Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(1945 р. – початок 1950-х років)
§ 9. ПІСЛЯВОЄННЕ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА
3. Література і мистецтво.
Радянська влада, контролюючи діячів культури, науки і освіти, прагнула охопити своїм пропагандистським впливом найширші верстви населення. Тому в повоєнні роки зростала кількість закладів культури: клубів, бібліотек, музеїв. У листопаді 1951 р. був відкритий перший український телевізійний центр у м. Києві.
Незважаючи на надмірну заідеологізованість, українська літературна проза
Микола Боголюбов
Микола Гамалія
О. Шовкуненко. Паволок. ( Фрагмент ). 1953 р.
Михайла Стельмаха “Велика рідня”, “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”, що були відзначені найвищими державними преміями. У цей час було видано поетичну збірку Андрія Малишка “Лірика”, поеми “Прометей”, “За синім морем”.
У 1950 р. на екрани республіки вийшов фільм “Тарас Шевченко” українського кінорежисера
Художні полотна О. Шовкуненка, М. Дерегуса, Т. Яблонської (“Хліб”, “Весна”, “Над Дніпром”, “Ранок”) відображали життя повоєнної України в її повсякденні та планах на майбутнє.
Продовжували творчу роботу композитори К. Данькевич, Б. Лятошинський, Ю. Мейтус.
Митці постійно перебували під тиском вимог так званого методу соцреалізму, який показував життя в прикрашеному вигляді. Типовим прикладом таких творів стали п’єси О. Корнійчука “Калиновий гай”, “Приїздіть у Дзвінкове”. Однак існує думка, що вони мали право на існування, оскільки допомагали переживати труднощі повоєнного часу.
Історичний факт
Про те, у яких умовах працювали українські літератори, свідчать дані дослідників: у 1938-1954 pp. українська література втратила 223 письменників, 17 із них розстріляно, 8 покінчили життя самогубством, 175 заарештовано або заслано, 16 пропали безвісти і лише 7 померли своєю смертю.
Па жаль “залізна завіса”, якою заслонив себе від світу Радянський Союз, штучно відокремила від України культуру української діаспори. Тим часом у листопаді 1945 р. в німецькому місті Аугсбург було засновано Українську вільну академію наук (з березня 1949 р. вона працювала в Канаді, а з квітня 1950 р. – у США). У 1947 р. в Мюнхені відновилася діяльність Наукового товариства імені Шевченка. У 1949 р. воно розпочало видання багатотомної “Енциклопедії українознавства” за редакцією відомого вченого В. Кубійовича.
У 1950 р. українська література збагатилася видатним твором Івана Багряного “Сад Гетсиманський”, за який автору в 1991 р. присуджено посмертно Державну премію України ім. Тараса Шевченка. Іван Багряний – письменник, політичний діяч, багаторічний в’язень ГУЛАГу набагато раніше, аніж О. Солженіцин, ознайомив західну громадськість із тією брутальною
Іван Багрямий
Атмосферою свавілля, беззаконня та нелюдськими умовами, які панувати в Україні та в усьому СРСР.
З постанови ЦК КП(б)У “Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення”
12 жовтим 1946 р.
Найголовніший недолік нинішнього стану репертуару драматичних і оперних театрів УРСР полягає в тому, іцо п’єси радянських авторів на сучасні теми виявилися фактично витісненими з репертуару театрів УРСР. У Київському драматичному театрі ім. Франка з 16 п’єс, поставлених у 1945 р. і в першому півріччі 1946 p., питанням сучасного радянського життя були присвячені тільки три прем’єри; у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки з 14 – 4; Харківському театрі ім. Тараса Шевченка з 17 – 3; у Харківському театрі російської драми з 18 – 6; у Львівському театрі ім. М. Заньковецької з 16 – 3…
У зовсім неприпустимому стані перебуває репертуар оперних театрів УРСР… За останні роки театри УРСР не поставили ні однієї опери радянських композиторів, присвяченої сучасному життю, і не організували спільно з композиторами роботи по створенню нових опер на сучасні російські теми. Драматичні й оперні театри України досі не створили високоідейних і повноцінних у художньому відношенні спектаклів про перемогу радянського ладу, про сталінську дружбу народів радянської країни.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)