Predmety


Податкове регулювання економіки

Податкове регулювання економіки – комплекс заходів у податковій сфері (зміна ставок оподаткування, надання податкових пільг, скасування певних видів податків та ін.), за допомогою яких держава впливає на перерозподіл національного доходу в інтересах окремих класів, соціальних верств, а також на інвестиції, науково-технічний розвиток, економічне зростання та ін. В останні десятиріччя XX ст. податкове регулювання перерозподілу національного доходу через державний бюджет у багатьох розвинених країнах певною мірою здійснювалося в інтересах найбідніших і найбагатших верств населення. Найбільше воно задовольняє інтереси найбагатших, про що свідчить різке зниження верхніх ставок особистого подохідного податку: у США з 1964 по 1998 максимальна ставка цього податку зменшилася з 94 до 33%, у Японії за 1984-1999 до 37%, але мінімальна ставка особистого подохідного податку знизилася значно менше. Так, у США 1984 дохід у 21000 дол. оподатковувався за ставкою 12%, 1990 дохід у 23900 дол. – за ставкою 15%. У Великобританії мінімальну ставку подохідного податку за цей період скорочено з 33 до 25%, у ФРН – з 22 до 19%. Отже, податковий тягар перекладено на середні верстви населення (середній клас). В Україні з 1992 по 2000 частка податків на доходи з громадян у загальній сумі податків збільшилася з 14,7 до 17,2%; 2003 – до 24,3%, причому мінімальна ставка подохідного податку підвищилась з 10 до 13%, а для найбагатших 2004 знизилась з 40 до 13%. Вплив П. р. е. на інвестиції здійснюється насамперед через зниження ставок податку на прибутки корпорацій. Важливу роль у цьому відіграє зниження ставок податків на прибуток невеликих компаній, зокрема венчурних (ризикованих) підприємств. Вплив П. р. е. на науково-технічний прогрес передбачає додаткові пільги, скасування окремих видів податків та інші методи. В 1981 в системі оподаткування передбачалися 25%- податкові знижки від обсягів збільшення витрат на НДДКР та інших витрат, пов’язаних із науковою діяльністю. Відтак ця знижка стала обмежуватись лише витратами на створення нової технологічної продукції. Крім того, корпорації отримали податкові пільги на прибуток у розмірі 20% витрат на фінансування фундаментальних наукових досліджень, здійснюваних за договорами з університетами. У 1984 прийнято Закон про кооперацію у сфері наукових досліджень і розробок, згідно з яким корпораціям дозволялося створювати науково-дослідні партнерства. Учасникам об’єднань надавалися податкові пільги (зокрема, внески корпорацій у ці партнерства не оподатковувалися). У 1980 – 2000 в розвинених країнах світу зросла роль опосередкованого податкового стимулювання розвитку економіки, що передбачає списання поточних некапітальних витрат на наукові дослідження і розробки при визначенні бази оподаткування, перенесення термінів списання витрат на НДДКР при оподаткуванні на кращий за рентабельністю виробництва період, надання фірмам і компаніям податкових кредитів тощо. Збільшилася кількість галузей, які отримують субсидії від держави. У ФРН це передусім наукомісткі галузі (зі значними витратами на НДДКР) – авіа – і ракетобудівна, електроніка, лазерна і космічна техніка, ядерний синтез, волоконна оптика. Субсидії надавалися багатьом традиційним галузям. Рівень оподаткування устаткування для НДДКР знижено на 40%, земельних ділянок – на 15%, будівель і споруд – на 10%. У Франції для стимулювання НДДКР використовують інноваційний податковий кредит. До 1988 із зменшенням вкладень у НДДКР податок зростав на 50% суми цього зменшення в попередньому році. З 1988 базовим є не попередній рік, а рік використання податкового кредиту. Крім того, створено спеціальний фонд промислової модернізації, мета якого – фінансування витрат, пов’язаних із упровадженням нових технологій, істотну роль у стимулюванні інвестицій і НДДКР в розвинених країнах у 90-х XX ст. відігравали податкові пільги. Зокрема, в Італії у 1994- 1995 всі види підприємств отримали право на зниження податків на прибутки в розмірі 50% обсягу інвестицій, якщо ці інвестиції перевищували середньорічні за останні 5 років масштаби. У 1996 пільги залишилися лише для відсталих районів півдня Італії й для малих підприємств. У Бельгії уряд ухвалив рішення про зменшення розміру оподатковуваного прибутку на 100% обсягу інвестицій на інновації. В Україні 1993 започатковано державні замовлення в науково-технічній сфері, виконавцям яких надавалися певні пільги, матеріально-технічні та фінансові ресурси. Так, 2003 загальний обсяг податкових пільг перевищував 71 млрд грн. Однак порівняно з розвиненими країнами світу в Україні не існує розгалуженої системи П. р. е., у т. ч. науково-технічного прогресу, а 2005 скасовано всі види пільг, в т. ч. деякі – необгрунтовано.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...