ПАРАЗИТИЧНІ ТА КРОВОСИСНІ ЧЛЕНИСТОНОГІ

ТЕМА 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

&15. ПАРАЗИТИЧНІ ТА КРОВОСИСНІ ЧЛЕНИСТОНОГІ

Пригадайте ознаки, притаманні ракоподібним, павукоподібним і комахам. Чим відрізняються паразитичні організми від кровосисних?

Ви ознайомилися з різноманіттям членистоногих. Серед усіх груп членистоногих трапляються паразитичні та кровосисні види. Ознайомимося з найвідомішими серед них.

ЯКІ ПАРАЗИТИЧНІ ВИДИ ТРАПЛЯЮТЬСЯ СЕРЕД РАКОПОДІБНИХ?

У прісних водоймах України поширені невеликі рачки коропоїда, що живляться кров’ю риб (мал. 84). Зверніть

увагу на пристосування цих тварин до паразитичного способу життя. Сплощена форма тіла сприяє кращому прикріпленню до тіла хазяїна. Перша пара нижніх щелеп перетворена на присоски, а за допомогою верхніх щелеп у вигляді хоботка коропоїди проколюють покриви риби та висмоктують її кров.

ЯКІ ПАРАЗИТИ ВІДОМІ СЕРЕД ПАВУКОПОДІБНИХ?

Паразитичний і кровосисний спосіб життя можуть вести різні представники кліщів. Так, іксодові кліщі, зокрема собачий (мал. 85), тайговий, бичачий кліщі, мають на голівці хоботок з гачками. За допомогою хеліцер кліщ розрізає шкіру живителя, а за допомогою гачків хоботка

– прикріплюється до неї й висмоктує значну порцію крові. Через певний час, насмоктавшись крові, кліщ відпадає від організму-живителя. Іксодові кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, як-от кліщовий енцефаліт – смертельно небезпечне вірусне захворювання. Під час засмоктування крові кліщі передають вірус енцефаліту від тварин до людини. Якщо людина планує поїздку в райони, де є осередки кліщового енцефаліту, їй слід зробити профілактичне щеплення.

Мал. 84. Коропоїд

Мал. 85. Кліщ собачий (самка після споживання “рой)

Запам’ятайте! Перебуваючи в лісі, на луці, слід захищати своє тіло від іксодових кліщів одягом. Після прогулянки необхідно оглянути тіло і зняти кліщів, які ще не присмокталися. Також треба позбутись і тих кліщів, які прикріпилися до тіла. Для цього слід замазати вазеліном (або жирним кремом) дихальця трахей, розташовані на черевному боці тіла тварини, і через деякий час кліщі відпадуть самі. Не слід виривати іксодових кліщів з тіла: голівка кліща, що залишається в тілі, часто спричиняє нагноєння.

У людини паразитує мікроскопічний (0,2-0,5 мм) коростяний свербун (мал. 86). Він прогризає довгі ходи в товщі шкіри людини і відкладає яйця. Молоді кліщі виходять на поверхню шкіри, дозрівають і паруються. Запліднені самки знову проникають у шкіру, утворюючи нові ходи, що призводить до нестерпної сверблячки, яка посилюється розчісуванням. Унаслідок цього тіло хворої людини чи тварини може вкриватися коростою. Від хворої людини до здорової короста передається при користуванні спільними речами або при безпосередньому контакті, наприклад при потисканні рук. Лікують коросту спеціальними мазями.

Іншим паразитом людини є кліщ залозниця вугрова (мал. 87). Він має видовжене червоподібне тіло й паразитує в сальних залозах або волосяних сумках людини. Залозниця вугрова може призводити до появи вугрів (гнойових утворень) і випадіння волосся. Людина заражається як при безпосередньому контакті з хворим, так і через різні речі.

У птахів паразитують пір’яні кліщі, курячий кліщ, у дрібних ссавців – пацюковий кліщ. Небезпечним паразитом медоносної бджоли є кліщ вароа. Кліщ живиться гемолімфою личинок, лялечок і дорослих бджіл.

Мал. 86. Коростяний свербун

Мал. 87. Залозниця вугрова

Мал. 88 Воша людська

ЯКІ Є КРОВОСИСНІ ТА ПАРАЗИТИЧНІ КОМАХИ?

Воші – безкрилі зовнішні паразити людини та інших ссавців. Вони мають плескате тіло та коротенькі вусики. Рухомим кігтиком воша кріпиться до хазяїна, затискуючи його волосину. Воші мають колючо-сисний ротовий апарат, за допомогою якого вони споживають кров хазяїна. Воша людська(мал. 88) може жити у волосяному покриві голови людини (головна воша), в одязі чи на волоссі тулуба (платтяна воша). Самки приклеюють яйця до волосся хазяїв. Людська воша – переносник смертельно небезпечних захворювань (висипного та поворотного тифу), від яких протягом лише XX сторіччя загинуло близько 30 млн людей.

Запам’ятайте! Для запобігання ураженню вошею не слід користуватися чужими гребінцями, одягом, головними уборами, треба ретельно дотримуватися правил особистої гігієни. У разі зараження вошами слід негайно звернутися до лікаря та почати лікування.

Блохи – безкрилі кровосисні комахи. Їхнє тіло сплющене з боків, вони мають колючо-сисні ротові органи та стрибальні ноги. Дорослі комахи ссуть кров людини й інших ссавців. Особливо небезпечна блоха пацюкова (мал. 89), яка живиться кров’ю чорних пацюків, але може нападати і на людину. Вона відома як переносник дуже небезпечного захворювання – чуми, від якої протягом історії людства загинуло кілька сотень мільйонів людей. Цю хворобу постійно реєструють і тепер у тропічних країнах. В Україну збудники чуми можуть потрапити з хворими пацюками в трюмах кораблів.

Кров’ю людини і тварин можуть також живитися комарі, мокреці, гедзі. У комарів і мокреців ротові органи колючо-сисного типу. Мокреці (мал. 90) загалом нагадують комарів, але менші за розмірами. Личинки та лялечки кровосисних комарів і мокреців мешкають у прісних стоячих водоймах. Кров ссуть виключно запліднені самки певних видів. Вона необхідна їм для формування яєць. Кровосисні комарі й мокреці – переносники збудників багатьох хвороб. Ви вже знаєте, що малярійний комар – переносник збудника малярії (мал. 90, 2).

Мал. 89. Блоха пацюкова

Мал. 90.1. Мокрець. 2. Малярійний комар

Мал. 91.1. Гедзь. 2. Муха-жигалка осіння. 3. Овід

На відміну від комарів укуси гедзів (мал. 91, 1) дуже болючі. Вони розрізають шкіру людини та тварин і злизують кров, що виступає. Зі слиною комахи в ранку надходить речовина, що не дає крові зсідатися, тому ранка тривалий час кровоточить. Крім того, у ранку зі слиною комахи потрапляють отруйні речовини, які спричиняють почервоніння та набряки шкіри. Ці комахи здатні переносити збудників небезпечних захворювань, а також личинок деяких гельмінтів.

Мухи-жигалки осінні (мал. 91, 2) – близькі родичі мухи кімнатної. Як і гедзі, вони поширені повсюдно. їхня чисельність зростає восени, звідки й походить назва. На верхівці хоботка жигалок є особливі хітиновмісні вирости, якими ці мухи зрізають верхній шар шкіри й споживають кров. Подібно до гедзів, жигалки виділяють у ранку отруйні речовини, які спричиняють сильне подразнення. Вони також переносять збудників небезпечних захворювань.

Відчутної шкоди тваринництву завдають оводи (мал. 91,3). Дорослі оводи взагалі не живляться, вони живуть за рахунок запасів поживних речовин, накопичених личинкою. Тому час існування дорослих оводів обмежений і після парування самки відразу шукають тварину для відкладання яєць. Паразитичні личинки оводів розвиваються під шкірою, у кишечнику або носоглотці свійських тварин, чим завдають їм великої шкоди.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Паразитичні та кровосисні види трапляються серед різних груп членистоногих: ракоподібних, павукоподібних, комах. Ранки коропоїди живляться кров’ю риб. завдаючи шкоди рибному господарству. Серед павукоподібних паразитичні та кровосисні види – це, зокрема, іксодові кліщі, коростяний свербун, залозниця вугрова та ін. Найпоширеніші кровосисні та паразитичні види комах – воші, блохи, кровосисні комарі та мокреці, гедзі, мухи-жигалки та ін.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Які пристосування до паразитування мають коропоїди? 2. Збудника якого небезпечного захворювання переносять кровосисні кліщі? 3. Які хвороби шкіри людини спричиняють кліщі? 4. Чим небезпечні воші? 5. Яку небезпеку для здоров’я становлять кровосисні комарі і мокреці? 6. Збудників яких небезпечних захворювань можуть переносити блохи?

ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ

Які є заходи профілактики укусів кровосисних комах і павукоподібних?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ

Чому воші та блохи, на відміну від більшості комах, не мають крил?

Цікаво!

– Слина кровосисних двокрилих – мошок – отруйна. У місці укусу утворюється набряк, відчувається свербіж. Укуси мошок болючіші, ніж комарів. Це пов’язане з тим, що під час нападу мошка виїдає тканини, а не проколює їх подібно до комара.