Біологія
Ботаніка
Органи рослин
Листок
Листок – бічний вегетативний орган рослини, що здійснює функції живлення, дихання і транспірації. Листки закладаються у вигляді зовнішніх горбиків твірної тканини верхівкової меристеми бруньки.
Основна частина листка називається Листковою пластинкою. Частина листка, зчленована із стеблом, називається основою листка, стеблоподібний перехід між листковою пластинкою і основою – Черешком. Листки, що мають черешок, називаються черешковими,
Якщо листок має одну пластинку, його називають простим, якщо на одному черешку утворюється декілька відокремлених пластинок – складним. Листкова пластинка може бути цільною або розчленованою.
При Дихотомічному жилкуванні кожна жилка розбивається на дві рівноцінні між собою, ті у свою чергу також на дві і т. д. Сітчасте жилкування характеризується наявністю
Паралельне і Дугове жилкування характерніші для однодольних рослин, але зрідка зустрічаються у дводольних.
Листки по-різному розміщуються на стеблі. За Чергового розміщення в кожному вузлі знаходиться тільки один листок. За супротивного розміщення У вузлі знаходяться два листки. За мутовчастого Розміщення у вузлі утворюється декілька листків – мутовка.
Головною, основною тканиною листка є Мезофіл, у клітинах якого міститься велика кількість хлоропластів і відбувається фотосинтез. Клітини мезофілу мають, як правило, округлу або злегка видовжену форму, оболонки цих клітин дуже тонкі й незадерев’янілі.
Шар клітин, розташованих біля верхньої поверхні листка, утворює стовпчасту хлоренхіму. Її клітини мають видовжену форму й розташовані дуже щільно, розміщуються перпендикулярно до поверхні листка для полегшення проникнення сонячного проміння в глиб мезофілу.
Шар клітин, розташованих біля нижнього боку листка, називається губчастою хлоренхімою. Її клітини мають округлу форму, розташовані нещільно, а міжклітинний простір розвинений сильно. Це необхідно для поліпшення аерації мезофілу.
Епідерма – покривна тканина поверхні листка. Її будова залежить від умов перебування і виражається в товщині клітинних оболонок і кутикули, наявності різних типів трихом, кількості і розташуванні продихів.
Провідні тканини Ксилема і Флоема об’єднані в закриті провідні пучки, які спільно з клітинами, що оточують їх, утворюють жилки.
Арматурні тканини представлені в листку Склеренхімою і Коленхімою. Особливо багато механічних клітин навколо провідних пучків і біля епідерми.
Газообмін відбувається крізь продихи. Вони складаються з отвору в епідермі – продихової щілини, і двох замикаючих клітин бобоподібної форми.
Замикаючі клітини містять хлоропласти. Вдень на світлі в них відбувається фотосинтез і в протопластах підвищується вміст органічних речовин. За законами осмосу клітини починають активно втягувати в себе воду і розбухають. При цьому продихова щілина відкривається й повітря проникає в міжклітинний простір, забезпечуючи клітини мезофілу вуглекислим газом, а вода випаровується, створюючи тягу в провідній системі рослини. Вночі фотосинтез припиняється, концентрація розчинених у протопласті речовин поступово знижується, замикаючі клітини втрачають воду, і щілина поволі закривається. У разі нестачі води в замикаючих клітинах падає тургор і продихи закриваються, зменшуючи транспірацію. За надлишку вологи клітини розбухають, щілина відкривається і надлишок води починає випаровуватися.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)