МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
3.4.3.11. Поширення гельмінтозів на території України
В Україні продовжує залишатися складною ситуація з захворюваністю населення гельмінтозами. ВООЗ наводить дані про те, що кишкові гельмінтози за поширенністю займають 3 місце серед всього числа щорічно зареєстрованих хворих. Аналіз офіційних статистичних матеріалів стосовно розповсюдження гельмінтозів в Україні в 1991-2000
Ураженість гіменолепідозом у 2000 р. знизилась, у порівнянні з 1991 р., і становила 365 (0,7) проти 596 (1,2 на 100000 населення). При цьому найвищі показники ураженості в 2000 р. відмічалися в Івано-Франківській, Херсонській і Одеській областях і відповідно становили 9,3; 2,8; 2,6 на 100000 населення.
Ураженість
При зниженій в цілому в країні ураженості ентеробіозом в 2000 р. по відношенню до 1991 р. на 44,2 % високі показники цієї інвазії реєструвались у Запорізькій, Миколаївській та Сумській областях і відповідно становили 1289,1; 1242,9 та 832,6 на 100000 населення при загальнозваженому показнику 660,5 на 100000 населення.
Ураженість населення України аскаридоз в період 1991-2000 рр. залишалася високою. У 2000 р. найбільш ураженими, як і в минулі роки, були західні області країни, серед них Закарпатська (546,6) Івано – Франківська (606,7) та Львівська (623,8 на 100000 населення) області.
Ураженість трихурозом в 2000 р. щодо 1991 р. знизилася на 61,7 %. Найбільші показники захворюваності відмічені в західних і північних регіонах країни і становили в Івано-Франківській (298,4). Львівській (107,4) і Закарпатській (135,4 на 100000 населення) областях.
У сучасних умовах проблема боротьби з гельмінтозами в країні залишається актуальною і потребує подальшого вдосконалення протигельмін – тозних заходів. З цією метою, поряд із підготовкою і перепідготовкою фахівців з медичної паразитології, необхідно передбачати удосконалення методів лабораторної діагностики, виявлення найбільш уражених груп населення, що є основними джерелами інфікування, застосування методів визначення інтенсивності інвазії хворих, забруднення яйцями гельмінтів грунту, овочів, приміщень тощо, охорону й оздоровлення грунту і води від забруднення фекаліями, знезараження яєць геогельмінтів у побутових стічних водах і інших об’єктах довкілля, проведення оздоровчих заходів, включаючи лікування уражених і обмеження можливості інфікування населення.