Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§17. Фінансове право
1. Поняття та джерела фінансового права.
Життя сучасної людини важко уявити без грошей. Вони необхідні кожному з нас. щоб придбати тістечко в шкільному буфеті, квиток в автобусі, яким ви приїжджаєте до школи, поповнити рахунок у мобільному телефоні. Так само без грошей неможливе існування й функціонування держави в цілому – вони необхідні для того, щоб сплатити зарплату лікарям, міліціонерам, учителям, щоб придбати ліки для лікарень і зброю для армії, щоб працювали
Саме фінансове право регулює відносини, які стосуються збирання податків та інших доходів держави. Норми фінансового права визначають порядок складання головного фінансового документа держави – державного бюджету, а також місцевих бюджетів. Порядок витрачання коштів держави й місцевого самоврядування, фінансування
Важливо мати на увазі, що не всі відносини, пов’язані з грошима, можна вважати фінансовими, не всі вони регулюються фінансовим правом. Коли фірма укладає з банком договір про кредит або громадянин кладе свої гроші до банку (так званий депозитний внесок), коли ваші батьки отримують пластикову картку, на яку перераховують заробітну плату, – ні відносини не регулюються нормами фінансового права, тут діють норми цивільного права. А от коли підприємець. фірма чи громадянин сплачують податок, районна рада виділяє кошти на придбання нових меблів дія школи чи ліків для лікарні – виникають фінансові правовідносини, діють норми фінансового права.
Відповідно до відносин, які регулюються фінансовим правом, воно включає ряд інститутів – інститути бюджетного устрою, бюджетного процесу, державних доходів, податків, неоподаткованих платежів тощо.
Основними джерелами фінансового права є Конституція України, Бюджетний кодекс України, а також ряд інших законів України та нормативно-правових актів. Ураховуючи особливості фінансового права, важливе значення мають нормативно-правові акти Національного банку України, Державної податкової адміністрації. Міністерства фінансів України.
Фінансове право є галуззю публічного права, тому його норми мають державно-владний та імперативний характер, учасники фінансових правовідносин не мають права змінювати, коригувати свої права й обов’язки навіть за взаємної згоди – вони чітко й однозначно визначені нормативними актами.