РОЗД ІЛ ІІ МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ
Тема 2. ПІВДЕННА АМЕРИКА
& 21. Природні зони: степи, пустелі та напівпустелі. Природа Анд
Пригадай або здогадайся
1. Які з природних зон відповідають субтропічному та помірному кліматичним поясам?
2. Чому на вершинах ростуть інші рослини, ніж біля підніжжя гір?
3. На яких висотах проходить снігова лінія? Де вона розташована нижче, а де – вище?
Посушливі природні зони Південної Америки
Пампа. Савани на півдні материка поступово переходять у зону субтропічних степів. У нижній
На відкритих степових просторах проживають тварини, що пристосовані до швидкого бігу – пампасний олень, пампасна кішка, із птахів – страус нанду (мал. 2.78). У степах дуже багато гризунів, на берегах річок та озер водиться нутрія. Цього цінного хутрового звіра тепер успішно акліматизували на інших материках.
Пампа є дуже сприятливою територією для пасовищ, на її просторах випасають тисячі голів худоби (мал. 2.79). Східні частини
2.78 Страус нанду
На захід і на південь пампа переходить у сухі степи і напівпустелі помірного поясу, вкриті рідкими жорсткими травами, колючими чагарниками і низькорослими кактусами (мал. 2.80). Тут водиться також травоїдна тварина гуанако.
Мал. 2.79. Пампу використовують як пасовища
Пустелі на березі океану. На інших материках жаркі та сухі пустелі зосереджені зазвичай у тропічному поясі. У Південній Америці ця природна зона займає значну частину помірного поясу. Крім того, довга та вузька пустельна територія простягається смугою на заході материка з півночі на південь, починаючи від 5° пд. ш. (субекваторіальний пояс) до майже 30° пд. ш. (субтропічний пояс). Причиною цього є холодна Перуанська течія, що проходить уздовж західного узбережжя і зменшує кількість опадів. Частиною цієї пустельної смуги є і пустеля Атакама – одне із найсухіших місць на Землі. Тут роками можуть не випадати дощі (мал. 2.81).
Maл. 2.80. Напівпустеля
Мал. 2.81. Пустеля Атакама
Ліси і чагарники крайнього півдня. Трохи на південь від Атаками, де на узбережжі клімат вологіший, сформувалися твердолисті ліси та чагарники. Природна зона мішаних лісів займає тільки крайній південь материка та острів Вогняна Земля. Серед хвойних дерев найбільш типовими є араукарії, чилійські кедри (мал. 2.82).
Мал. 2.82 Чилійські кедри
Природні комплекси Анд
Вертикальна поясність приекваторіальних Анд. Анди – одна із найпротяжніших у меридіональному напрямку гірських систем на Землі. Тому природа тут в різних частинах неоднакова, змінюється як з півночі на південь (за широтою), так і з підйомом у гори. Оскільки температура в горах з висотою знижується, а кількість опадів стає більшою, то, відповідно, змінюється рослинний та тваринний світ. Через значну висоту Анд висотна поясність тут прослідковується дуже добре. Найкраще вона виражена у Північних Андах (мал. 2.83). На східному схилі гір, на широті поблизу екватора, розрізняють такі висотні пояси: вологі субекваторіальні ліси (до 1 500 м) з бананами, деревом какао, каучуконосами, фікусами, пальмами, ліанами; гірські ліси (до 2 800 м) з бамбуком, деревоподібною папороттю, хінним деревом, чагарником кола, ліанами; високогірні ліси (до З 800 м) з низькорослими викривленими деревами і чагарниками; високогірні луки – парамос (до 4 500 м), вкриті злаковою рослинністю і мохами; верхній пояс – сніговий (мал. 2.84).
Мал. 2.83. Висотні пояси Анд
Мал. 2.84. Високогірні луки парамос і сніговий пояс Анд
Центральні Анди. Центральні Анди – найширша частина гір із порівняно посушливими просторими плоскогір’ями. Вони називаються пунами. Одна із них – Альтиплано, найбільша безстічна територія суходолу. Посушливий клімат сприяє утворенню солончаків, серед них – всесвітньо відомий Салар-де-Уюні (мал. 2.85), що містить найбільше покладів солі у світі. Ця заповідна територія занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Мал. 2.85. Солончак Салар-де-Уюні
Південні Анди. Південні Анди вирізняються широким розвитком зледеніння, низьким розміщенням снігової лінії. Тут є багато мальовничих льодовиків, що спускаються в океан. Ці території – улюблене місце туристів та дослідників холодних природних зон.
Тваринний світ Анд порівняно бідний. Тут поширені, перш за все, лами, які здавна приручені людиною і використовуються як в’ючні тварини (мал.2.86). Свійську ламу називають альпакою. Вона добре витримує спеку, високогір’я, крім того, дає молоко та вовну. Своєрідним символом Анд є птах кондор, розмах крил якого становить до 3 м. Водиться тут і невеликий гризун шиншила із дуже цінним хутром, постійне полювання на якого призвело до значного зменшення його чисельності. Ендемічним видом, що також перебуває під охороною, є очковий ведмідь (мал. 2.87).
Природа Південної Америки змінена в результаті господарської діяльності людини. Особливо швидко знищуються ліси на Амазонській низовині. Питаннями охорони природи на материку почали займатися порівняно недавно, на початку XX ст. Створено національні парки та заповідники. Площа природоохоронних ділянок становить понад 1% території материка.
Мал. 2.86. Лама
Мал. 2.87. Очковий ведмідь
Опрацювавши параграф, спробуй відповісти
1. Чому пампа є сприятливою територією для ведення сільського господарства?
2. У чому полягає відмінність розташування пустель Південної Америки від інших материків?
3. Які природні зони розташовані в помірному поясі материка?
4. Назви найтиповіші рослини та тварини пампи й пустель Південної Америки.
5. Як змінюється природа Анд з висотою та широтою?
Застосуй знання, дізнайся більше
1. Чим і чому відрізняються рослини памп та парамосів Південної Америки?
2. Порівняй вплив течій на природу західного й східного узбереж Африки та Південної Америки. У чому полягає їхня спільність, а в чому – відмінність?
Назви зображені об’єкти чи явища
(1 votes, average: 5,00 out of 5)