КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ. КОНФЛІКТИ

Урок 12. КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ. КОНФЛІКТИ

Мета: показати учням значення добрих взаємин, їх перевагу над конфліктами; розвивати вміння володіти собою; виховувати культуру спілкування.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування складених учнями сценок-діалогів між гостинним господарем і гостем.

– Які три найголовніші правила поведінки в гостях ви обрали?

Із обраних учнями правил можна скласти збірку правил поведінки в гостях.

– Що

таке культура поведінки? (Це вміння поводитися таким чином, щоб бути приємним для всіх.)

2. Слухання й обговорення вірша Є. Гуцала “Їжачиха та їжак”

Їжачиха та їжак Не помиряться ніяк.

– Ти колючий! Пострижися!

– Ти колюча! Не колися!

– Я колючий? Хто б казав?

– Нащо ти колючу взяв?

Від колючого я чую!

– Я колючій не дивую!

– Не дивуєш? От дивак!

А іще ж, либонь, їжак.

– Не дивуєш? От дивачка,

А іще ж, либонь, їжачка…

Їжачиха і їжак

Не помиряться ніяк.

– Чи сподобалася вам поведінка їжака та їжачихи? Чому?

– Про що ця історія? (Про

сварки, конфлікти)

– Що таке, на вашу думку, конфлікт?

Конфлікт – суперечність, що виникає між людьми.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

– Сьогодні на уроці ви більше дізнаєтеся про те, що таке конфлікт.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота в групах

– Нерідко наше життя затьмарюють конфлікти. Вони, як правило, є наслідком невміння спілкуватися.

Розгляньте ілюстрації до казок.

– Що було причиною конфлікту між героями казок?

– “Два цапки” (впертість);

– “Кирило Кожум’яка” (жорстокість);

– “Про дідову та бабину дочок” (неприязнь).

Учні складають перелік причин конфліктів.

Причини конфліктів

– Особиста неприязнь;

– різні думки, характери;

– небажання вислухати одне одного;

– зіткнення інтересів;

– невміння слухати;

– знущання над слабшими;

– невміння товаришувати;

– невміння прощати.

2. Робота за підручником (с. 52-55)

Учні виконують завдання рубрики “Повтори те, що знаєш”.

Вправа “Мікрофон”

Учні виконують завдання рубрики “Поділися своїми думками”.

Потім читають текст рубрики “Я хочу дізнатися”.

Опрацьовують матеріали рубрики “Ознайомся з думкою інших людей”. Виконують завдання на с. 53-55.

– Прочитайте і запам’ятайте висновки на с. 55. (Я дізнався, що… Я прагну…)

– Якими словами ви збагатили на уроці свій словник?

3. Фізкультхвилинка

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Практичні поради “Як побороти гнів”

– Відчувши наближення злості, заплющте очі і полічіть до 10. Наступного разу спробуйте не лічити, а рахувати предмети.

– Відчуваючи приплив гніву, подивіться на годинник та відкладіть спалах гніву на 15 хв. Так можна навчитися контролювати себе.

– Придумайте фрази, які могли б послабити ваш гнів. Наприклад: “Не слід кричати, мене і так всі добре чують”, “Йому теж боляче. Не варто підсилювати чужий біль”.

– Отже, найкращі ліки від ненависті і гніву – це прощення.

Що означає прощати?

– Не тримати в серці гніву. Гнів завжди породжує гнів.

– Не звинувачувати інших у поганих думках або вчинках.

– Знайти в собі мужність визнати свою помилку.

2. Читання й обговорення оповідань В. Сухомлинського

БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ…

Це було в останній рік війни. Якось Володю образила однокласниця Ніна. Вона сказала йому під час перерви:

– П’ять латаних суконь.

Ніна натякала на те, що у Володі п’ять сестричок, мама часто недужає, батько загинув на фронті, ні за що купити новеньке. Того в сестричок латані сукні. Володя не міг витерпіти образи. Він не пішов жалітися до Марії Петрівни. Він ударив Ніну, а вона залилася сльозами. Марія Петрівна все чула, все бачила. Вона зітхнула й сказала:

– Сьогодні, Володю, я прийду до вас додому.

Марія Петрівна веде їхній клас недавно, всього два тижні. До неї була в них сильно строга вчителька Зоя Миколаївна. Коли вона приходила до когось додому, без ремінця не обходилось. Ми засмутилися. На Володю дивилися співчутливо: будеш битий, Володю…

Наступного дня Володя прийшов до школи радісний. Він не раз повторив:

– До нас приходила Марія Петрівна…

Потім він розповів, що Марія Петрівна ні слова не сказала про те, що він дуже вдарив Ніну. Вона принесла його сестричкам іграшки, а найстаршій – платтячко. А коли вже йшла, то дуже тихо сказала Володі:

– А битися не можна…

– Я більше не битимусь,- сказав Володя,- бо це болить Марії Петрівні…

ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ

У хаті біля відчиненого вікна сиділа молода мати. На її обличчі – щаслива усмішка. Бо з хати вийшов, став за ворота на зеленій долині її п’ятирічний син. Який він красивий, який він розумний!

Ось до маленького Віті підходять два хлопчики – сини інших матерів – Коля та Боря. Вони такі ж п’ятирічні хлоп’ята, як і Вітя. “Але,- думає Вітіна мама,- їм далеко до її сина. Адже Вітя й розумніший, і сміливіший, і спритніший.”

Дивиться мати на дітей, усміхається. Ось вони засперечались, махають руками, мов півники крилами. Вітя стиснув кулачка і… вдарив Колю. А Коля стоїть і мовчить.

Мати заплющила очі… “Нічого страшного в тому немає,- думає мати.- Діти ж не б’ються, граються”. Розплющила очі й побачила, як Боря стиснув кулачок і вдарив Вітю. Вітя голосно заплакав.

Від жаху в матері затрусилися руки. Вона вибігла з хати й закричала:

– Що ж це ви знущаєтесь із беззахисного дитяти? Як вам не соромно! Ви ж бачите, що він скромний і привітний.

Вона підбігла до гурту, взяла сина за руку. Той розплакався ще дужче та притулився до мами.

На лавці біля сусідньої хати сидів дідусь. Він усе бачив.

Дідусь тихо промовив:

– Любов із заплющеними очима – майже ненависть. А неправда з відкритими очима – гірше за ненависть.

Та мати не чула цих мудрих слів.

ПОЗБИРАЙ ЇЇ СЛЬОЗИ

Анатолій дружив із гарною дівчиною – Ольгою. Вони були однокласники (сьомаки!), але хлопець був на рік від дівчини старший. Він добре знав математику, то й не раз допомагав їй, коли було важко.

От прийшли вони до школи, як ще нікого не було. Ольга й просить допомогти з алгебри. Посідали вони в класі, захопилися задачами. Хтось побачив їх удвох та й став насміхатися: ось, мовляв, молодий та молода.

Анатолій побоявся глузування. Підійшов він на перерві до дівчини та сказав:

– Більше не підходь до мене. Це ти винна, що наді мною сміються.

Ольга ошелешено дивилася на Анатолія:

– Чого ж це я винна? Не звертай на дурниці уваги – от і добре буде.

Тут Анатолій випалив дівчині грубе слово. Ольга – в плач. Так і простояла біля вікна цілу годину, на урок не пішла.

Анатолій схаменувся: навіщо ж дівчину образив? От досада! Йому заболіло. Він прийшов додому й не міг заспокоїтися. Мучили докори сумління. З думки не йшли слова дівчини. Він зараз бачив її заплакані очі.

Увечері він розповів усе матері.

– Мамо, дорога, ну, скажи, що мені робити, щоб Ольга забула те слово?

– Скажу. Позбирай її сльози. До єдиної. Тільки тоді, може, дівчина забуде, як образив її хлопець.

КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ

Були собі два селяни – Молодий і Старий. От запросив Старий селянин Молодого в гості.

Прийшов Молодий селянин до сусіда. Правою рукою тисне сусідові руку, вітається, а ліву за пазухою заховав: камінь тримає.

Пильним оком помітив Старий селянин камінь за пазухою в Молодого, та змовчав.

Посадив Старий Молодого за стіл, пригощає, їсть Молодий та все вихваляє страви, лівої руки з пазухи не виймає.

– А тепер,- каже Старий селянин,- пригощу тебе медом. Але ж звичай у нас такий: із діжки дорогому гостеві наливають меду в тарілку, і він бере тарілку й несе до рота обома руками. Як совість у гостя чиста – жодна крапля меду не розіллється.

Зблід Молодий селянин, та що поробиш – звичай. Налив Старий повну тарілку меду, поставив перед сусідом. Вийняв Молодий селянин ліву руку із пазухи, ледве хотів доторкнутися обома руками до тарілки, а камінь вислизнув з-під сорочки, упав і розбив тарілку з медом.

Ось що буває, коли тримаєш камінь за пазухою.

ТАТКО З МАМОЮ ПОСВАРИЛИСЯ…

Татко з мамою ще вчора посварилися. Татко щось говорив мамі, а мама, схиливши голову, плакала. Потім мама вийшла з кімнати, а татко довго ходив із кутка в куток.

Сьогодні, повернувшись із роботи, татко і мама не сіли обідати, як завжди, разом за стіл, не посадили поруч із собою маленьку Тіну.

Спочатку сів обідати татко, потім мама. І татко, і мама окремо просили Тіну: “Сідай, доню, обідати…”. Але Тіні не хотілось їсти.

Коли Тіна залишилася у кімнаті сама, до неї підходили то мама, то татко, гладили по голівці, цілували. Але Тіні здавалося, що вони пестять її крадькома.

Настав вечір. Мама сіла за стіл – читає книгу. Татко сів на канапу – теж читає книгу.

Тіна вмостилася між татком та мамою. Вона взяла мамину руку, опустила її на канапу й поклала на таткову руку. І тої миті відчула, як і таткова, і мамина руки здригнулися. Мама немовби хотіла відірвати свою руку від таткової, але Тіна не пускала.

У дитячих очах засяяла усмішка.

Татко міцно стиснув мамину руку.

3. Гра “П’ять речень”

Учні в п’яти реченнях формулюють засвоєні на уроці знання.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

– Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

– Що означає слово конфлікт?

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підручник (с. 52-55).

Скласти поради “Якщо ти в класі новачок…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ. КОНФЛІКТИ - Плани-конспекти уроків по соціології


КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ. КОНФЛІКТИ