Розподіл національного доходу ❤️ Економічний словник

Розподіл національного доходу – система відносин економічної власності між найманими працівниками, капіталістами і землевласниками з приводу привласнення новоствореної вартості. Формами реалізації цих відносин є привласнення заробітної плати найманими працівниками, прибутку – промисловими і торговельними капіталістами, ренти – земельними власниками, відсотка – позичковими капіталістами, дивідендів – різними верствами населення, насамперед власниками засобів виробництва. Привласнення (отримання) заробітної плати, прибутку

і ренти в західній економічній літературі пов’язують з факторними доходами, тобто доходами, отриманими від окремих факторів виробництва. Хибність цієї концепції полягає в тому, що вона утверджує здатність засобів праці, землі самостійно створювати певні доходи, які відтак привласнюють власники цих факторів. Коректніше у даному разі говорити про привласнення певних доходів від власності, тобто від зосередження землі у землевласників, промислових підприємств, фірм і компаній – у промислових капіталістів тощо. Винятком з цього правила є привласнення частки національного доходу власниками

особистісного фактора – заробітної плати найманими працівниками і підприємницького доходу – функціонуючими капіталістами. Р. н. д., окремих його складових та елементів відбувається як за загальними для економічної системи законами, так і за специфічними лише для певної сфери. Так, заробітна плата розподіляється за законами формування і динаміки вартості робочої сили й частково – згідно з вимогами закону розподілу за працею (значною мірою залежно від ступеня соціалізації економічної системи капіталізму); прибуток та його різновиди – згідно з законом середньої норми прибутку (привласнення рівновеликим капіталом рівновеликого прибутку) за умов нижчої стадії капіталізму та неоднакових за обсягом норм прибутку монополізованого та не монополізованого секторів на вищій стадії капіталізму, що пояснюється владою монополістичного капіталу та впливом держави. На Р. н. д. суттєво впливають загальні закони товарного виробництва – закон попиту і пропозиції, закон вартості, закони грошового обігу та ін. Важливою умовою раціонального Р. н. д. є відповідність цих законів законам безпосереднього виробництва і законам обміну і споживання. Наступною стадією процесу Р. н. д. є його перерозподіл. Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється, по-перше, значною диференціацією доходів, яка не лише загрожує соціальній стабільності країни, а й гальмує стимули до ефективної праці (так само негативно на стимули праці впливає зрівнялівка). По-друге, такий перерозподіл викликаний потребою виконання сучасною державою широкомасштабних соціально-економічних функцій, без яких економічна система не може існувати. В цьому аспекті можна стверджувати, що без перерозподілу національного доходу розвиток сучасного капіталістичного способу виробництва неможливий. Конкретніше, без нього не можливі структурні реформи в економіці, розвиток фундаментальних наукових досліджень, формування робочої сили належної якості (загальноосвітнього рівня, фізичної працездатності значної частини населення, що забезпечується через систему охорони здоров’я, дослідження космічного простору та ін. Так, навіть у США частка витрат на розвиток освіти та охорони здоров’я становить бл. 70%, а витрати на соціальні потреби – бл. 20% ВВП, 2003 – приблизно 2 трлн дол.). По-третє, перерозподіл національного доходу зумовлений необхідністю підтримки малого підприємництва (через систему державних субсидій), національного виробника, забезпечення плюралізму форм власності тощо. По-четверте, доцільністю розширення громадських робіт, розвитку економічної та соціальної інфраструктури та ін. По-п’яте, необхідністю розвивати базові, капіталомісткі галузі промисловості. По-шосте, потребою у забезпеченні національної оборони та іншими причинами. Перерозподіл національного доходу здійснюється через державний бюджет (механізм прямого оподаткування, державного боргу), механізм непрямих податків, пов’язаних з ціноутворенням, ножиці цін (через контрактну систему, монопольні ціни), систему грошово-кредитних (насамперед кредитних) відносин, оплату послуг частини працездатного населення, зайнятого непродуктивними видами діяльності, ухиляння від оплати податків (сфера тіньової економіки) та ін. Внаслідок цього формуються вторинні, або похідні, доходи, а загалом – кінцеві доходи. Такі доходи також формуються через виплати з фондів соціального страхування, суспільні фонди споживання та ін. Обсяг національного доходу, або ВВП, що перерозподіляється, залежить від економічного потенціалу країни, типу економічної системи (із зростанням ступеня соціалізації капіталізму частка доходу, що перерозподіляється через державний бюджет, зростає), зокрема від рівня монополізації економіки, характеру державної влади, податкової системи (передусім від співвідношення між прогресивним і пропорційним оподаткуванням). Отже, перерозподіл національного доходу охоплює значно ширший спектр відносин економічної власності, ніж розподіл. В окремих країнах перерозподіляється навіть більша частка національного доходу, ніж розподіляється. Суб’єктами перерозподілу національного доходу є всі види підприємців, переважна більшість населення, яка сплачує податки й отримує соціальні виплати з бюджету, ті, хто оплачує послуги та отримує їх від працездатної частини населення, зайнятої непродуктивною працею, тощо. Тому перерозподіл національного доходу як політекономічна категорія комплексно виражає відносини власності між різними економічними суб’єктами у сфері розподілу та обміну з приводу привласнення державою значної частки необхідного і додаткового продуктів і наступного його спрямування на виконання функцій держави.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Розподіл національного доходу - Економічний словник

Схожі записи:

Ринок робочої сили гнучкий Ринок робочої сили гнучкий – сукупність економічних відносин щодо нових форм організації купівлі-продажу робочої сили, її зайнятості та використання, вдосконалення організації праці та оплати робочої...
Банківський нагляд Банківський нагляд – контроль за діяльністю банків з боку центрального банку; контроль банку за використанням наданого ним кредиту....
Економічна безпека економічних відносин Економічна безпека економічних відносин – наявність комплексу умов для вдосконалення економічних відносин, завдяки яким вони сприяють розвитку економічного способу виробництва, а також наявність загроз і...
Віримент Віримент – безготівковий переказ грошових коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого....
Біржові товари Біржові товари – якісно однорідні й кількісно визначені товари, які повністю або частково продаються через біржі (товарні, валютні, біржі робочої сили). Кількісна визначеність товарів характеризується...
Кредит стандартний Кредит стандартний – кредит (незалежно від виду забезпечення), термін погашення якого ще не настав, або кредит, за яким своєчасно і в повному обсязі погашається основний...
Агрегація ринку Агрегація ринку (агрегация рынка) – об’єднання всіх або окремих сегментів товарного чи регіонального ринку з метою розширення сфери впливу на ринки, а також для кращого...
Ціни споживання Ціни споживання – витрати покупця на придбання та використання товару протягом нормативного періоду його споживання. Ц. с. включають контрактну ціну при купівлі товару, вартість транспортних,...
Дезігнація Дезігнація – 1) підпис осіб – кредиторів; 2) список зіпсованих товарів і товарів, що зазнають псування....
Маса критична Маса критична – обов’язковий набір якісно нових корисних властивостей товару, завдяки чому він відповідає сучасним вимогам....
Компанія з обмеженими акціями Компанія з обмеженими акціями – компанія, акції якої не можуть вільно продаватися іноземним особам....
Правило граничних і середніх витрат Правило граничних і середніх витрат – правило, згідно з яким граничні витрати повинні дорівнювати середнім у тому разі, якщо середні сягають максимуму....
Фінансові установи Фінансові установи – установи або організації, що входять до складу фінансової системи країни і регулюють фінансові ресурси. В Україні основними органами управління є Міністерство фінансів,...
Контора Контора – службове приміщення, офіс, адміністративна частина підприємства, організації, установи....
Ажіо Ажіо (ажио) – 1. Надбавка до ціни золота, що за умови золотого обігу стихійно складається на ринку в результаті знецінення паперово-грошових одиниць щодо золота. Обчислюється...
Форма емісії Форма емісії – випуск різних форм грошей у готівковій і безготівковій формах залежно від зростання товарної маси, темпів інфляції, швидкості обертання грошей та інших чинників....
Закон конкуренції Закон конкуренції (закон конкуренции) – закон економічного суперництва між товаровиробниками, підприємцями, фінансистами та іншими учасниками ринку, який полягає у прагненні забезпечити собі найвигідніші умови виробництва...
Форвард Форвард (англ. forvard – уперед) – форма термінових, швидких розрахунків, що здійснюються не пізніше як через два дні після закінчення угоди банками, торгово-промисловими фірмами з...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Ефект доходу Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на купівельну спроможність споживача і відповідно на кількість продукту, яку придбає покупець, зважаючи (або не зважаючи) на ефект...
Торгові договори Торгові договори – 1) чіткі взаємні домовленості двох чи більше сторін про купівлю-продаж товарів і послуг, які набувають чинності з моменту підписання. Суб’єктами Т. д....
Завдання організації Завдання організації – сукупність робіт або їх частина, які мають бути виконані певним способом у визначений термін....
Дрібносерійне виробництво Дрібносерійне виробництво – виробництво обмеженої номенклатури однорідної продукції невеликими серіями або партіями. Так, якщо обладнання переналагоджується протягом робочої зміни один або декілька разів, то таке...
Соціальна група Соціальна група – сукупність людей і трудових колективів, які виконують суспільно необхідну функцію в суспільному поділі праці, об’єднані спільними інтересами, необхідністю задоволення особистих, колективних, загальних...
Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на...