Урок № 28
Тема. Основні пунктограми в складному реченні
Мета: закріпити вивчене про пунктограми в складному реченні, удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів.
Тип уроку: урок закріплення знань і навичок.
Обладнання: підручник, таблиці.
ХІД УРОКУ
I. Повідомлення теми та мети уроку.
II. Відтворення теоретичних відомостей.
V Бесіда.
1) На якій підставі складні речення поділяються на сполучникові та безсполучникові?
2) Які розділові знаки можуть вживатися між частинами складних речень із сполучниковим
3) Коли між частинами складносурядних не ставиться кома?
4) В яких випадках між частинами складносурядних і безсполучникових речень ставиться крапка з комою?
5) Коли між частинами безсполучникового речення ставиться двокрапка?
6) В яких випадках між частинами безсполучникового речення ставиться тире?
III. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Прочитати речення, у кожному виділити граматичні основи.
Вказати речення із сполучниковим та безсполучниковим зв’язком. Пояснити вживання коми між частинами складних речень.
Не
V Прочитати речення, довести, що вони є складносурядними.
Пояснити відсутність коми між частинами складносурядних речень.
Десь кінь скубе отаву і дзвонять пута на його ногах (В. Сосюра). У садку туман і світло пада від ліхтаря навскіс дерев… (М. Самійленко). Зловісно в одсвітах різьбилися хащі й гадючився берег із хвиль темноти (М. Стельмах). Учора похвалили випадково і я зрадів, а нині каюсь (В. Герман). І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли (Т. Шевченко).
V Прочитати.
Пояснити вживання між частинами складних речень крапки з комою.
Зорі сяють; серед неба горить білолиций; верба слуха соловейка, дивиться в криницю… (Т. Шевченко). Солов’ї з обох боків ставу по вербах. висвистували; озвалася вода стома голосами (П. Куліш). Сонце, піднімаючись угору, привітно сяе-гріє; вітрець легенький дише; жайворонки, в’ючись над дорогою, щебечуть; там, у темному лісочку, кують зозулі… (Панас Мирний), Шумить Дніпро, сивіє, й чорніє, і плескає в береги; розвивається верба, зеленіють комиші (Марко Вовчок). На землю вже тихий скрізь вечір лягає; з високого неба вже місяць сіяє (Б. Грінченко).
Сидить на високій могилі кобзар старесенький, в останню свою годину пригортає до грудей кобзу та промовляє до неї, як до вірної дружини, говорить зі степом, з деревами і птахами; кобза багатострунним оркестром гримить запорозьким маршем; голос кобзаря звучить хоралом із широт землі та огрому небес; з ясною думою на чолі виходить перед очі здивованого світу воскресла Мати Україна, простягає руки до своїх дітей і молить за них Бога, просить прощення за блудних синів і пригортає до серця лицарів. (За Я. Гояном)
Словник.
Хорал – твір урочистого, піднесеного характеру.
V Переписати речення, довести, що вони є безсполучниковими.
Пояснити вживання двокрапки між частинами безсполучникових речень (при потребі скориставшись поданою нижче таблицею).
Дмитер хитер: сам з’їв курку, а сказав, що полетіла. Ми – родичі: на одному сонці онучі сушили. Людський вік, як маків цвіт: удень ти на стеблі, увечері на землі. Він дуже грамотний: слово ” корова” пише з м’яким знаком. Добре найнявся: дають рано води, а ввечері пити. Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині. На базарі два дурні: один дешево дає, другий дорого платить. З панами не міряйся чубами: довгий підстрижуть, а короткий витягнуть. Панська ласка – не коляска: на ній не далеко заїдеш. Сором не ворон: він очей не видзьобає. Гроші як вода: вони крізь пальці протікають. Він як собака на стерні: сам не їсть, іншому не дає. Підождіть: прийде коза до воза сінця просити. Ранок – панок: уранці не встиг, то ввечері не здогониш. Перш ніж жениться, починай журиться: треба ложки, треба миски, треба ночов і колиски. (Нар. творч.)
Кинь нарешті об землю бідою: воля лиш – найкревніша рідня! (В. Забаштанський). Простої істини не забувай: людина й слово – то світи космічні! (М. Самійленко). Мені здається: музика – космічна, найбільш космічна із усіх мистецтв (Л. Костенко). Не сподіваючись на більше, я мрію тільки про одне: хоч одного створити б вірша, який переживе мене (В. Соколов). Істина одна незаперечна, суть її підтверджують слова: не зів’є поезія гніздечка в тій душі, що вбога і черства (Б. Дегтярьов). Уже потонули в небі ключі журавлів безжурних, я стверджую: день цей буде багатим і справжнім днем!.. Я стверджую: це безсмертя! Я стверджую: я живу! (К. Герасименко). Прислухайся: твій горб розправився в крило! (М. Самійленко). Що то рідна земля: поміж бетонних плит, припасованих щільно, ніби блоки єгипетських пірамід, квітне петрів батіг (О. Завгородній). Переплітається небо з водою: весна! Переплітається світ на долоні весла (Л. Вишеславський). Мишва таку приміту знає: у кого довший хвіст – той розум більший має… (Л. Глібов).
Вкраїнче, знай: ганебно спав твій край, докіль над ним не розітнувся спів двох геніїв, двох славних Кобзарів… Тому в відновленім краю згадай: сонце України є Шевченко, а соловей її Весни – Лисенко (А. Казка). М’ятежні звуки. .Мариться чи сниться: із нами був і Лисенко, й Шопен (О. Ющенко). У житті побачиш ти такі картини: поганий друг в житті завжди покине (В. Голубничий). Так хороше і моторошно так: шаріє надвечір’я, мов підпалок (В. Стус). Боюсь людей, що проживуть, як гості, все життя: від них, чогось мені здається, віє цвинтарями (М. Стельмах). Я знаю: усі красиві біднішають від прикрас. Я знаю: великій силі наказує слабість не раз. Я знаю: одній людині життя віддавали сотні. Я знаю: всіма любимі були найчастіше самотні. Я знаю: у ніжній хмарці злітало просторе море. Я знаю: в маленькій чарці топилось велике горе. Я знаю багато дуже в чужих і своїх ділах. Я знаю, що мертві душі страшні у живих тілах (П. Скунць). Душа, не забуваймо, череп’яна: коли її побити раз, то склеїти все-таки можна, а от цілою вона не буде ніколи (Р. Дідула), Серед істин в сутності мінливих час одну міняти не схотів: не буває квітів некрасивих, а жінок негарних – поготів (М. Луків).
ВЖИВАННЯ ДВОКРАПКИ У БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ РЕЧЕННІ
Правило | Приклад |
Якщо друга частина речення виражає причину того, про що йдеться в першій Якщо друга частина розкриває зміст попередньої (можна вставити слова a caмe) Якщо в першій частині є слова так, такий, знати, чути, дивитись, бачити, зрозуміти, говорити тощо | Замкнув вовка межи вівці: нехай тюрму знає (Нар. творч.). Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не піддається! (Нар. творч.). Казали люди: квач притикою не буде (Нар. творч.). |
V Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).
Пояснити вживання тире. При потребі скористатися поданою нижче таблицею.
Не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй. під ніс перцю. Батько хай іде орать – його коні знають. Мати праведна – опіка й охорона в сім’ї камінна. Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися. Була б охота – наладиться робота. Гляне – молоко кисне. Болить у грудях – не бути в людях. Голова сивіє – чоловік мудріє. Проштрафився – носа не показує. П’ятами накивав – аж залопотіло. Слово до слова – зложиться мова. Прийшла біда – тримайся, прийшло лихо – пильнуй. Мужик захворіє – попа кличуть; піп захворіє – по лікаря посилають. Відрізана скиба від хліба – вже її не притулиш. Швидко їдеш – тихо понесуть. Кіт з хати – миші танцюють. Великий рід – пісний обід. Не слухав тата – послухаєш ката. Є – минеться, нема – обійдеться. (Нар. творч.)
Нічого нам дорожчого немає, ніж рідний край – на тому світ стоїть (Б. Степанюк). Голос іволги плаче за лісом – малинова луна доліта (Б. Мозолевський). Сивий лірник заспіває – в когось котиться сльоза (Б. Гірський). Не викидайте слова з пісні – залишиться болюча рана (Г. Гордасевич). Пройдусь по полю – спогад в серце бризне (М. Петренко). Вітер війнув – листя з клена жовте полетіло (II. Тичина). Поглянь – шляхи ведуть у світ широкий (Л. Закордонець). Мине тиждень – все навкруги німуватиме (Н. Скобелєва-Со – логуб). Скрадливо іде з ярів лисиця – захрумтів під лапами бур’ян (М. Удовиченко). Одчинилися двері – Ксеня, бліда, заплакана, кинулась до мене (Б. Грінченко).
Бувають хвилини – душа стрепенеться (В. Самійленко). Осокір зітхає безборонно – вже немає половини крони (Л. Талалай). День за днем, за тижнем тижні – непомітно лине час (Н. Забіла), Оглянуся назад – ледве видно в туманах стежину (М. Рильський). Уранці глянеш – хочеться літати (Л. Костенко). Синє небо, рвані хмари – прийдуть дні, як літні чари! (М. Щербак). Що посієш – те і вродить під веселкою небес. Відбудовуйсь, мій народе,- дух відродження воскрес! (П. Харченко).
ВЖИВАННЯ ТИРЕ У БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ РЕЧЕННІ
Правило | Приклад |
Зміст частин протиставляється (можна вставити сполучник а) У першій частині вказується на час або умову, дії, про яку говориться в другій частині (можна вставити коли, якщо) Друга частина виражає наслідок або висновок із того, про що йдеться в першій (можна вставити через те, тому) У другій частині міститься порівняння з тим, про що говориться в першій (можна вставити немов) Друга частина виражає різку зміну подій | Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять (Леся Українка). Блискавка блисне – камінь трісне (Нар. творч.). Невдало женився – день за хмару закотився (Нар. творч.). Говорить – шовком вишиває. (Нар. творч.) Одчинилися двері – мачуха. (Б. Грінченко) |
IV. Перевірка самостійної роботи учнів.
V. Підведення підсумків уроку.
VI. Домашнє завдання.
Вправа 144 (письмово).
V Навчальні диктанти.
Видатний митець (пейзажист, портретист, мистецтвознавець) Іван Труш був ще й істориком мистецтва, критиком і публіцистом. Його постать бачимо поряд з найвидатнішими українцями XX століття: Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Лесею Українкою, Василем Стефаником.
Труш – організатор мистецького життя в Західній Україні: за його активної участі виник ряд художніх об’єднань, а також було засновано журнали: “Артистичний вісник”, “Будучність”.
Іван Труш створив галерею прекрасних портретів. Його пензель зберіг образ Лесі Українки (з родичкою поетеси, дочкою М. Драгоманова Аріадною художник був одружений), Миколи Лисенка, Михайла Грушевського.
Художник бував за кордоном – у Венеції, Римі, Відні. Найбільше етюдів привіз з Єгипту: цей край приголомшив митця екзотикою. Засвоєння досвіду й вивчення культури Європи для українців Труш розумів якнайкраще. Віддаючи належне Петербурзькій академії мистецтв, на перше місце він ставив Париж і Краків, де сам навчався. На початку XX сторіччя у Кракові сформувався міцний осередок українських митців – значний внесок у вітчизняну культуру зробили Василь Стефаник, Микола Бурачек, Богдан Лепкий і сам Іван Труш. (152 слова) (З календаря)
Марія Ленерт придумала псевдонім “Марійка Підгірянка”, з яким і ввійшла у велику літературу. Вибір був не випадковим: поетеса народилася у мальовничім Прикарпатті. Любов до рідної природи й материнської мови письменниця пронесла через все життя.
Багатодітні батьки не змогли дати Марії грунтовної освіти – у родині її здобув тільки брат дівчини. З дитинства вона залюбки займалася самоосвітою, а справжнім університетом стала для неї дідусева бібліотека. Пізніше поетеса зізнавалася: “Я самоук, несміле дитя Підгір’я. Списувала, що мені ліси розказували. Не знаю, чи добре розуміла смерекову мову, та писала, бо чула душевну потребу…”
Другою таїною серця Марії була нестримна любов до дітей – вона мріяла стати вчителькою. Екстерном склала екзамени в гімназії, а після закінчення учительської семінарії присвятила педагогічній праці сорок років життя.
В особі Підгірянки щасливо поєднувався талант учителя і поетеси, і неможливо їх розмежувати. Вона ніколи не прагнула до ви, знання – багато творів розкидано по періодиці і не оприлюднено, їй дорікали за недостатність освіти і “місцевий” характер творчості. Абсурдність звинувачень очевидна: поетеса добре володіла п’ятьма мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою. Розуміла ще три: грецьку, латинську, італійську. Це була високоосвічена, чесна і скромна людина. Хочеться вірити, що її призабута й розгублена спадщина постане новими виданнями. (190 слів)
(3 календаря)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)