ТЕМА VIII ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОЇ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ
§ 16. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території.
Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. Нормування антропогенних навантажень
Категорія “оптимізація”. Під територіально-екологічною оптимі зацією розуміють підтримання екологічної рівноваги в регіоні з допомогою раціонального співвідношення перетворених і збережених ландшафтів, ‘ органічного поєднання виробничих, соціальних і екологічних функцій
Головним завданням територіально-екологічної оптимізації є виважене поєднання виробничих, природовідновних і соціальних функцій геосистем в інтересах досягнення належних просторово-екологічних умов життєдіяльності населення. Оптимально організована територія має бути високопродуктивною, малоконфліктною, естетично привабливою, екологічно надійною
Цілеспрямовані наукові розробки схем оптимальної організації території розпочались в Європі з 60-х років у лоні ландшафтно-екологічних досліджень. Це були “ландшафтні плани” в Німеччині, “ландшафтно – екологічні плани” в Чехословаччині, “територіальні комплексні схеми охорони природи” в Радянському Союзі. Ними обгрунтовувалось оптимальне розміщення різних функціональних зон, оптимальна локалізація різних угідь, схеми охорони природи як обов’язкові при плануванні соціально-економічного розвитку адміністративних районів, областей.
Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ландшафтно-екологічна оптимізація території є одним з напрямків територіально-екологічної оптимізації. Її досягнення передбачає визначення і реалізацію ландшафтно-екологічних пріоритетів. Серед них: природоохоронний, антропоекологічний, виробничий, естетичний, рекреаційний тощо.
Ландшафтно-екологічна оптимізація спирається на положення концепції узгодженого розвитку, які передбачають:
– орієнтацію виробництва на місцеву сировинно-ресурсну базу;
– запровадження завершених енерговиробничих циклів, орієнтованих на виробництво повноцінної готової продукції;
– максимальне використання і відродження традиційних видів природокористування;
– оптимізацію структури землекористування;
– створення умов просторової комфортної життєдіяльності населення;
– екологізацію виробничих процесів, господарської діяльності;
– збалансований (пропорційний) розвиток природної, соціальної, економічної підсистем.
Першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. Необхідно прорангувати види функцій у порядку їхньої значущості для даного регіону з урахуванням сучасної еколого-географічної ситуації в ньому, специфіки його господарської ролі в масштабах країни та природної ролі в природних територіальних комплексах вищих рангів. За умов глобальної екологічної кризи найвищим пріоритетом будь-якого регіону є анропоекологічні функції зі створення комфортних і гігієнічно стабільних умов середовища життєдіяльності людей та природоохоронні – зі збереження біорізноманіття.
Пріоритет другого порядку слід визначити за функцією, відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал. За однаково сприятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет J віддається тій з них, яка пов’язана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з екологічної точки зору.
Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей оптимізації – функціями першого порядку є природоохоронна та антропоекологічна, другого – ті, що мають найвищий природний потенціал, третього – функції, що сприяють виконанню функцій другого порядку. Для території України пріоритетність функцій є такою: природоохоронна і антропоекологічна – агрогосподарська – мінерально-сировинна – водогосподарська – рекреаційна – лісогосподарська.
Визначення пріоритетності функцій є основою розробки регіональної екологічної політики, зокрема обгрунтування схем функціонального зонування регіону.
Оптимізація ландшафтно-екологічної організації території є наступним кроком оптимізації геосистем. Вона зводиться до обгрунтування такої територіальної диференціації угідь, за якої максимально повно реалізується природний потенціал геосистем, виключаються конфліктні ситуації між її функціональним використанням і природними особливостями, забезпечується естетична привабливість ландшафту.
Задоволення цих вимог – складна ландшафтно-екологічна проблема, яка здебільшого реалізується на певних територіях – природних національних парків, регіональних ландшафтних парків, адміністративно-територіальних одиниць нижчих рангів.
Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. Визначаючи природоохоронну функцію як пріоритетну, для будь-якого регіону під час ландшафтно-екологічної організації території першочерговим завданням є встановлення оптимального співвідношення між природними і господарсько-освоєними територіями. З огляду на екологоста-білізуючу роль природної рослинності, її протиерозійну, рекреаційну, естетичну й інші природно і соціально важливі функції О. О. Молчанов визначив, що мінімальна лісистість територій степової зони має бути 10 %, лісостепової зони – у межах 15-20 %, зон мішаних і широколистих лісів – 25-45 %, гірських територій – не менше 50 %. Наприклад, середня величина показника лісистості орієнтовно складатиме в лісостеповій зоні 20 %. Орієнтовно таку саму площу охоплюватимуть лучно-степові, водно – болотні угруповання рослинності. Таким чином, мінімум 40 % площ будь-якого регіону мають бути охоплені природною рослинністю, а згідно з оцінками американського еколога Ю. Одума – до 60 %.
Етапи ландшафтно-екологічної оптимізації. Зважаючи на ці особливості, можна окреслити систему заходів, спрямованих на оптимізацію ландшафтно-екологічної організації території. На першому етапі необхідно відвести під заліснення і залуження орні землі з крутизною схилів від трьох до семи і більше градусів. Ці землі приурочені до схилів в горбогірних місцевостях, а також до схилів річкових долин. Вони зазвичай малопродуктивні і деградовані, а тому потребують консервації та іншого функціонального використання.
Другий етап ландшафтно-екологічної оптимізації передбачає надання статусу складових перспективної екомережі полезахисним лісосмугам, ділянками витоку річок, водно-болотним масивам, землям під ярами, пісками, кам’янистими розсипами, водою, а також луками, сіножатями, пасовищами, лісами. Вилучення їх з господарського природокористування враз неможливе, однак доцільна поступова зміна режимів природокористування із залученням їх до складу буферних зон майбутніх екологічних коридорів.
Третій етап ландшафтно-екологічної оптимізації території передбачає формування цілісної національної екомережі із запровадженням певних режимів і докорінною зміною структури природокористування в зв’язку з природоохоронною та іншими пріоритетними функціями регіонів – антропоекологічною, агрогосподарською і рекреаційною.
Розвиток туристсько-рекреаційного комплексу як пріоритетного господарського напрямку сприятиме залученню природних рекреаційних ресурсів до масового відпочинку та оздоровлення населення, внесення істотних корективів у розвиток агропромислового комплексу – його інтенсифікацію водночас зі скороченням орних земель, посівних площ. Частка природної та відновленої природної рослинності має неухильно зростати.
Аргументи і факти
Таблиця 1. Природно ресурсні показники збалансованого розвитку України (попередня оцінка)
Значення | |||
Показник | Реальний | Оптимальний | Шляхи досягнення |
Мінерально-сировинні ресурси | |||
Структура мінерально-сировинної бази | Деформована | Оптимізована | Переоцінка існуючої мінерально-сировинної бази за екологічними та економічними критеріями з виключенням з неї родовищ, розробка яких не є рентабельною або може викликати незворотні негативні зміни стану довкілля |
Екологічний стан регіонів видобутку і переробки мінеральної сировини | Критичний | Нормальний | Екологічна реабілітація територій гірничо – видобувних регіонів України |
Видобуток і переробка мінеральної сировини | Стабілізація видобутку основних корисних копалин на існуючому рівні, технологічне переоснащення гірничодобувної і переробної галузей, орієнтація на переробку вторинної сировини, зменшення потреб в імпорті енергоносіїв за рахунок зниження енергоємності виробництва і енергозбереження, орієнтація на експорт кінцевої продукції | ||
Земельні ресурси | |||
Сільськогосподарські землі (площа, млн га), включаючи: | 43,48 | 37,44 | Зміна виду використання та лісонасадження на еродованих землях і землях, що розміщені на схилах вище 7° |
Орні землі | 32,85 | 27,18 | Створення луків і пасовищ на виснажених землях і землях, що розміщені на схилах вище 5° |
Пасовища і луки | 8,75 | 10,26 І | Створення луків на орних землях з низькою продуктивністю, деградованих і на розміщених на схилах вище 3° |
Землі резерву і так звані недоторкані землі | 12,01 | 16,30 | (Землі з найменшим антропогенним тиском, особливо навколо природно багатих осередків ландшафтів). Оптимізація та переміщення господарської діяльності |
В т. ч.: Ліси та заліснені площі | 10,38 | 13,28 | Головним чином створення лісонасаджень на низькопродуктивних землях і розширення водо – та полезахисних лісонасаджень |
Природоохоронні території | 6,04 | 10,0 | Потрібно завершити парад “паперових парків” і забезпечити управлінсько-організаційний бік справи. Тут повинен бути якісний стрибок і глобальна переоцінка прерогатив |
Водні ресурси | |||
Структура водокористування: Підземні води (млрд м3/рік) Поверхневі води(млрд м3/рік) | 4,4 21,0 | 7.0-8,0 12.0-15,0 | Зниження рівня водоспоживання в промисловому, сільськогосподарському і побутовому секторах за рахунок введення нових технологій та економного водокористування, удосконалення економічних механізмів водокористування |
% вод питного водопостачання, які відповідають Державному стандарту “Вода питна” | 40-50% | 100% | Підвищення якості водних ресурсів, що використовуються в системах питно-господарчого водопостачання |
Граничне водно-екологічне навантаження | Від <1 до 2,6- 14,4 | Від 0,5-1,0 до 3,0-7,0 | Значне зниження граничного водно-екологічного навантаження в областях півдня України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та ін.) |
Рівень зарегульованості поверхневого стоку | -90% | -50% | Зниження рівня зарегульованості поверхневого стоку переважно в басейнах середніх та малих річок |
Розораність річкових басейнів | 55-78 % | 35-55 % | Зменшення площі розораності річкових басейнів Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та ін. |
Оптимізація водно-екологічних умов гірничопромислових районів | Част Кова | Макси Мально Можлива | Керування режимом рівнів та хімічного складу підземних та поверхневих вод у процесі закриття шахт переважно в Донбасі та Кривбасі |
Лісові ресурси | |||
Середовищнозахисні ліси (площа, млн га) | 4,04 | 6,41 | Лісорозведення на низькопродуктивних та еродованих землях |
Полезахисні лісосмуги (площа, млн га) | 0,44 | 1,07 . | Створення закінчених систем полезахисних смуг у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності |
Ліси екологічної мережі (площа, млн га) | 0,90 | 6,96 | Включення до екологічної мережі, крім заповідно-генетичних лісів (ядер екомережі), також середовищнозахисних і рекреаційних лісів як перехідних зон та екологічних коридорів у результаті впровадження в них екологічно ємних технологій їх використання та відтворення |
Ліси, можливі для експлуатації (площа, ч млн га) | 5,68 | 9,88 | Включення до сировинної бази, крім експлуатаційних лісів (найбільш рентабельних), також середовищнозахисних і рекреаційних лісів унаслідок впровадження в них поступових, вибіркових та комбінованих рубок |
Зміна структури природної рослинності, млн га | |||
Природна рослинність | 18,5 | 26,5 | Заліснення і залуження неугідь та ріллі. Стабілізація екологічної рівноваги |
Заповідний Фонд | 2,4 | 6,5 | Створення екомережі. Збереження біо – різноманіття |
Орні землі | 32,8 | 24,3 | Ренатуралізація природної рослинності. Суттєвий екологічний, економічний та соціальний зиск |
Ліси, У тому числі: | 9,4 | 11,5 | Ренатуралізація лісів. Стабілізація екологічної рівноваги, підвищення продуктивності та активізація соціальних функцій % |
Протиерозійні | 2,7 | 3,1 | |
Рекреаційні та санітарно-гігієнічні | 2,0 | 2,4 | |
Гідрологічні | 0,7 | 1,0 | |
Лісосмуги | 0,6 | 0,8 | |
Експлуатаційні | 3,4 | 4,2 | |
Луки | 7,8 | 13,5 | Ренатуралізація луків. Мінімізація ерозійних процесів та значний економічний ефект |
Болота | 0,8 | 1,5 | Ренатуралізація боліт. Поліпшення гідрологічного режиму. Мінімізація посушливості грунту та втрат від неї |
ВИСНОВКИ
Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території є невід’ємною складовою і завершальним етапом збалансованого природокористування. Вона базується на рангуванні пріоритетних критеріїв розвитку регіону з урахуванням його природно-ресурсного потенціалу, ролі і місця в територіальному поділі праці. Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території України передбачає істотні зміни структури землекористування за рахунок скорочення малопродуктивних і деградованих земель орного клину і переведення їх під заліснення і залуження. Це сприятиме зростанню частки екологічно стабільних угідь під природною рослинністю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)