РУХИ РОСЛИН

Тема 3. КВІТКОВА РОСЛИНА

§37. РУХИ РОСЛИН

Ви дізнаєтеся про те, як рослини змінюють положення cвоїх органів у просторі і яке це має значення.

Чи сплять рослини? Чому пагін росте вгору до Сонця, а корінь – вглиб Землі? Як виткі й чіткі рослини знаходять опору? Чому люди кажуть “сором’язлива мімоза”?

Серед фотосинтезуючих організмів вдатність пересуватися властива дише одноклітинним і небагатьом: багатоклітинним водоростям. Типові рослини є прикріпленими і вони неспроможні змінювати своє положення у просторі. Певної “пасивної”

рухливості рослинам надають їхні підземні або надземні пагони, у першу чергу, кореневища та вуса, які допомагають рослині “переростати” на нове місце. Проте справжні рухи, часом – вельми швидкі” можна спостерігати в окремих органів рослин.

Рухи органів рослини у процесі її росту, напрямок яких визначає подразник (зовнішній чинник), називаються ростовими, рухами.

Оскільки рослини фотосинтезують, то їхні пагони ростуть, а листки повертаються своїми пластинками до джерела світла. Це добре помітно у рослин на підвіконнях” оскільки світло в кімнату завжди падає з вікна.

Натомість корені, якщо опиняються поза грунтом, ростуть у напрямку від джерела світла (мал. 160, а).

Мал. 160. Ростові рухи рослин

Рослини здатні сприймати силу тяжіння – пригадайте будову кореневого чохлика. Тому корені ростуть за напрямком її дії, а пагони – проти напрямку її дії (мал. 160, б).

Подразниками, що визначають ростові рухи, окрім світла та сили тяжіння, також можуть виступати різноманітні хімічні речовини, електричні поля, тепло тощо.

Рухи рослин можуть бути викликані неспрямованим зовнішнім подразником, наприклад, зміною температури. Напрямок таких рухів визначається властивостями самої рослини.

Так, квітки тюльпанів і крокусів розкриваються у відповідь на підвищення температури. Якщо тюльпани відчувають різницю температури у 1°С, то чутливість крокусів становить 0,2 °С. Листкові пластинки деяких рослин реагують на зниження температури скручуванням. Подібною буває і реакція на освітленість. В темряві деякі рослини “засинають” – закривають квітки (латаття) або кошики (кульбаба), складають листки (квасок) (мал. 161, а, б). А от нічні квітки в темряві розкриваються. Відомий кактус “цариця ночі” (мал. 163) розцвітає рівно через 12 годин після останньої зміни темряви на світло і цвіте одну ніч. Кошики соняшника нахиляються у бік сонця (мал. 164).

Мал. 161. Рухи рослин, викликані неспрямованим зовнішнім подразникам (д, 6r а)

Мал. 162. Самостійні рухи; докручування вусиків

Дуже часто такі рухи є наслідком струсу або дотику. Раптове опускання і складання листків мімози сором’язливої внаслідок втрати води основами черешків здатне відлякувати травоїдну тварину (мал. 161, в). Листки-пастки комахоїдних рослин росички круглолистої і венериної мухоловки (мал. 122,125) реагують на дотик, однак реакція не буде тривалою за умови подразнення неживим предметом. Лише хімічні речовини тіла жертви підтверджують рослині, що пастка повинна працювати доти, доки травлення не завершене. Це свідчить, що викликати рухи у рослин можуть і хімічні речовини. Самостійні рухи, рослин не залежать від зовнішнього подразнюючого фактора. Верхівки пагонів багатьох рослин і верхівки вусиків у процесі росту здійснюють ростові спіральні рухи (мал. 165,162). Виткі пагони та вусики завдяки ним обкручують опору. Цікаво, що кожній рослині може бути властивий свій напрямок спіральних рухів – за годинниковою стрілкою чи проти неї.

Мал. 163. Кактус “цариця ночі”

Мал. 164. Поле соняшників

Рухатись здатні і мертві частини рослин. Дуже поширені гігроскопічні рухи, які викликаються зволоженням або висиханням потовщених і непотовщених клітинних оболонок або здерев’янілих і нездерев’янілих тканин. Гігроскопічними рухами визначаються механізми розкривання багатьох сухих плодів.

Незважаючи на відсутність м’язів і органів руху у рослин, вони виробили різноманітні рухові реакції у відповідь на подразники зовнішнього середовища.

Мал. 155. Самостійні рухи верхівок пагонів витких рослин дозволяють їм знаходити опору

ВИСНОВКИ

1. Типові рослини ведуть прикріплений спосіб життя і здатні лише переростати на нові ділянки грунту.

2. Окремі частини рослини у відповідь на зовнішні подразники (спрямовані або неспрямовані) або завдяки внутрішнім ритмам можуть здійснювати рухи і змінювати положення у просторі.

3. Напрямок руху рослин може визначати зовнішній подразник або внутрішня будова органа.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Ростові рухи, самостійні рухи, гігроскопічні рухи.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Як рухаються органи рослин у відповідь на зовнішній подразник?

2. Які ростові рухи властиві кореню і пагону?

3. Які подразники найчастіше викликають рухи у рослин, що зумовлені їхньою внутрішньою будовою?

ЗАВДАННЯ

Поясніть, чому орієнтацію соняшників до сонця вважають не ростовим рухом.

ПІДБ’ЄМО ПІДСУМКИ

І. Ми усвідомили характерні риси рослин:

1 Рослини здатні використовувати енергію світла та утворювати органічні речовини в процесі фотосинтезу.

2. Рослини поглинають необхідні для життєдіяльності мінеральні речовини лише у розчиненому вигляді.

3. Рослина росте та утворює нові частини свого тіла протягом усього життя.

4. Способи живлення і поглинання речовин зумовлюють прикріплений спосіб життя рослин. Рослина не здатна активно змінювати місце свого зростання.

5. Для поширення на нові території квіткові рослини утворюють плоди і насінини.

II. Ми запам’ятали, що для життя рослині необхідні вода, вуглекислий газ і світло для фотосинтезу, а також кисень, мінеральні речовини і тепло. Життєдіяльність рослинного організму забезпечують вегетативні органи:

– корінь;

– стебло;

– листок.

ІІІ. Ми зрозуміли, що квітковим рослинам властиве як нестатеве – вегетативне, так і статеве – насінне розмноження:

1. Вегетативне розмноження здійснюється вегетативними органами завдяки здатності рослин відновлювати втрачені органи.

2. Органом насінного розмноження квіткових рослин є квітка, у якій тичинки утворюють пилок, а маточки – насінні зачатки із зародковими мішками.

3. Пилкові зерна і зародкові мішки утворюють статеві клітини.

4. Перед заплідненням відбувається запилення приймочки маточки пилком. Чоловічі статеві клітини у зародковий мішок транспортує пилкова трубка.

5. У результаті запліднення виникає зародок нової квіткової рослини і необхідний для його розвитку ендосперм. Після запліднення із насінного зачатка розвивається насінина, а із квітки – плід.

IV. Ми з’ясували, що різні рослини зростають у різних умовах, а тому зовнішня і внутрішня будова їхніх органів дуже різноманітна. Найбільш яскраво виражене пристосування до умов зростання призводить до виникнення видозмін вегетативних органів.

V. Ми побачили, що рослини використовують для запилення і поширення плодів та насінин фактори неживого оточення – силу тяжіння, вітер і воду. Однак вони також пристосувалися до перенесення пилку і поширення насінин різними тваринами – комахами, птахами та ссавцями.

Знаю – вмію

– Я знаю, з яких органів складається тіло рослин, і вмію їх описувати.

– Я знаю внутрішню будову рослин і вмію розпізнавати їхні тканини під мікроскопом.

– Я знаю функції вегетативних органів і тканин та вмію заїк будовою визначати умови зростання рослин.

– Я знаю видозміни вегетативних органів рослин і вмію їх розпізнавати.

– Я знаю способи розмноження рослин і вмію їх живцювати та пророщувати насінини.

– Я знаю функції та будову квітки, вмію її аналізувати й визначати тип запилення.

– Я знаю зовнішню і внутрішню будову насінини та плода, вмію визначати спосіб поширення плодів і насінин.