Соціологія короткий енциклопедичний словник
МОНАДА ІСТОРИЧНА – термін, що набуває поширення у філософії історії з 20-х рр. і, дещо пізніше, – в істор. науці. Вживається переважно прихильниками суто плюралістичного розуміння історії. Однак може слугувати й для розробки такого підходу до вивчення істор. процесу, який органічно поєднував би універсалістське бачення цього процесу з індивідуалізуючим, оскільки вже піфагореїсти, що започаткували поняття монади, тлумачили її як таке єдине, своєрідність якого полягає в тому, що воно водночас
Та навіть у О. Шпенглера з його претензією на свідоме застосування монадо логічного, гетевського підходу, не кажучи вже про М. Данилевського чи А. Тойнбі, які до нього наблизилися спонтанно, фіксується переважно одна сторона монадної природи цивілізацій – їх самосфокусованість, самодостатність, доцентровість. Як наслідок – гіперболізація моменту відокремленості, замкненості й непроникності означених М. і. Момент же їх “гомеомеричності”, глибинної подібності, взаємовіддзеркалення, взаємовідтворення, взаємоуособлення й уособлення кожного з локальніших М. і. людства в цілому як своєрідної вищої М. і. залишається й донині поза увагою філософів історії та істориків. З’ясування і висвітлення цього аспекту – актуальне і важливе завдання, яке ще очікує на дослідників.