ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ
Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі
Написання слів іншомовного походження
1. И пишемо:
А) у загальних назвах після Д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед буквами на позначення приголосних (крім Й): дисцИПліна, тИРан, візИТ, бравісИМо, піанісИМо, фортИСИМо, цИЛіндр, піцИКато, шИФр, рИТм (але лекторІЙ);
Б) у географічних назвах із кінцевими – ика, – ида: АнтарктИКа, КорсИКа, МексИКа, АнтарктИДа, ФлорИДа;
В) у географічних назвах після Ж, дж, ч, ш, щ і Ц перед буквами на позначення
Г) у географічних назвах зі звукосполученням – ри – перед буквами на позначення приголосних (крім Й): РИМ, ПарИЖ, КрИТ, МаврИТанія (але АвстрІЯ);
Г ) у деяких географічних назвах згідно з традиційною вимовою: АддИС-Абеба, АргентИНа, БратИСлава, БразИЛія, ВавИЛон, ВатИКан, ЕдИНбург, ЄгИПет, ЄрусалИМ, КИТай, КордИЛьєри, ПакИСтан, ПалестИНа, СардИНія, СИРакузи, СИРія, СИЦИЛія, СкандИНавія, ТИБет.
2. І пишемо:
А) на початку слова: ІЄрогліф, ІМпульс, ІНерція, ІНдія;
Б) у загальних назвах Після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед буквами на позначення
В) після букв на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних та Й: клІЄнт, аксІОма, радІУс, ентузІАзм, генІЙ, барІЙ, але дИЯвол, дИЯкон;
Г) у кінці слів перед Я: аудієнцІЯ, алергІЯ, теорІЯ;
Г) у кінці невідмінюваних слів після букв на позначення приголосних: мерсІ, попурІ, таксІ, сушІ, АппалачІ;
Д) у власних назвах, крім випадків, зазначених у пункті 1 (б, в, г, г): БІРма, ТІЛьзІТ, ДІЖон, ДІДро, РІЛьке, ДІЗель (але дИЗель).
3. Ї пишемо після букв на позначення голосних: альтруЇЗм, кофеЇН, наЇВний, але антиІНфляційний (після префікса).
4. Е пишемо на початку, в середині і в кінці слів: ЕКзЕМпляр, ЕВфЕМізм, ЕКзЕКуція, проЕКт, макрамЕ, фортЕ.
5. Є Пишемо:
А) на початку слів, коли іншомовне Е вимовляється як : ЄЗуїт, ЄРетик, ЄРусалим;
Б) після апострофа, е, і, й та м’якого знака: прем’єра, конвеєр, феєрверк, інгредієнт, фойє, ательє;
В) у слові траЄКторія.
6. У, а не Ю пишемо після ж, ш, ф у словах жУРі, ЖУЛь Берн, брошУРа, парашУТ, парфУМи, парфУМерія.
7. Переважній більшості загальних назв іншомовного походження подвоєння букв в українській мові не властиве: агреСІя, аКУмуляція, аЛЕя, аПАрат, аТЕстат, бароКО, беЛАдона, беЛЕтристика, бравіСИмо, ваТ (але ВаТт), гриП, груПА, ідиЛІя, інтеЛЕктуал, інтеЛІгент, інтермеЦО, каСА, клаС, коЛЕктив, коміСІя, коМУна, лібреТО, метаЛ, піаніСИмо, піциКАто, саВАна, стаКАто, суМА, фіН (фіНИ), фортиСИмо, шаСІ.
Подовження відбувається:
А) у власних назвах та їхніх похідних: БуДдА, ДжеНнІ, МюЛлЕр, ГоЛлАндія, ЕЛлАда, МеКкА, гоЛлАндський, еЛлІни, меКкСький;
Б) в окремих загальних назвах: аНнАли, біЛлЬ (законопроект), бриТтИ (народ), боНнА, бруТтО, буЛлА, ваНнА, віЛлА, гаМмА (літера), дуРрА (рослина), мадоНнА, маНнА, міРрА, моТТо, муЛлА, неТтО, паНнА, паНнО (прикраса), пеНнІ, тоНнА;
В) при збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: іМмАтеріальний (матеріальний), іРрАдіація (радіація), контРрОзвідка (розвідка).
8. Апостроф уживається перед Я, ю, є, ї:
А) після Б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після Р у кінці складу: суб’ЄКт, п’єдестал, прем’єр, ердельтер’єр, ар’єргард;
Б) після префіксів, які закінчуються буквами на позначення приголосних: ад’ютант, ад’юнкт, ін’єкція, кон’юнктурник.
9. М’який знак пишеться після літер, що позначають м’які Д, т, з, с, л, н перед Я, ю, є, що позначають два звуки, а також перед Ї, йо: ГодЬЄ, ЛавуазЬЄ, конферансЬЄ, пасЬЯнс, барелЬЄф, брилЬЯнт, бутонЬЄрка, булЬЙон, гілЬЙотина.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)