Політологічний словник
Народний суверенітет – ідея, що стала найвищим досягненням у рамках різноманітних теорій суспільного договору, розроблюваних представниками західної політичної думки XVII – XVIII ст. – Т. Гоббсом, Б. Спінозою, Дж. Локком, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Ідея Н. с. не була новою. Вона з’явилась на грунті рефлексій про причини виникнення держави та про природу прав людини, які держава не може коригувати чи відчужувати. Адже держава – результат домовленості між людьми. Такий погляд на державу був поширений ще з ведійських
Гроций Г. О праве войны и мира. – М., 1956; Спиноза Б. Богословско – политический трактат. – М., 1935; Гоббс Т. О гражданине // Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. – Т.1. – М., 1989; История политических учений. Вып. 2 / Под ред. проф. О. В. Мартышина. – М., 1996; ЛоккДж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Сочинения. – Т. З. – М., 1988; Монтескье Ш. О духе законов // Монтескье Ш. Избранные произведения. – М., 1956; Руссо Ж.-Ж. Рассуждения о происхождении и основаниях неравенства между людьми // Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1990; Руссо Ж.-Ж. Общественный договор или принципы политического права // Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1990.
М. Кормазіна