ТЕМА 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН
&25. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ССАВЦІВ: ГРИЗУНИ, ЗАЙЦЕПОДІБНІ, КОПИТНІ
Пригадайте, які типи зубів характерні для ссавців.
Гризуни та зайцеподібні живляться переважно рослинною їжею. Вони мають великі та гострі різці та кутні зуби з плоскою жувальною поверхнею, ікла відсутні.
ЯКІ ОЗНАКИ ПРИТАМАННІ ПРЕДСТАВНИКАМ ГРИЗУНІВ?
Гризуни – дрібні та середні за розмірами тварини. Поширені на різних континентах, ведуть наземний, підземний, деревний чи напівводний спосіб життя. Ці тварини характеризуються
Білка звичайна (мат. 155, 1) – відомий усім мешканець лісів і лісопарків. Живе в дуплах дерев чи у гніздах, які влаштовує на деревах. Живиться насінням хвойних, грибами та ягодами, а також ящірками, яйцями птахів і пташенятами, дрібними гризунами тощо. Перед зимовим періодом запасає насіння і плоди рослин, сприяючи їхньому розповсюдженню.
Бобер європейський (мал. 155,2) веде напівводний спосіб життя, заселяючи береги невеликих річок, озер
Найчисленніша група – мишоподібні гризуни. До них належать миші (хатня, лісова тощо), пацюки (сірий і чорний), хом’яки, полівки. При цьому миша хатня та два види пацюків пристосувалися до життя в оселях людини та поблизу них. Там вони знаходять оптимальні умови для життя. Оселяючись у житлі людини, хатня миша та пацюки знищують і псують харчові продукти.
Хом’яки (звичайний та сірий) (мал. 155, 3) мають об’ємні защічні мітки, за допомогою яких переносять їжу до свого житла. У системі ходів хом’яки влаштовують комори, у яких запасають до 30 кг їжі (зерна, картоплі, моркви).
Сліпаки (мал. 155, 4) ведуть підземний спосіб життя, створюючи в грунті складну систему ходів. Грунт риють за допомогою різців, а виштовхують його з нори назовні головою. Підземний спосіб життя позначився на зовнішньому вигляді цих тварин: сліпаки не мають вушних раковин, маленькі очі сховані під шкірою, короткий і густий волосяний покрив. Живляться сліпаки підземними частинами рослин, запасаючи їжу у своїх ходах.
Мал. 155. Гризуни: 1 – білка звичайна; 2 – бобер європейський; 3 – хом’як звичайний; 4 – сліпак
Мал. 156. 1. Заєць сірий. 2. Кріль дикий
Усі види сліпаків фауни України (піщаний, буковинський, подільський та білозубий) потребують охорони. Причиною зменшення чисельності цих тварин є господарська діяльність людини: обробіток грунту, внесення отрутохімікатів тощо.
ЗА ЯКИМИ ОЗНАКАМИ ЗАЙЦЕПОДІБНІ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД ГРИЗУНІВ?
Від гризунів зайцеподібні відрізняються наявністю двох пар рівців на верхній щелепі (замість однієї пари у гризунів). До цих тварин належать, зокрема, зайці та кролі. Зайці мають видовжені задні кінцівки та вушні раковини. Не риють нір, а відпочивають прямо на грунті. Ведуть переважно нічний спосіб життя. Звичайним видом для нашої країни є заєць сірий, або русак (мал. 156, 1). Утікаючи від хижаків, заєць-русак здатний розвивати швидкість до 50 км на год.
Кролі відрізняються від зайців коротшими та ширшими вухами, їхні задні лапи та хвіст також коротші. Кріль дикий (мал. 156, 2). живе в норах, оселяється переважно колоніями. Людина приручила дикого кроля й вивела багато його порід. Особливо цінується сріблясто-сіре хутро кролів породи шиншила. Ангорського кроля, довжина шерсті якого сягає 12 см, розводять заради цінного пуху (підшерстя). Породу білий велетень розводять заради м’яса.
ЯКІ ОЗНАКИ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ КОПИТНИХ ССАВЦІВ?
У раціоні копитних ссавців, так само як і гризунів та зайцеподібних, переважає рослинна їжа. Тому в цих тварин добре розвинені різці та кутні зуби, які мають складчасту поверхню і слугують для перетирання їжі. Копитні здатні до швидкого бігу, спираючись на пальці, укриті роговими копитами. Серед копитних розрівняють непарнокопитних і парнокопитних.
– Непарнокопиті об’єднують великих тварин з непарним числом розвинених пальців (один або три) на кінцівках. Усі інші пальці або недорозвинені, або відсутні. Наприклад, один розвинений палець мають коні, зебри, віслюки. З диких коней до наших часів зберігся лише кінь Пржевальського (мал. 157, 1). Раніше він був поширений у степах Центральної Азії. Нині мешкає лише на заповідних територіях. Близький родич коней – кулан, поширений у деяких пустельних і напівпустельних регіонах Азії. В Україні куланів утримують на острові Бірючий в Азовському морі.
Цей вид занесено до Міжнародної Червоної книги.
Мал. 157.1. Кінь Пржевальського. 2. Носоріг чорний
Мал. 158. Дика свиня
Носороги (мал. 157, 2) – нечисленна група тварин з трипалими кінцівками та голою товстою шкірою. На лобних кістках розташовані один чи два роги. Поширені в Африці та Південно-Східній Азії. Усі види носорогів занесено до Міжнародної Червоної книги.
– Представники парнокопитних мають парне число розвішених пальців на кінцівках (два або чотири). Залежно від особливостей будови травної системи їх поділяють на жуйних і нежуйних.
До нежуйних парнокопитних належать свині та бегемоти. На їхніх кінцівках розвинені по чотири пальці. Дика свиня, або кабан (мал. 158), – всеїдна тварина. Для неї характерна видовжена морда з позбавленим волосся “п’ятаком” навколо ніздрів. За його допомогою тварини риють грунт у пошуках їжі. У самців добре розвинені ікла, які слугують надійним захистом від ворогів. Тіло тварини вкриває жорстка щетина, що захищає шкіру від пошкоджень. В Україні кабан мешкає у вологих лісах (переважно дубових і букових), чагарниках. Дика свиня – предок свійської свині, яку розводять заради м’яса, сала та шкури. Важливу роль кабани відіграють у житті лісів: живлячись грунтовими комахами, ці тварини знищують значну кількість шкідників (зокрема, личинок хрущів). Риючи, кабани закопують плоди та насіння дерев у глиб грунту, чим сприяють відновленню лісів.
Бегемот, або гіпопотам, веде напівводний спосіб життя. Має товсту шкіру, яка потребує постійного зволоження. Бегемоти поширені в Центральній та Східній Африці, переважно в національних парках і заповідниках.
Жуйні парнокопитні характеризуються стрункими кінцівками та особливою будовою шлунка. Вони живляться рослинною їжею, яку зрізують за допомогою різців. У ротовій порожнині їжа зволожується слиною, яка містить травні соки і пережовується за допомогою кутніх зубів. До жуйних належать олені, козли, барани, бики, жирафи та інші. Найбільший представник оленів – лось – має довгі кінцівки, велику голову та широкі роги(мал. 159, 1). В Україні також трапляється козуля європейська та акліматизований зі Східної Азії плямистий олень (мал. 159, 2). Таку назву вид дістав через плямисте забарвлення шерсті.
Мал. 159. 1. Лось 2. Плямистий олень. 3. Зубр
На відміну від оленів, чиї кісткові роги щорічно замінюються, інші представники жуйних мають порожнисті нерозгалужені роги. Вони утворені роговими чохлами, розташованими на виростах кісток черепа. Такі роги ростуть упродовж усього життя. Найбільші розміри серед порожнисторогих мають бики. У цих сильних тварин могутнє тіло, товсті й короткі роги, які є і в самців, і в самок. До Червоної книги України та Міжнародної Червоної книги занесено зубра (мал. 159, 3). Цей лісовий велетень в Україні вільно мешкав до початку ХVІII сторіччя. На початку XX сторіччя він зберігся тільки в заповідниках.
Біологічний словничок: гризуни, зайцеподібні, парнокопитні, непарнокопитні.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ
Гризуни і зайцеподібні – групи ссавців, у раціоні яких переважає рослинна їжа: у них розвинені лише різці та кутні зуби; кишечник видовжений.
Представники парнокопитних і непарнокопитних характеризуються такими ознаками: пальці на ногах укриті роговим покриттям – копитом; пристосовані до швидкого бігу; більшість видів – рослиноїдні; кишечник копитних видовжений.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
1. Які риси подібності та відмінності в будові гризунів і зайцеподібних вам відомі? 2. Яка роль гризунів у природі та господарстві людини? 3. Які риси притаманні копитним тваринам? 4. Чим відрізняються представники парнокопитних від непарнокопитних?
ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ
1. Як спосіб живлення гризунів та зайцеподібних позначився на особливостях будови їхнього зубного апарату? 2. Які органи чуття: зору, слуху чи нюху – мають бучи найкраще розвинені в копитних, щоб рятуватися від ворогів?
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ
У кролів, на відміну від зайців, малята народжуються безпорадними. Чим це можна пояснити?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)