Народи корінні ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Народи корінні – чітко зафіксована міжнародно-правова категорія, що увійшла у практику через дві конвенції Міжнародної організації праці (МОП): Конвенцію (1957 р. № 107) про корінне населення та інше, що веде племінний спосіб життя, і Конвенцію (1989 р. № 169) про корінні народи та народи, які ведуть племінний спосіб життя у незалежних державах.

У міжнародно-правовій практиці поняття “корінний народ” поширюється на: а) народи, які ведуть племінний спосіб життя у незалежних країнах, соціальні, культурні і економічні

умови яких відрізняють їх від інших груп національного співтовариства і становище яких регулюється повністю або частково їхніми власними звичаями або традиціями, або спеціальним законодавством; б) народи в незалежних країнах, які розглядаються як корінні, зважаючи на те, що вони є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є певна країна, у період її завоювання або колонізації, або у період встановлення існуючих державних кордонів, і які, незалежно від їхнього правового становища, зберігають деякі або всі “свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути”.

Тобто для корінних народів, на відміну від національних (етнічних) меншин, характерне те, що вони, по-перше, є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є певна держава, у період її завоювання або колонізації, або у період встановлення існуючих державних кордонів, і, по-друге, ведуть племінний спосіб життя. Тому спеціалісти з проблем корінних народів і обмежують чисельність корінних народів близько 300 млн. чоловік.

Конвенция 169. Конвенция о коренных народах и народах, ведущих племенной образ жизни в независимых странах // Конвенции и рекомендации, принятые Международной Организацией Труда. – Т. 2. – 1957-1990. – Женева, 1991; Права людини: Викл. фактів № 9: Права корінних народів. – Харків, 1994.

О. Антонюк

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Народи корінні - Довідник з політології

Схожі записи:

Губерський Леонід Васильович Політологічний словник Губерський Леонід Васильович (нар. 1941) – доктор філософських наук, професор, член – кореспондент НАНУ (відділ історії, філософії та права, 1997). Народився в м....
Прогнозування політичне Політологічний словник Прогнозування політичне (від грецьк. prognosis – передбачення) – 1) процес розробки науково обгрунтованого судження про можливий розвиток політичних подій, шляхи і терміни його...
Час влади Політологічний словник Час влади (time of power, term of office) – період функціонування того чи іншого джерела влади (владного органу, особистості, організації тощо) і тієї...
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ, ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ, ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО Короткі висновки В Україні активно формується багатопартійна цивілізована система партій лівого, центристського й правого спрямування. Багатопартійність...
М. Вебер про соціальні витоки політичної влади М. Вебер про соціальні витоки політичної влади М. Вебер (1864 – 1920), критикуючи марксистську концепцію класів та класової боротьби, розширює коло критеріїв, що визначають належність...
Геракліт Ефесський Політологічний словник Геракліт Ефесський (бл. 544 – 484 до Р. X.) – давньогрецький філософ, політичний діяч. Вважав, що світ ніким з богів та людей не...
Система політичної науки Політологічний словник Система політичної науки – це систематизоване політичне знання про закономірні взаємозв’язки соціальних суб’єктів, їх мислення і дії з приводу політичної влади, розвитку політичних...
Асоціація політичних психологів України (АППУ) Політологічний словник Асоціація політичних психологів України (АППУ) – українська громадська організація, заснована у 1995 р. Основні завдання діяльності АППУ: формування суспільної свідомості, що відповідає потребам...
Десницький Семен Юхимович Політологічний словник Десницький Семен Юхимович (1739/40 – 1789)- відомий російський юрист, “перший російський професор права” (М. Костомаров), який зробив надзвичайно багато для формування і розвитку...
Юрисдикція соціальних судів Політологічний словник Юрисдикція соціальних судів – особлива форма юрисдикції адміністративних судів. М. Головатий...
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ Короткі висновки Політична культура – надзвичайно містке поняття. Кількість його визначень наближається до п’ятдесяти....
Як взаємодіють між собою нація та держава? 12 Як взаємодіють між собою нація та держава? Нація і держава – категорії, які знаходяться у різних площинах, але від того, на якому рівні відбуваються...
Дипломат Політологічний словник Дипломат (від фр. diplomate) – 1) посадова особа відомства закордонних справ, яка уповноважена здійснювати офіційні зносини з іноземними державами і має спеціальну підготовку;...
Грушевський Михайло Політологічний словник Грушевський Михайло (1866 – 1934) – український історик, громадський, політичний діяч. Закінчив Київський університет, викладав у Львівському університеті, очолював Центральну Раду. Вважав, що...
МЕНТАЛІТЕТ МЕНТАЛІТЕТ – сукупність політико – психологічних понять, настанов, особливостей мислення та поведінки, спільна для соціально-політичної чи етнічної групи або організації, яка дає змогу однаково сприймати...
Непорушності державних кордонів принцип Політологічний словник Непорушності державних кордонів принцип – полягає у міжнародно-правовому визнанні існуючих кордонів держав, у відмові від будь-яких зазіхань на ці кордони. Цей принцип є...
Інтерпол Політологічний словник Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції (International Criminal Police Organization – Interpol). І. було створено у 1956 p. з метою організації боротьби проти...
Пульс влади Політологічний словник Пульс влади (puls of power, від лат. pulsus – удар, поштовх) – своєрідний темп життєдіяльності (функціонування) влади, її динаміка, ритм або, навпаки, зниження...
Влада виконавча Політологічний словник Влада виконавча (executive power / ам. branch) – одна з трьох гілок влади, завдяки якій реалізується державна влада, воля обраних, тих, що стоять...
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх Політологічний словник Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770 – 1831)- видатний німецький філософ. Основні наукові, політичні погляди виклав у відомих працях;Енциклопедія філософських наук, Філософія права;Філософська пропедевтика,...
Внутрішня політика Політологічний словник Внутрішня політика – сукупність напрямків діяльності держави, її структур та інститутів, а також інститутів громадянського суспільства з метою збереження або реформування існуючого суспільного...
ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ Короткі висновки Політична думка античності характеризується філософсько-етичною спрямованістю. Відбувається...
Тактика в політиці Політологічний словник Тактика в політиці – сукупність певних прийомів і форм політичної діяльності, спрямованих на досягнення того чи іншого результату у політичній діяльності. Такі прийоми...
Непрямі вибори Політологічний словник Непрямі вибори – реалізація виборів (органу чи посадових осіб) опосередковано, не безпосередньо виборцями. Це відбувається в такий спосіб, що виборці обирають колегію виборців,...
Геронтократія Політологічний словник Геронтократія (gerontocracy, від грецьк. geron (gerontos) – старий і kratos – влада) – 1) влада стариків, старшого покоління; 2) рання форма суспільства, коли...
Мореллі Політологічний словник Мореллі (Morelly) – представник французького утопічного комунізму XVIII ст., абат. Свої погляди грунтовно виклав у праці “Базиліада” (1753) і трактаті “Кодекс природи, або...
Де-юре Політологічний словник Де-юре (лат., англ. de jure) – юридично, згідно з правом. У міжнародному праві форма повного, остаточного і офіційного визнання держави чи уряду. М....
Делегування влади (делегування владних повноважень) Політологічний словник Делегування влади (делегування владних повноважень) – добровільна передача на певний час на відповідних умовах влади від одного суб’єкта (органу) до іншого на основі...
Народний депутат України Політологічний словник Народний депутат України – народний представник у парламенті – Верховній Раді України, який має мандат, депутатські повноваження та статус депутата. У Конституції України...
Всесвітня федерація профспілок (ВФП) Політологічний словник Всесвітня федерація профспілок (ВФП) – міжнародна профспілкова організація, яка була заснована 1945 року як міжнародне об’єднання усіх профспілок (за винятком християнських). Постійне представництво...
Зовнішньоекономічна політика Політологічний словник Зовнішньоекономічна політика – політика, що здійснюється державою або відповідним колом держав у сфері економічних відносин з іншими країнами або їх об’єднаннями, спрямована на...
Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн) Політологічний словник Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн) – міжнародна організація, що об’єднує соціал-демократичні партії понад 50 країн світу. В С. І. також входять націоналістичні та ліберальні партії...
Антисіонізм Політологічний словник Антисіонізм – теоретична і практична діяльність, спрямована проти національних тенденцій і течій у сіонізмі. М. Головатий...
Шкляр Леонід Євдокимович Політологічний словник Шкляр Леонід Євдокимович (нар. 1953) – доктор політичних наук (1996 p.), професор (2002 p.), кандидат філософських наук (1985 p.). Начальник відділу суспільних наук...
Діаспора Політологічний словник Діаспора (відгрецьк. diaspora – розсіяння) – розселення значної частини представників народу (етнічних спільнот) за межами країни його походження. Д. утворювалася внаслідок насильницького виселення,...