МОБІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА

Соціологія короткий енциклопедичний словник

МОБІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА – процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури: класами, прошарками, групами, статусами, позиціями Порівнюючи соціальне становище дітей та батьків (найчастіше сина та батька), соціолог встановлює, чи відбулася зміна соціального становища між двома поколіннями, тобто чи відбулася міжгенераційна мобільність. Фіксуючи рух індивіда у просторі різних позицій, статусів упродовж життя, соціолог вивчає внутрішньо-генераційну мобільність. За напрямом вирізняють вертикальну, висхідну або низхідну М. с. (посадове просування, підвищення кваліфікації чи, навпаки, декваліфікація, перехід у групи та шари, які займають нижчі позиції у статусній ієрархії), а також горизонтальну М. с. – рух поміж однорідними у соціальному відношенні групами, статусами, робочими місцями.

За характером детермінації виокремлюють структурну мобільність, яка обумовлена розвитком технологій, урізноманітненням форм власності, зрушеннями у структурі професій та спеціальностей, структурах зайнятості та робочих місць. Це мобільність вимушена, нав’язана індивідам, оскільки нове покоління вступає в життя за умов, створених старшими поколіннями переважно для себе, і воно має пристосуватися до них, а значить, здійснити М. с. Досліджується також циркулююча

(обмінна) мобільність, яка обумовлена переважно соціальними чинниками: розширенням доступу до заг. та спеціальної освіти, підвищенням якості знань, що набуваються в столичних та периферійних навч. закладах чи, навпаки, диференціацією їх за ознакою якості навчання, мірою доступу до професій, що користуються найбільшою повагою у суспільстві, динамікою структури цінностей, мотивів трудової поведінки, мірою закріплення груп та прошарків за соціально та екон. нерівноцінними видами діяльності, функціями тощо.

Незалежними змінними у вивченні мобільності виступають звичайно: рівень освіти батьків, їх посада та професія в той час, коли респондент закінчував заг. освітню школу; рівень матеріального забезпечення; місце проживання респондента до 16-річного віку (міра урбанізованості дитинства); кількість дітей у сім’ї; тип навч. закладу, який закінчив респондент; перше місце роботи. Встановлено, що рівень прагнень індивідів, їх здатність досягати життєвих цілей, здобувати престижну освіту і займати привабливі робочі місця та статуси суттєво залежать від культурного й освітнього рівня батьків, їх доходів, можливостей допомагати дітям на перших етапах соціального самовизначення. Це означає, що шанси на вертикальну М. с. нерівномірно розподілені між різними групами, верствами і категоріями населення. Ймовірність здобути вищу освіту у вихідців з родин, батьки яких також закінчили відповідні навч. заклади, значно більша, ніж у вихідців з родин робітників чи селян з середньою або середньою спеціальною освітою. Факт досить інтенсивного руху у соціальній структурі свідчить, що мобільність є засобом індивідуального подолання нерівності, доступність якого є неоднаковою для вихідців з родин різного типу, для мешканців міста та села, великого і малого міста. Вивчення М. с., таким чином, практично завжди є вивченням наявної та постійно відтворюваної соціальної нерівності у суспільстві. Для М. Вебера, крім того, М. с. була ознакою, достатньою і необхідною для конституювання стабільного соціального утворення. Він вважав, напр., що “клас” – це така сукупність чинників, яка обумовлює високу мобільність в середині класу і значно нижчу мобільність за його межами.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Ділові папери оголошення
МОБІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА