Соціологія короткий енциклопедичний словник
ПАРТНЕРСТВО СОЦІАЛЬНЕ – форма регулювання соціально-трудових відносин між соціальними суб’єктами шляхом розробки і реалізації спільних соціально-трудових договорів, програм чи угод на визначені терміни. Соціальне партнерство може бути двостороннім – між підприємцем та профспілками або тристороннім – між представниками уряду, підприємцями та профспілками. П. с. здійснюється на рівні окремого підприємства, регіону чи галузі у формі укладення договорів. Предметом укладання договорів
Наріжним каменем ідеології П. с. є положення про необхідність забезпечення кожної людини певною сукупністю соціальних прав, головними з яких є: право на працю, оплату праці, участь у розробці процедур розподілу прибутків та їх отримання, рівень і якість життя; участь у володінні власністю підприємства до контрольного пакета акцій включно; участь в управлінні підприємством (членство в радах управляючих, різноманітних комісіях, виборчих радах тощо).
Важливим принципом П. с. є підтримка і
П. с. теоретично обгрунтоване у концепціях держави всезаг. благодаті, народного капіталізму, революції у прибутках, людського капіталу, постіндустріального та інф. суспільства, стадій екон. зростання тощо.
П. с. як усталена і виважена форма регулювання трудових відносин, співробітництва різних суб’єктів діяльності передбачає також і певну технологію вирішення проблем цієї взаємодії, яка полягає, зокрема, в таких вимогах, як: ідентичність – аналіз сутності позицій соціального партнера щодо можливостей досягнення цілей діяльності; солідарність як протидія намаганням особистого чи корпоративного успіху, недопущення протиставлення однієї сторони іншій, спільні дії, виходячи з інтересів спільності, вимог ситуації та цілей співробітництва; терпимість як атрибутивна вимога активної і довготривалої спільної діяльності; кооперація як акцентація, зосередження уваги на процесі роботи, її перебігові та результатах відповідно до поняття солідарності; емоційність як противага техніко – раціональному способу дій, яка полягає в тому, щоб зміцнювати процес міжкорпоративного спілкування (співчуття, такт, акцентація, підтримка тощо); сприяння досягненню конкретних домовленостей в окремих галузях.
П. с. розглядається як один із соціальних механізмів пом’якшення соціальних наслідків ринкових реформ, вирішення соціальних проблем на засадах консенсусу, збереження громадської злагоди в суспільстві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)