Концепції технократичні

Концепції технократичні – сукупність ідей, поглядів і методологічних засад, на яких вони грунтуються, щодо переходу влади і власності в капіталістичному суспільстві до інженерно-технічної інтелігенції та інших груп технократів, внаслідок чого істотно змінюється його соціально-економічний устрій. Уперше ідею про необхідність передання управління виробництвом технічним спеціалістам відстоював Т. Веблен у праці “Інженери і система цінностей” (1921), виходячи з раціональної ідеї про невідповідність інтересів фінансової олігархії

потребам розвитку науки і техніки. До технократів прихильники К. т. в 30-х (американські вчені А. Берлі, Г. Мінз, Х. Скот, С. Чейз та ін.) і в 60-х (Дж. Гелбрейт, Д. Белл, французький соціолог Р. Арон та ін.) віднесли також менеджерів, учених, службовців, осіб, зайнятих рекламою, тощо. У методологічному аспекті К. т. Грунтуються на виокремленні та проповідуванні вирішальної ролі науки і техніки в розвитку суспільства та носіїв цих елементів продуктивних сил, тобто ігноруванні системного підходу до рушійних сил розвитку
економіки; на механічному тлумаченні взаємодії власності та влади (тобто можливості розриву цих явищ, тоді як між ними існує діалектична взаємодія – перехід власності у владу і навпаки) та ін. В теоретичному аспекті К. т. засновані на хибному розумінні сутності власності (переважно зводиться до юридичної фікції), основної суперечності капіталізму, зарахуванні до осіб, які володіють владою, не лише вищих менеджерів, а й управляючих нижчої ланки тощо. Тому, зокрема, основну суперечність капіталізму прихильники К. т. тлумачать як суперечність між тими, хто має освіту, і тими, хто не має, або має невисокий рівень освіти. Це твердження спростовує, зокрема, той факт, що із 265 мільярдерів наприкінці 90-х XX ст. кожен четвертий не мав вищої освіти.




Концепції технократичні