Соціологія короткий енциклопедичний словник
КУЛЬТУРНИЙ КОНФЛІКТ – специфічна форма відносин соціальних суб’єктів, що може виникати у ході спілкування представників різних культур, субкультур у межах однієї культури, мистецьких або наук, шкіл тощо.
К. к. можуть виникати у випадках, як зазначав М. Бахтін, коли одна культура може ставити перед іншою питання, які ця інша перед собою ще не висувала. Можна додати, що К. к. виникає ще й тоді, коли немає засобів для вирішення таких питань. За цих обставин виникає напруження “непорозуміння”,
К. к. можуть грунтуватися на традиційних, мовних та ін. засадах. Вирішення К. к. залежить від уміння й можливості знаходити необхідні відповіді за допомогою реконструкції нормативно-ціннісних систем, закодованих у різних явищах відповідної культури чи субкультури та співвідносити їх з власними нормативно-ціннісними орієнтирами. Іншими словами, вирішення К. к. перебуває у прямій залежності від уміння знаходити спільне в різних культурних системах та ідентифікувати його як заг. людське. Щодо конфліктів, які виникають між
Ареною прояву К. к. можуть бути різні сфери сусп. життя, але ці конфлікти завжди пов’язані з руйнуванням сталих у часі зразків та стереотипів, що за відсутності їх наук, обгрунтування набувають ролі світоглядних ідеалів чи цінностей. Скажімо, в мистецтві причиною К. к. може бути виникнення нових напрямів, жанрів тощо (напр., на поч. XX ст. мало місце зіткнення авангарду та клас, мистецтва), в науці – протидія різних шкіл або методологій пізнання тощо.
К. к. часто обтяжені надлишковим емоційним перевантаженням конфліктуючих сторін і потребують подолання певних психол. бар’єрів та зміни асоціацій.
Найбільш складно вирішуються К. к., що грунтуються на ціннісних інтересах різних соціальних прошарків (соціальних груп, класів тощо) у межах одного суспільства. В такому разі вони можуть переростати у політ, конфлікти і слугувати показником глибокої кризи даного суспільства.
Особливим випадком К. к. є т. зв. аномія, яка, як вважав Р. Мертон, пов’язана з руйнуванням суспільно сталих та заг. визнаних норм і вакуумом ідеалів. Аномія може зумовлюватися не тільки суперечностями, що мають місце у соціальній структурі і порушують культурну єдність суспільства, а й суперечностями між суспільством і особистістю. Останні своїм наслідком мають зростання злочинності, самогубств тощо.