Тема 5. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ
§ 25. Комахи з повним перетворенням
Ряд Твердокрилі, або Жуки, об’єднує комах, що мають тверді передні крила – надкрила (мал. 64). (Пригадай будову крил жука-оленя.) Це найчисленніша група комах (понад 350 000 видів).
Жуки-туруни мають витягнуте струнке тіло завдовжки від 1 д0 80 міліметрів. Вони швидко бігають. Туруни – здебільшого хижаки Великих жуків – туруна польового (мал. 64) та туруна лісового можна побачити на городі або в лісі. Серед турунів багато рідкісних і навіть зникаючих видів, а кримський слимакоїд
Жуки-плавунці живуть у водоймах з прісною водою. Вони добре плавають під водою, а дихають, як і всі жуки, дихальцями, час від часу вистромлюючи задній кінець свого тіла з води. Розвиток личинок плавунців відбувається також у воді. І дорослі жуки, й личинки – хижаки. Великі за розміром жуки нападають навіть на мальків риб та
Мал. 64. Ряд Твердокрилі, або Жуки:
1 – турун польовий; 2 – плавунець облямований; 3 – скарабей священний; 4 – травневий хрущ у польоті.
Пластинчастовусі жуки – найбільші за розміром представники цього їхня відмітна ознака – наявність вусиків, що нагадують булаву. Ці жуки цікаві тим, що деякі їх види дбають про потомство.
У дібровах України, крім жука-оленя, живе його близький “родич” – оленець дрібний рогач зі слабкими щелепами. Проте здебільшого рогачі живуть у тропічних лісах.
Жуки-гнойовики мають округле й опукле тіло. Вони живляться переважно екскрементами парнокопитних: коней, корів, овець. Жуки заготовляють гній про запас, ліплячи з нього кульки. Відомий представник цієї групи жуків – скарабей священний (мал. 64) – живе на півдні України. Його включено до переліку зникаючих видів тварин і занесено до Червоної книги України.
– Чи знаєш ти, чому скарабей священний дістав таку назву? Здатність цього жука ліпити кульки з гною, а потім перекочувати їх на десятки метрів до своєї нірки привернула увагу стародавніх єгиптян. У цьому перекочуванні гнойової кульки вони угледіли символ руху Сонця по небу, а в рогах, що прикрашають голову жука,- подобу сонячних променів. Це й стало причиною обожнення жука. Його зображення єгиптяни вирізали з напівкоштовних каменів і вважали оберегом.
До пластинчастовусих жуків належать хрущі, які завдають шкоди культурним рослинам, серед них всім відомий травневий хрущ (мал. 64). Самка травневого хруща відкладає в грунті на глибині 20- 30 см близько 70 яєць, з яких за місяць з’являються личинки, що живуть 3-4 роки. На першому році життя вони живляться органічною речовиною, що міститься в грунті, а надалі протягом двох-трьох років поїдають корені різних рослин. На третій-четвертий рік личинки заляльковуються, і за місяць з них виходять дорослі жуки, які, перезимувавши в грунті, навесні з’являються на поверхні.
Жуки-носороги та бронзівки (серед яких найбільша на Землі комаха – жук-голіаф завдовжки понад 10 см) також належать до пластинчастовусих.
Ряд Лускокрилі, або Метелики, об’єднує комах з чотирма великими крильми, вкритими мікроскопічними лусочками. За своїм походженням лусочки – це видозмінені волоски. Пігментація лусочок визначає різноманітність забарвлення крил. Метелики мають специфічний ротовий орган – спірально закручений м’який хоботок. Відомо понад 140 000 видів метеликів. Яйця метелики відкладають на рослини. Личинка метелика – гусениця, за формою нагадує кільчастого черв’яка. Її тіло складається з голови, грудних і 10 черевних сегментів. У гусениці, на відміну від дорослої комахи, гризучий ротовий апарат. Окрім трьох пар грудних ніжок, гусениця має 2-5 пар несправжніх черевних ніжок.
Метеликів, що пурхають удень, називають денними метеликами. Усі вони мають вусики з потовщеннями на кінцях. Звичайними представниками фауни України є такі денні метелики: адмірал, кропив’янка, павичеве око, білан капустяний, лимонниця, голуб’янка ікар, вічко квіткове.
Чимало видів денних метеликів стають рідкісними. Це, наприклад, великі метелики-косатці: аполлон, подалірій, махаон.
Мал. 65. Забарвлення метеликів:
1 – захисне (у бражника); 2 – застережне (у пістрявки): 3 – мімікрія (у склівки).
Нічні метелики літають у сутінках і в темряві. їх забарвлення не таке яскраве, як у денних метеликів, натомість вони різноманітніші за будовою і способом життя. Найчисленніші нічні метелики – совки, які мають товсте черевце і абстрактний малюнок на крилах. На території нашої країни поширені озима, капустяна і соснова совки. До совок належить рідкісний великий метелик – червона орденська стрічка, який дістав свою назву через яскраві червоні смуги на задніх крилах. Нічними метеликами є також бражники – комахи, що літають найшвидше від усіх інших. Бражники живляться на льоту: вони наче застигають у повітрі над нічною квіткою, до якої підлетіли, і за допомогою хоботка п’ють її нектар. Вісім видів цих комах занесено до Червоної книги України як рідкісні й зникаючі. Найвідоміший вид бражників – мертва голова. Походження цієї назви пояснюється тим, що на черевці в метелика можна помітити малюнок, який нагадує зловісний знак піратів – “череп та кістки”.
Чому денні метелики мають таке яскраве забарвлення? Адже через нього їх надто легко помітити вдень, до того ж здебільшого вони великі, літають повільно, у них чимало ворогів. Остаточної відповіді на це запитання немає й досі. Можливо, завдяки строкатим крилам метелики одного виду пізнають один одного на великій відстані. Оскільки найяскравіші цяточки і візерунки розташовані на внутрішньому боці крил, вони добре помітні під час польоту. Зовнішній бік крил найчастіше має темний колір, тому, коли метелик відпочиває, склавши крила, то стає непомітним. Таке забарвлення називають захисним (мал. 65).
У тілі деяких метеликів накопичуються їдкі й отруйні речовини, що містяться у рослинах, якими вони живляться, тому жоден птах не їсть цих комах. Звичайно такі метелики мають дуже яскраве забарвлення, яке неначе застерігає: “Не чіпай мене!” Таке забарвлення називається застережним (мал. 65). Цікаво, що ці метелики літають дуже повільно, бо їм не властиве відчуття небезпеки.
Метеликам притаманний ще один вид захисного пристосування -у мімікрія (мал. 65). Це маскування, за якого деякі неотруйні і незахищені комахи наслідують забарвлення або взагалі прибирають особливі загрозливі пози, удаючи отруйних чи хижих комах. Наприклад, метелик – склівка, крила якого не мають лусочок, маскується під жалких комах – ос та шершнів.
Ряд Блохи. До цього ряду належать дуже дрібні кровосисні паразитичні комахи, що живуть у волосяному або пір’яному покриві тварин-хазяїв. Внаслідок паразитичного способу життя вони втратили крила. Личинки бліх червоподібні, живляться різними органічними рештками, як сапротрофи. Лише після повного метаморфозу дорослі блохи починають паразитувати на тілі хазяїна, де й розмножуються. Представниками ряду є блоха людська, блоха собача (мал. 66), блоха пацюкова, які паразитують відповідно на тілі людини, собаки або пацюка.
Мал. 66. Ряд Блохи: блоха собача.
Ряд Двокрилі об’єднує комах, що мають лише два передніх прозорих крила і рот у вигляді хоботка. (Пригадай, скільки крил звичайно має комаха.) Задня пара крил недорозвинена і перетворилася на дзижчальця – саме вони видають наближення комарів та мух настирливим “писком” або “дзвенінням”. Ряд налічує близько 85 000 видів комах і поділяється на дві групи: комарі та мухи.
Комарі – це двокрилі комахи з довгими перистими вусами, тонким тілом і довгими ногами (мал. 67). Розвиток личинок комарів відбувається у воді.
Мал. 67. Ряд Двокрилі (комарі):
1 – малярійний комар; 2 – комар-піскун, його личинки (3) та лялечки (4).
Самка малярійного комара відкладає яйця безпосередньо на поверхню води. За кілька днів з яйця з’являється личинка, яка чіпляється за поверхневу плівку води спеціальними волосинками і весь час висить біля поверхні водойми. Личинка дихає, поглинаючи кисень повітря за допомогою дихалець. У разі небезпеки личинка пірнає, але вона не може перебувати під водою без повітря, тому відразу після занурення швидкими рухами, перекидаючись у воді, піднімається на поверхню. Личинка комара розвивається протягом місяця і за цей час вісім раз линяє. Лялечка комара своєрідна: це рухлива істота, що складається з голови і хвостика
Малярійні комарі живляться соком рослин, лише самки в період розмноження повинні насмоктатися крові, щоб визріли їх яйця. Самка може відкладати яйця кілька разів, і щоразу вона має одержати нову порцію крові. Звичайний комар-піскун, який докучає нам своїми уколами, не переносить збудника малярії.
Мошки та мокреці також кровосисні комахи. Ці крихітні горбаті комарики, довжина тіла яких близько 3 мм, здатні проникати крізь одяг і кусати жертву. Під час укусу вони вводять до ранки слину, що спричинює сильне подразнення на шкірі. Тому укус цих комах болючіший, ніж укус комарів.
До комарів належать і беззахисні двокрилі – дзвінці. Тихими літніми ночами вони рояться над поверхнею водойм і дзвінко дзижчать (звідки й назва). Дзвінці не мають ротового апарату, а тому живуть лише 2-3 дні: паруються, відкладають яйця і вмирають.
Галиці – найдрібніші комарики зі слабенькими крильцями. їх личинки живуть у тканинах рослин або в рештках рослин, що гниють. Личинки виділяють специфічні речовини, які спричинюють утворення галів, що стають своєрідними “будиночками” для личинок.
Мухи – це двокрилі комахи з короткими вусиками, товстим черевцем, великими очима і ротовим наростом у вигляді хоботка (мал. 68). Розвиток мух може відбуватися у воді, у рослинних і тваринних рештках і навіть всередині тіла інших видів тварин. Личинки справжніх мух не мають голови й кінцівок, вони цілком занурені в готову їжу, і їм не доводиться шукати собі поживу. При цьому вони випускають травні соки, які розчиняють їжу, а потім ротом всмоктують поживні речовини. До цієї групи належать: хатня муха, личинки якої на останніх стадіях розвитку стають хижаками і поїдають личинок інших мух; жигалка осіння – мушка, яка живиться кров’ю і боляче кусає; муха-цеце – переносник збудника трипаносомозу; цибульна і капустяна мухи, личинки яких ушкоджують корені і стебла рослин.
Мал. 68. Ряд Двокрилі (мухи):
1 – хатня муха; 2 – фасеткові очі гедзя; 3 – муха-цеце.
Окрему групу мух складають гедзі. їх личинки розвиваються у воді. Поширена думка, що гедзі – справжні кровопивці. Проте кровосисними лише самки в період розмноження (так само, як самки справжніх комарів), а самці й статевонезрілі самки живляться нектаром квітів.
Трапляється, що гедзів плутають з оводами, хоча вони різняться за будовою і способом життя. Дорослі оводи небезпечні тим, що відкладають яйця, з яких виходять личинки, що живуть паразитами в організмі крупних ссавців. Личинки одних видів живуть під шкірою, інших – у шлунку, а є й такі, що живуть у носоглотці тварин.
Ряди Твердокрилі, або Жуки; Лускокрилі, або Метелики; Блохи, Двокрилі об’єднують численні групи комах з повним перетворенням.
Терміни і поняття: ряд Твердокрилі, або Жуки; ряд Лускокрилі, або Метелики; лусочка, гусениця, грудні ніжки, денні метелики, нічні метелики, забарвлення захисне, застережне, мімікрія, ряд Блохи, ряд Двокрилі, дзижчальця.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)