Розділ 12 СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ
§ 65.Сенсорні системи смаку й нюху
Сенсорними стимулами смакового і нюхового аналізаторів є молекули багатьох речовин, а хеморецептори, що їх уловлюють, беруть участь у перетворенні сенсорних сигналів у нервові імпульси. Унаслідок обробки цієї інформації в центральних відділах нюхового та смакового аналізаторів виникають відчуття запаху і смаку.
Мал. 65.1. Нюхова зона носової порожнини: 1 – носова порожнина; 2 – нюхова зона; 3 –
Мал. 65.2. Нюховий рецепторний апарат:
1 – волоски нейронів-рецепторів; 2 – нейрони-рецептори; 3 – опорні клітини; 4 – аксони нейронів нюхової цибулини
У певних випадках ці відчуття спричиняють рефлекторну секрецію травних залоз. Проте цим функції нюхового і смакового аналізатора не обмежуються. Смак і запах дають змогу заздалегідь оцінювати хімічний склад і якість речовин їжі. Запахи дають уявлення про якість повітря, що нас оточує, і попереджають про небезпеку (запах газу, горілого). Запахи є орієнтиром, за яким ми можемо
Сенсорна система нюху (мал. 65.1) сприймає сигнали від летких речовин. Хеморецептори нюху розташовані в слизовій оболонці верхньої частини носової порожнини. Це нейрони (мал. 65.2), волоски яких спрямовані в носову порожнину і вкриті слизом. У ньому розчинюються леткі речовини, що досягають волосків. Якщо в носовій порожнині сухо, запахів ви не відчуєте – вологість є умовою їх виникнення.
Молекули речовин, які переносить вдихуване повітря, контактуючи з волосками рецепторів, зв’язуються з певними білками – рецепторами, що на них розташовані. Це спричиняє виникнення нервового імпульсу в аксонах хеморецепторів. Аксони збираються в пучки і виходять з носової порожнини в складі нюхових нервів. Ці нерви досягають нюхових цибулин – ядер, розташованих у порожнині черепа під лобною часткою головного мозку. Тут відбувається обробка нюхової інформації, яка далі надходить до нюхового відділу, що розміщується в лімбічній корі великих півкуль. Це вищий відділ нюхового аналізатора, пов’язаний з асоціативною корою. Унаслідок їх співпраці формується нюховий образ стимулу, який запам’ятовується і дає нам змогу розпізнавати його й надалі.
Мал. 65.3. Смакові сосочки на поверхні язика (а), будова смакового сосочка (б):
1 – смакові сосочки; 2 – смакова пора; 3 – смакова цибулина; 4 – рецепторна клітина;
5 – опорна клітина; 6 – дендрити чутливих нейронів
Рецептори нюху дуже чутливі до летких речовин. Для збудження одного рецептора достатньо лише однієї молекули пахучої речовини, а під час збудження всього кількох з майже 10 млн рецепторів нюху виникає відчуття запаху. Тривалість адаптації в нюховій системі залежить від концентрації пахучої речовини. Проте зазвичай рецептори нюху адаптуються досить швидко, і відчуття запаху ослаблюється.
Сенсорна система смаку (мал. 65.3). Смакові хеморецептори розташовані у верхньому шарі епітелію ротової порожнини, насамперед язика. Це чутливі волоскові клітини, оточені опорними клітинами і зібрані в групи – смакові цибулини, які вбудовані в так звані сосочки язика. Впливати на рецептори можуть лише речовини, розчинені у воді. Суха їжа сприймається нами як позбавлена смаку. Ви легко переконаєтеся в цьому, поклавши на язик шматочок сухого хліба. Смак ви відчуєте, коли його речовини почнуть розчинятися.
Над кожним сосочком є пора, через яку рецептори взаємодіють з розчиненими речовинами. Між сосочками на поверхні язика розташовані залози. їх секрет вимиває зі смакових цибулин речовини, що вже подіяли на хеморецептори. Це надає їм змогу сприймати нові смакові сигнали. Від того, наскільки швидко відбувається вимивання, залежить так званий післясмак.
Хеморецептори, розташовані на різних ділянках язика, відрізняються за чутливістю (мал. 65.4). Найчутливіші до речовин, що спричиняють відчуття солодкого і солоного, розміщуються на кінчику і краях язика, до кислого – на його бічних поверхнях, а до гіркого – біля кореня язика. Змішані смакові відчуття виникають за одночасної дії на хеморецептори різних речовин, наприклад кислих і солодких. Проте речовини того самого хімічного складу можуть спричиняти і відчуття солоного, і відчуття гіркого. Так, кухонна сіль у малій концентрації сприймається як солоне, а у великій – як гірке. А от відчуття кислого дають нам лише розчини кислот.
Мал. 65.4. Смакова карта язика: 1 – гірке; 2 – кисле; 3 – солоне; 4 – солодке
Рецептори надсилають сигнали про дію подразників на дендрити чутливих нейронів. Аксони нейронів, що передають нервові імпульси від кінчика, країв і бічних поверхонь язика, об’єднуються в лицевий нерв, а ті, що пов’язані з рецепторами кореня язика, – у язикоглотковий. Центральний відділ смакового аналізатора представлений ядрами стовбура, таламуса, смаковими зонами кори головного мозку. Смакові зони кори взаємодіють з асоціативною корою, формуючи образ об’єкта з певними смаковими властивостями.
Смак і запах деяких речовин може спричинити в людини захисний блювотний рефлекс. До кореня язика і глотки надходять закінчення чутливих нейронів блукаючих нервів, які можуть збуджуватись від певних сигналів нюхових рецепторів. Коли на нюхові й смакові рецептори діють речовини, що сприймаються як занадто неприємні за запахом і смаком, умикається механізм захисту від потенційно шкідливих речовин – відбувається блювота.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)