УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3

Тема 3. ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (середина 1950-х – середина 1960-х років)

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3

“Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина 1950-х – середина 1960-х років)”

З березня 1953 р. в СРСР почали здійснюватися суперечливі та неоднозначні спроби трансформації тоталітарного суспільства. Початковий період десталінізації спричинив серйозні зміни в Україні. Були значно розширені законодавчі

 УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3

Ф. Манайло. Село в горах. 1958р.

Права

УРСР. Республіка отримала більші можливості щодо поточного та перспективного планування, використання капіталовкладень. Однак центр, як і раніше, тримав управління Україною у своїх руках.

У середині 1950-х років Україна стала основною металургійною та паливною базою СРСР. Однак успіхи в розвитку всіх галузей промисловості надзвичайно слабко позначилися на підвищенні матеріального добробуту населення.

У катастрофічному стані перебувало сільське господарство. З ініціативи М. Хрущова був здійснений комплекс заходів, спрямованих на розвиток сільськогосподарського виробництва та підвищення

матеріальної зацікавленості колгоспів і колгоспників. Однак у розвитку сільськогосподарського виробництва надавалася перевага екстенсивним способам господарювання. Величезної шкоди сільському господарству завдали укрупнення колгоспів, перетворення багатьох із них на радгоспи, ліквідація “неперспективних” сіл, зменшення площі присадибних ділянок, заборона утримання худоби в містах і селищах.

Істотною рисою періоду “хрущовської відлиги” була поступова переорієнтація на соціальні потреби та інтереси людей. Скасовувалася плата за навчання, відбувалися зрушення в житловому, цивільному та промисловому будівництві.

Важливим кроком у процесі десталінізації суспільства, утвердження демократичних засад став XX з’їзд КПРС (лютий 1956 p.), після якого широко розгорнувся процес реабілітації невинно репресованих українських письменників, митців, учених, окремих партійних, державних і військових діячів.

Ознакою демократизації суспільства в цей період стало широке залучення громадськості до вирішення суспільних проблем. Зміцнена республіканська влада отримала розширені повноваження. Водночас із процесами лібералізації політичного та духовного життя нове керівництво республіки проводило економічні реформи. Однак вони лише лібералізували політичну організацію суспільства. Безсумнівним досягненням М. Хрущова була соціальна політика.

Друга половина 1950-х – перша половина 1960-х років – це період стрімкого злету української науки. Однак зміни в суспільстві не мали глибинного характеру й не могли вплинути на його природу. Прагнення “рівноправності мов” завжди призводило до безперечної переваги й посилення російської мови.

Спроби часткового реформування тоталітарної радянської системи, атмосфера змін, новизни позначилася й на духовному житті. Відроджувався інтерес до власної національної культури, звичаїв, обрядів, історії.

У цей період виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістде – сятницво. Формою протесту проти дій партійно-державного апарату став дисидентський рух. Він був загальноукраїнським явищем і проявився в усіх регіонах України.

Процес десталінізації радянського суспільства спочатку зумовив деяке послаблення тиску на релігійні організації. Однак короткочасна лібералізація відносин із церквою була поверховою та непослідовною.

“Хрущовська відлига” породила надії й водночас принесла розчарування. Процес оновлення суспільства розвивався надзвичайно непослідовно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3 - Історія


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3