ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 3 4
Тема: Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично). Виділення їх на письмі комами
Мета: дати поняття про вставні слова та сполучення слів, формувати вміння визначати їх у реченні, з’ясовувати їхню роль, розставляти розділові знаки у реченнях зі вставними словами, доречно й правильно вживати вставні слова у мовленні, правильно інтонувати речення зі вставними словами; розвивати мислення, усне й писемне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів.
Тип
Обладнання: підручник, роздавальний матеріал (картки).
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання.
Виконання індивідуального завдання за роздавальним матеріалом (двома-трьома учнями).
Картка 1
Переписати, роставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Звертання підкреслити.
Мамо, чого зажурились? Дайте тепло ваших рук! (Д. Луценко.) Руки у вас, мамо, наче книга розкрита. (Б. Демків.) Ти нелегке життя прожила, моя мамо. (Н. Кащук.) Ти сили дай, кохана мати, до боротьби зі злом! (Р. Завадович.) Ось і сповнились, люба мати,
Картка 2
Переписати речення в такій послідовності: речення з непоширеними звертаннями; речення із поширеними звертаннями.
Спасибі, братику, за добреє слівце. (Л. Глібов.) Спочинь, серце, на хвилину в північну годину. А я думкою полину в рідну Україну. (Б. Лепкий.) Ви заграйте, гори, зашуміть, діброви! Приберіться, ниви, красно та багато! (Ю. Шкрумеляк.) Бувайте здорові, гори барвінкові! Бувайте здорові, квітки у діброві! (Б. Лепкий.) Хвала вам, груші, яблуні і сливи! Хвала вам, анемони й звіробій! (Є. Гуцало.)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Прочитати. Пояснити, яких відтінків набирає висловлена в кожному з речень думка завдяки виділеним словам.
– Сьогодні, може, буде дощ.
– Сьогодні, безумовно, буде дощ.
– Сьогодні, на щастя, буде дощ.
– Сьогодні, по-моєму, буде дощ.
– Сьогодні, кажуть, буде дощ.
Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 80).
Робота з таблицею (стор. 81).
Виконання вправи 207 (усно).
ІV. Виконання вправ на закріплення.
Вибірковий диктант. Виписати вставні слова.
Літо бабине вгорі, отже, осінь на порі. (О. Пархоменко.) Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці. (Л. Костенко.) Задумливо летять сніжинки. А чи їм падать, може, ліньки… (А. Казка.) І справді, ця земля округла, наче глобус. (В. Осадчий.) Радилися небораки: по-перше, де зимують раки? По-друге, хто малює зебрі смуги? По-третє, чи колючий хвіст у редьки? По-четверте, чи в середу буває четвер? (І. Світличний.) Поки щось жираф ковтне, мабуть, цілий день мине. (Є. Гуцало.) Воли, як відомо, худоба повільна й лінива. (Марко Вовчок.) Либонь, з усього я надивувавсь… (Є. Гуцало.)
Переписати. Пояснити вживання розділових знаків. Підкреслити вставні слова.
1. Кажуть, як лежить сніг на полі, то буде хліб у коморі. (Нар. творчість). Учителі кажуть Сергієві, що в нього артистичний хист.
2. Задача, на мою думку, розв’язана правильно. На мою думку товариш не звернув жодної уваги.
Творча робота. Скласти речення зі словами: видно, може, зрозуміло, щоб вони в одному випадку були вставними, а в другому – членами речення.
Диктант із коментуванням. Вставні слова підкреслити.
1. Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниці. (Т. Шевченко.) А наш соловейко коли заспіває, здається, скресає Дніпро. Здається, сад повесні заквітає на щастя усім і добро. (Л. Забашта.) А який же то світогляд в річки, в поля, у діброви? Може, тихий, бірюзовий? (П. Тичина.) Кажуть, море Янтарне вимиває шматки янтарю. (Л. Забашта.) А може, й зараз твориться бурштин, але про це ще людству невідомо. (Л. Костенко.) Троянди, як відомо, запашні. (М. Доленго.) Хто пісню для гледичії склада? Мабуть, оцих музичних бджіл орда! (Є. Гуцало.) У чому, власне, чудо Паганіні? (Л. Костенко.) У дереві кожному скрипка, говорять, живе. (Є. Гуцало.) Може, бренькав я на лірі? Мо’, в житті скакав телятком? (П. Тичина.)
2. До словечка, до слів’ятка притулися! Може, так хоч мови рідної навчишся. (М. Тимчак.) Ну що б, здавалося, слова… …А серце б’ється, ожива, як їх почує!.. (Т. Шевченко.) Буває, задзвенить в чужих містах кришталь моєї мови дорогої… І стане так, мов рану хто пригоїв… (Л. Литвинчук.) Воно, звичайно, гостеві негоже в Парижі думать про свої міста: про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру… (М. Рильський.) Часом, буває, на чужині мені присняться гори сині. (Б. Лепкий.) Мабуть, такими не рида слізьми ніхто, як мати з болю за дітьми. (Б. Лепкий.) Коли скує, буває, душу туга і світ здається лезами вогню, я материнську пісню жебоню. (В. Вихрущ.) Пробачте, вернуся не скоро. Вернуся не знаю коли. (Б. Дегтярьов.)
3. Пахне, кажуть, ромен гіркотою. (Л. Забашта.) Здається, досі хлібом пахнуть копи. (Б. Дегтярьов.) Немов на батька рідний син, на місяць схожий апельсин. Мабуть, вночі, коли я спав, цей апельсин із неба впав. (А. Качан.) Живців, нарешті, досить у відрі. Стрибають в іскрянім півколі маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський.) Ось лиса хитрі кроки. В село він, певно, біг. (Л. Полтава.) А це ж для вас не тайна, що Вовчиця ця, звичайно, страх голодная була. (І. Франко.) Не знаю я того, як сірий вовк тут опинився. Обмерз, забовтався, мабуть, три дні не їв, дрижить, як мокрий хорт, зубами, знай, цокоче. (Є. Гребінка.) Хтось розкаже нам, напевне, чом це здавна між людей на Вкраїні зветься червнем перший літній місяць цей? (Н. Забіла.) На жаль, є слимаки й кліщі, крилата та повзуча погань… (М. Доленго.)
V. Підбиття підсумків уроку.
Навчальні диктанти.
1. Більшість український прізвищ указують на зв’язок із рідною землею і предками. На далеких пращурів, безумовно, вказують такі прізвища: Петренко, Миколайчук, Семенченко. І, звичайно, багато прізвищ указують на походження предків. Це прізвища Полтавець, Уманський, Миргородський тощо. Певно, в багатьох прізвищах відбита і чудова українська природа. Наприклад, у прізвищах Яворівський, Степняк, Підгірний, Яровий, Лиманський, Береза. (З журн.; 55 сл.)
2. Мальовнича Полтава стоїть на річці Ворсклі. Можливо, це одне з найдавніших поселень в Україні. Колись поселення називалося Лтавою, а в деяких джерелах – Олтавою. Теперішня назва “Полтава” фіксується з першої половини п’ятнадцятого століття.
На думку дослідників, назва міста походить від річки Лтава. Так зветься притока Ворскли. Назва Полтава безумовно утворилася від першої за допомогою префікса по-. (За І. Вихованцем; 55 сл.)
3. Велика зграя перепілок мчить на південь. Мабуть, природа жене їх вперед. Відома річ, перепілки летять уночі.
Часом хмари й туман притискують зграю до землі. Ватажки, звісно, беруть угору. Усі перепілки кидаються за ними. Та слабші птахи, буває, падають.
Цей перепел ударився об телеграфну дротину. Він лежав біля шосе. Добре, що не натрапив на нього хижак: лисиця, тхір або ласка.
Бідолаху підібрали пастушки. Звичайно, я купив у хлопців інваліда. Довгенько довелося його лікувати.
Зараз перепел Мартин живе у мене. Ось він, погляньте, пробіг через кімнату. Постривай, Мартине, куди ти? (За О. Копиленком; 89 сл.)
VІ. Домашнє завдання.
Повторити п.11, вправа 209.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)