Розділ 9 ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ
§ 40.Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози
Підшлункова залоза (мал. 40.1). Це залоза змішаної секреції, вона розташована поряд із дванадцятипалою кишкою, позаду шлунка. Одні її клітини виробляють травний сік, що надходить у кишечник через спеціальну протоку, а інші синтезують гормони – глюкагон та інсулін. Глюкагон виробляють так звані альфа – клітини, а інсулін – бета-клітини. Ці гормони регулюють рівень глюкози в крові. Різке зниження або підвищення її концентрації
Мал. 40.1. Будова підшлункової залози:
1 – підшлункова залоза; 2 – протока підшлункової залози;
3 – тонкий кишечник; 4 – альфа-клітини;
5 – бета-клітини; 6 – кровоносна судина;
7 – клітини, що синтезують травні ферменти; 8 – протока
Інсулін стимулює протилежний процес – утворення в клітинах печінки глікогену з глюкози.
Щитоподібна залоза розташована під щитоподібним хрящем гортані (мал. 40.2 а, б). Тканина цієї залози містить численні порожнини, які називають фолікулами. Стінки фолікула утворені клітинами епітелію, що здатні вилучати іони Йоду з крові. Йод використовується цими клітинами під час синтезу тиреоїдних гормонів – тироксину і трийодтиронину. Вони накопичуються в фолікулах і звідти за необхідності надходять до крові.
Від тиреоїдних гормонів залежить швидкість обмінних процесів у всіх клітинах організму. Обидва гормони діють однаково, але трийодтиронин активніший за тироксин. Впливаючи на мітохондрії клітин, ці гормони активують енергетичний обмін.
Порушення роботи залози може бути наслідком багатьох чинників: впливу радіоактивного випромінювання, нестачі Йоду у воді та їжі. У результаті захворювань щитоподібної залози кількість гормону може зменшитися (гіпотиреоз) або збільшитися (гіпертиреоз).
Мал. 40.2. Щитоподібна залоза (а); фолікул щитоподібної залози (б); паращитоподібні залози (в): 1 – трахея; 2 – щитоподібна залоза;
3 – щитоподібний хрящ; 4 – кровоносні судини; 5 – вміст фолікула; 6 – фолікулярні клітини щитоподібної залози; 7 – глотка;
8 – паращитоподібні залози; 9 – стравохід
До дії тиреоїдних гормонів організм людини найчутливіший під час ембріонального розвитку (див. § 39). У дорослих при гіпотиреозі знижується фізична і розумова активність, розвиваються набряки сполучних тканин. Намагаючись задовольнити потреби організму в тиреоїдних гормонах, тканини щитоподібної залози розростаються, виникає зоб.
Небезпечною для організму є й надмірна секреція гормонів щитоподібної залози – гіпертиреоз. При гіпертиреозі кількість фолікулів залози неконтрольовано збільшується, зростає її об’єм – утворюється так званий базедичний зоб. При цьому захворюванні в людини підвищуються обмін речовин, артеріальний тиск, посилюється збудливість нервової системи, виникають дратівливість і швидка стомлюваність.
Окрім тиреоїдних гормонів, щитоподібна залоза виробляє гормон кальцитонін. Його секретують так звані С-клітини, що містяться між фолікулами.
Паращитоподібні залози. Ці дрібні залози розташовані на задній поверхні щитоподібної залози (мал. 40.2 в). Вони виробляють лише один гормон – паратгормон. Його функцією, як і кальцитоніну, є регуляція рівня Кальцію в крові.
Іони Кальцію беруть участь у скороченні м’язових волокон, у процесах, які відбуваються в нервовій системі, зсіданні крові тощо. Паратгормон стимулює вивільнення Кальцію з кісткової тканини та підвищує його вміст у крові, а отже, і в інших тканинах. Цей гормон також сприяє всмоктуванню Кальцію в кишковому тракті і зменшує його виведення через нирки. Дія кальцитоніну є протилежною: він зменшує концентрацію Кальцію в крові, стимулюючи його надходження до клітин кісткової тканини.
Злагоджена робота паратгормону і кальцитоніну є дуже важливою. У разі неузгодженості їх дій рівень Кальцію в крові може вийти за межі норми. Його зниження впливає на стан нервової та м’язової систем і спричиняє періодичні судоми, спазми дихальних і глоткових м’язів, що можуть призвести до смерті. Проте й надмірне збільшення концентрації Кальцію в крові небезпечне: серце реагує на це зниженням частоти скорочень, він відкладається в судинах і нирках.