РИМСЬКА ІМПЕРІЯ В 3-4 СТ

Розділ 4 ІСТОРІЯ ДАВНЬОГО РИМУ

РИМСЬКА ІМПЕРІЯ

§ 51. РИМСЬКА ІМПЕРІЯ В 3-4 СТ.

Наприкінці 2 ст. в Римі відбулася небувала подія – преторіанці вбили правлячого імператора й оголосили… “аукціон з продажу престолу”. Цей аукціон виграв Дідій Юліан, який і став імператором.

Проте ненадовго.

– Роздивіться зображення преторіанців.

– Згадайте, коли й навіщо створено цю гвардію. У контексті яких подій?

Преторіанська гвардія. Рельєф з колони Марка Аврелія. 2 ст.

1. Що зумовило кризу

в Римській імперії в 3 ст.?

Ви вже знаєте, що добробут імперії часів розквіту грунтувався на праці рабів. Однак з припиненням завойовницьких походів кількість рабів зменшилася, на них зросла ціна, тож використання рабської праці стало невигідним. Крім того, раби, які за свою працю нічого не отримували, не були зацікавлені в тому, щоб добре працювати, а навпаки – за першої-ліпшої нагоди вони намагалися втекти, часто повставали проти своїх хазяїв. Тому, починаючи з 3 ст., власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Вони надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати

сім’ю, будинок, власне невеличке господарство. За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою та віддавати певну частку від урожаю. Орендарями також ставали розорені городяни, вільні селяни та інший збіднілий люд – їх називали колонами.

3 ст. виявилося дуже важким для Римської імперії. Окрім господарської кризи, розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції. Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. На території імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. Послаблення центральної влади в Римі призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях.

– Чому землевласники вважали, що колони працюватимуть краще, ніж раби?

– Роздивіться карту на с. 235. Яких меж сягала територія Римської імперії наприкінці 2 – у 3 ст.? Які провінції належали до її складу?

2. Що зробив імператор Діоклетіан для послаблення кризи в Римській імперії?

Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан.

У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби – від солдата до полководця Римської імперії.

Для більш ефективного керівництва частинами величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління – тетрархія (у перекладі – влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану. Для резиденції він обрав місто Нікомедію на північно-східному узбережжі Малої Азії. Тож Рим перестав бути центром імперії, оскільки тетрархи правили зі своїх міст-резиденцій.

Давні греки та римляни називали всіх іноземців, що не володіли грецькою та латинською мовами, варварами – від не зрозумілого для їхнього вуха нагромадження проривних та дрижачих звуків.

Готи – запальна назва одного з германських союзів племен першої половини І тис. н. е. Вихідці зі Скандинавії, готи на початку н. е. переселилися до Прибалтики, а на рубежі 2-3 ст. – у Східну Європу.

Діоклетіан. Фрагмент статуї.

Статуя тетрархів за Діоклетіана.

Аби впоратися з повстаннями та захистити імперію від ворожих навал, Діоклетіан збільшив чисельність армії.

Усю імперію було поділено на військові округи, їх очолювали військові командири, а провінції – цивільні чиновники. Кордони провінцій не збігалися з кордонами округів. Командири та намісники провінцій стежили один за одним та доповідали про все правителям.

Селяни сплачували податок за землю та за кожного члена родини, а городяни – подушний. Для обчислення податків було проведено перепис населення. Податки збиралися не лише грошима, а й продуктами й товарами.

Унаслідок реформ занепад в імперії уповільнився. У 305 р. Діоклетіан відмовився від влади та повернувся в рідну Далмацію (узбережжя Адріатичного моря), де в м. Спалато збудував собі палац. Тут були величезні зали для урочистих прийомів, храм Юпітера, навіть мавзолей імператора. За переказами, під час смути, що спалахнула в імперії, до Діоклетіана прибули колишні співправителі, сенатори Риму, з проханням повернутися на трон. Однак він з гордістю продемонстрував їм… грядки власноруч вирощеної капусти.

– Яку особливість державного життя Римської імперії кінця 3 – початку 4 ст. втілено в тогочасній пам’ятці?

Реконструкція палацу Діоклетіана. Руїни палацу (сучасне м. Спліт, Хорватія),

– Роздивіться реконструкцію палацу Діоклетіана. Поміркуйте, чому його було збудовано як фортецю. Про що свідчить той факт, що в основу проектування палацу покладено креслення римського військового табору?

Константин Великий.

Фрагмент статуї імператора.

Тріумфальна арка імператора Константина в Римі між Палатином та Колізеєм.

– Згадайте, унаслідок яких подій та навіщо будували тріумфальні арки. Як характеризує Константина той факт, що він спорудив арку, не примноживши територіальних надбань імперії?

3. Якими справами уславився імператор Константин?

У 306 р. в запеклій боротьбі за імператорський престол переміг один з полководців – Константин (306-337 pp. н. е.). В ознаменування перемоги за його наказом спорудили тріумфальну арку – останню в Римі. Константин продовжив реформи Діоклетіана: замінив знецінені срібні гроші золотою монетою, для поліпшення контролю за сплатою податків він прикріпив колонів до землі, а жителів міст – до свого місця проживання. Ремісникам імператор заборонив змінювати професію. Було збережено поділ імперії на чотири частини.

Певний час імператор не мав постійної резиденції. Місцем своєї столиці він обрав грецьке місто-колонію Візантій на європейському узбережжі Босфору. Місто лежало на перетині шляхів (водного – із Середземного моря в Чорне; сухопутного – з Малої Азії до Європи) і водночас – у центрі володінь імператора. Нову столицю “Другий Рим” на честь засновника стали називати Константинополем. Від 330 р. Константинополь – офіційна столиця імперії. Швидко розбудовуючись, місто незабаром стало центром торгівлі та осередком культури античної цивілізації, на тисячу років переживши її, ставши столицею Візантійської імперії.

Константин першим вирішив скористатися авторитетом християнської релігії для зміцнення держави. У 313 р. імператор дарував християнам право вільно збиратися й сповідувати їхню віру.

За Діоклетіана та Константина змінився характер влади монарха.

На зміну принципату, де імператор був “першим”, прийшов домінат – імператор став “домінусом” (паном, господарем). Громадяни держави тепер були підданими імператора, а його влада стала необмеженою.

– Навіть найближчі радники Константина не мали права сидіти в присутності імператора. Константин носив розкішний, оздоблений золотом одяг, корону, прикрашену коштовностями.

Прочитайте джерело про розбудову Константинополя, Поясніть, навіщо імператорові були потрібні такі грандіозні будівельні заходи.

“Константин вирішив за кілька років перетворити мальовничу фортецю на блискучу столицю і мав для цього потрібні засоби. Наче з-під землі виростали численні палаци з мармуру та бронзи, оточені пальмами й платанами, прикрашені тріумфальними арками, статуями та фонтанами, з бібліотеками й школами. З Афін та Ефесу, з Дельф, Родосу й Криту були привезені всі скарби грецького мистецтва, які ще можна було знайти. Місто пишалося численними великими площами й широкими, з аркадами, вулицями”.

У 330 р, відбулося освячення й проголошення Константинополя столицею імперії. Обчисліть, скільки років тому відбулася ця подія.

4. Коли імперію остаточно було поділено на Західну та Східну?

На короткий час могутність імперії відродилася. Варварські племена просили імператорів прийняти їх до себе на службу й надати землю для поселення в межах імперії. Зміцнення центральної влади та вдала грошова реформа сприяли пожвавленню зовнішньої та внутрішньої торгівлі.

Водночас армія, що складалася із колонів та селян, втрачала боєздатність, тож дедалі частіше доводилося залучати солдат з варварів. Що більшою була та допомога, то більшого впливу командири варварів набували при дворі імператорів, а військо деколи не чинило дієвого опору іншим варварам, які спустошували сільські місцевості. У 378 р. повстали вестготи у Фракії, де вони оселилися за згодою імператора. Лави повстанців поповнили раби, колони та біднота. Під Адріанополем римську армію було розбито, імператор Валент загинув. Змінив його Феодосій, який був останнім імператором, за якого держава зберігала єдність. Після смерті Феодосія в 395 р. його сини розділили Римську імперію на Західну та Східну. Західна Римська імперія завершить своє існування наприкінці 5 ст. (про це довідаєтеся на наступних уроках), а Східна – Візантія, або Візантійська імперія, – проіснує до середини 15 ст.

Роздивіться карту на с. 265. Які території належали до складу Західної Римської імперії, а які – до Східної після розпаду імперії 395 p.?

Оцініть себе

1. Які факти свідчили про кризу в Римській імперії в 3 ст.?

2. Витлумачте поняття: колони, тетрархія, домінус, варвари.

3. До яких заходів вдалися імператори Діоклетіан і Константин, аби поліпшити становище Римської імперії?

4. Чим система управління Діоклетіана та Константина (домінат) відрізнялася від попередньої системи (принципату)?

– У чому схожість та відмінність правління Діоклетіана та Константина?