр.: “Хурчать млинки, перемелюють вітер і тишу” (Ю. Мушкетик);
3) за допомогою префікса ви-, завжди наголошуваного, що приєднується до безпрефіксних дієслів недоконаного виду (глушити – виглушити, губити – вигубити, дзьобати – видзьобати); цей останній тип має чітко виражену семантику всеохопленості з відтінком інтенсивності виконання, напр.: “Не боявся в житті найтяжчої роботи – гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив” (О. Гончар); ” – Тікайте на піч, бо вигинете як мухи! – гукнув на дітвору Іван Побиваний” (І. Чендей); цей РДД теж структурно ще не дуже виразний, бо до форм доконаного виду можуть інколи виникати форми недоконаного виду, нагір.: “Тріскались дерева в лісах. Вигибали сади” (О. Довженко).
Ще один кількісний РДД – дієслова обмеженої тривалості. Виразником його виступає префікс по-, поєднуваний переважно з дієсловами руху, зорового і слухового сприйняття (походити, посмикати, поблискати, погусти і под.), напр.: “Тільки погриміло і поблискало” (М. Кропивницький).
До родів дієслівної дії, що передають ступені інтенсивності, належать такі: достатньої інтенсивності, близької до вичерпності (читати – начитатися, гратися – награтися; ходити – виходити всі околиці, всі стежки; бігати – оббігати, ходити – обходити), особливої старанності при виконанні дії (витьохкувати, вибрязкувати, виспівувати), наддостатньої інтенсивності, внаслідок якої виконання дії припиняється (переходити “перестати ходити”, переплакати “перестати плакати”; наплакатися, наговоритися, насміятися – “через надзвичайну інтенсивність якогось процесу втратити до нього інтерес”), ослабленої інтенсивності, що виражається в неповноті вияву дії (накрапувати, наспівувати), і недостатньої інтенсивності, або супровідності дії (приспівувати, пританцьовувати, примовляти).
Як видно, серед РДД загальним значенням ступеня інтенсивності переважають дієслова доконаного виду, але є й недоконаного. Цікаво відзначити, що дієслова доконаного виду вказують на високий ступінь інтенсивності при виконанні дії, а дієслова недоконаного виду – на низький ступінь інтенсивності.
РДД достатньої інтенсивності, близької до вичерпності, утворюється за моделлю на – + К+-ся: читати – начитатися, ходити – находитися, плакати – наплакатися, їсти – наїстися; в останній парі значення РДД перебуває в стані розкладу, оскільки від форми доконаного виду наїстися може бути утворена похідна недоконаного виду наїдалися. Проте в центрі РДД все ж таки лишається о дно видове дієслово, капр.: ” – Смійтеся, смійтеся з матері, а мати тепер натанцюється, поки ще й весілля настане” (І. Нечуй-Левицький); “Що цар напросився, що царівна намоталась і наплакалась, мусила – таки з жебраком шлюб брати” (укр. казка).
Від дієслів руху утворюється невелика семантична група доконаного виду зі значенням “відвідати всі наперед визначені місця”. Цей РДД утворюється за моделлю об – + + К, причому частіше використовується корінь дієслів різноспрямованої дії, хоч може виступати й корінь односпрямованої дії, напр.: “Світ обходив, а місця собі не знайшов, та й повернувся в свої краї – гори” (С. Чорнобривець) – “Усі свої чотири десятини, розкидані в п’яти руках, обійшла (Докія) до смеркання” (М. Стельмах); “Муся оббігала всі знайомі місця в саду, побувала на лузі біля річки” (О. Десняк) – “Ранесенько прокинулась панночка. Умилась, прибралась, оббігла усі будинки, увесь двір” (Марко Вовчок). Структурним різновидом цих дієслів є утворення з префіксом ви – та коренем різноспрямованих дієслів руху: виходити, вибігати, вилітати і под., напр.: “Христя, вибігавши увесь базар, побігла знову додому” (Панас Мирний); “Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили,- немає, нігде немає!” (Панас Мирний).
РДД, який утворюється за моделлю пере – + К+-ти, означає дію, яка припиняється внаслідок її попереднього тривалого вияву: переплакати, пересердитися, переходити, пересміятися, перегусти, переспівати і под. Семантично цей РДД близький до результативного з префіксом від-: відгусти, відплакати, відшуміти і под. Проте префікс перевиразніше підкреслює інтенсивність попереднього розгортання дії, пор.: “Як лагідно шумить розмай, Березовий, веселий гай! Як весело озвавсь мені… А як шумів в тривожні дні? О, грізно як перешумів” (О. Ющенко) -” І згадав я в вуличному шумі інший шум, що відшумів давно” (В. Сосюра).
РДД недоконаного виду за ступенем інтенсивності розташовуються в такому порядку: старанного виконання дії, ослабленої інтенсивності та недостатньої інтенсивності, або супровідності.
РДД старанності виконання дії утворюються за допомогою префікса ви – і заміни в основах дієслів недоконаного виду суфікса – а – суфіксом – ува – або заміни суфікса – два – суфіксом – озува-: брязкати – вибрязкувати, дзенькати – видзенькувати, танцювати – витанцьовувати, напр.: “Не встиг я договорити, як дівчата кинулися мене обнімати й виціловувати” (М. Винничук). Коли йдеться про дієслова звучання, то відчувається певна зміна тональності звука, його неоднорідність. Напр.: “Капітан бачив, як у квартирі самі розчинилися двері… в буфеті тонко видзвонював посуд” (В. Кучер). “Не прощаючись, вийшов з кабінету, і довго по коридору чітко видзенькувала одна острога на лівому цяцькованому чоботі” (Іван Ле).
РДД ослабленої інтенсивності має семантику неповноти вияву дії; він утворюється від дієслів недоконаного виду за допомогою префікса на – з можливою одночасною заміною в основі дієслова суфікса – а – суфіксом – ува-: накрапувати (і накрапати), наспівувати, насвистувати і под. Напрд “Став дощ накрапать” (нар. пісня); “Тихо наспівував вітерець, шелестіло листя” (Я. Качура).
РДД недостатньої інтенсивності – це дієслова, що передають не основну, а ніби супровідну дію: хтось виступає головним виконавцем, а хтось тільки допомагає; можливий і такий варіант, коли хтось виконує дві дії одночасно, але одну старанно, а другу мимохідь. Утворюються такі дієслова від дієслів недоконаного виду за допомогою префікса при – з одночасною заміною в основі вихідного дієслова нульового суфікса суфіксом – ва-, суфікса – а – суфіксом – ува-, суфікса – ува – суфіксом – овува-, суфікса – и – суфіксом – а – (грати – пригравати, співати – приспівувати, танцювати – пританцьовувати, мовити – примовляти). Напр.: “Він приспівував собі до танцю (Л. Смілянський); ” – Дай вам, Господи, і з роси, і з води,- приговорювала Мартоха, кланяючись” (Леся Українка); “Циган водить його коло царського палацу, ведмідь приграє на скрипці – пританцьовує” (укр. казка).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)