Спільна політика безпеки та оборони ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Спільна політика безпеки та оборони – спільна міжнародна політика країн – членів Європейського Союзу у сфері політики безпеки та оборони. С. п. б. та о. визначена Маастрихтським договором другою опорою Європейського Союзу (поряд з європейськими співтовариствами та спільною політикою у галузі юстиції та внутрішніх справ). На шляху становлення С. п. б. та о. можна виокремити кілька важливих віх. 1948 року було підписано Брюссельський пакт і створено Західний Союз у складі Бельгії, Великобританії, Люксембургу, Нідерландів

та Франції. 1952 року на зустрічі шістьох міністрів закордонних справ держав – членів ЄОВС була досягнута домовленість про розробку проекту заснування Європейського політичного співтовариства. Передбачалося, що воно може стати координатором зовнішньої політики держав – членів. Причому ЄОВС і Європейське оборонне співтовариство (ЄОС) планувалося інтегрувати в Європейське політичне співтовариство. Однак цей план був відхилений. 1954 року, після провалу проекту Європейського оборонного співтовариства, було модифіковано Брюссельський договір про заснування Західного Союзу. До Брюссельського

пакту приєдналися Німеччина та Італія і він перетворився на Західноєвропейський Союз. 1970 р. – країни – члени Європейського Співтовариства домовилися консультувати одна одну з найважливіших проблем міжнародної політики (на міжурядовому рівні), засновано Європейське політичне співробітництво (ЄПС), в рамках якого на основі суто міждержавних переговорів країни – учасниці координували свою зовнішню політику. 1983 р. – прийняття Європейською радою Штутгартської декларації, де було задекларовано бажання перетворити Європейське Співтовариство у Європейський Союз, компетенція якого поширювалася б і на “політичні та економічні аспекти проблем безпеки”. 1984 р. – на зустрічі міністрів закордонних справ та оборони ЗЄС прийнято Римську декларацію, відповідно до якої передбачалася активізація діяльності цієї організації. Так, у рамках ЗЄС було утворено три агентства: з контролю за озброєнням, з проблем безпеки та оборони, з питань співробітництва в галузі виробництва озброєнь. 1987 р. – прийнятий Єдиний європейський акт, що набув чинності 1 липня 1987 р., офіційно ввів у коло координаційних зусиль членів співтовариства “політичні й економічні аспекти безпеки”. 1993 року в Маастрихтській угоді (Угоді про Європейський Союз) було сформульовано програму спільної зовнішньої політики та безпеки і визначено п’ять її головних завдань: охорона спільних цінностей, фундаментальних інтересів та незалежності ЄС; посилення безпеки ЄС та країн-членів усіма можливими засобами; охорона миру в усьому світі та підвищення міжнародної безпеки відповідно до принципів, закладених у Хартії Об’єднаних Націй, а також принципів та цілей Гельсінкського Заключного акта та Паризької хартії; сприяння міжнародній співпраці; розвиток і консолідація демократії; встановлення верховенства закону і забезпечення прав людини та основних свобод. 1997 року прийнято Амстердамський договір, яким було розширено повноваження Європейського Союзу в питаннях оборони та безпеки, намічено конкретні шляхи виконання завдань Маастрихтського договору. У консолідованому Договорі питанням спільної зовнішньої політики та політики безпеки присвячено розділ V (статті 11 – 28). Важливим рішенням на шляху підвищення ефективності зовнішньої політики Союзу стало запровадження Амстердамським договором посади Верховного комісара – представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Положення Спільної зовнішньої політики і політики безпеки (СЗППБ) були переглянуті в Амстердамському договорі, що набув чинності з 1 травня 1999 р. На Гельсінкському саміті ЄС 10 – 11 грудня 1999 р. відбулася подальша матеріалізація концепції С. п. б. та о. на основі пропозицій франко-британської та німецько-британської зустрічей на найвищому рівні, що відбулися за місяць до саміту. На саміті було прийнято рішення створити органи, відповідальні за проведення політики у сфері безпеки і оборони. Відповідно до цього рішення у 2001 р. були створені: Комітет з питань політики і безпеки; Військовий комітет Європейського Союзу; Військовий штат Європейського Союзу (група національних військових експертів – прообраз майбутнього військового штабу ЄС), що здійснює військову експертизу всього комплексу питань, пов’язаних з питаннями безпеки і оборони, включаючи питання військового врегулювання криз; Політико – військова група та Комітет з цивільних аспектів врегулювання криз, який дає поради стосовно невоєнного врегулювання криз, попередження конфліктів. Новий Ніццький договір, підписаний 26 лютого 2001 р. (він набуває чинності після його ратифікації всіма країнами – членами), також містить нові положення про СЗППБ. Основні цілі С. п. б. та о.: обстоювання спільних цінностей, основоположних інтересів, незалежності Європейського Союзу та його недоторканності; зміцнення безпеки Європейського Союзу; збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки; сприяння міжнародному співробітництву; розвиток і зміцнення демократії та утвердження принципу верховенства права; забезпечення прав людини і громадянських свобод; оборонна політика та політика у сфері безпеки. Реалізація С. п. б. та о. покладена на Європейську раду, яка має найвищу вагу у визначенні С. п. б. та о. (вона окреслює принципи політики, її загальні напрямки, а також ухвалює рішення з питань оборонної політики), і Раду Європейського Союзу, яка приймає рішення стосовно формування та впровадження С. п. б. та о. на основі загальних напрямків або спільних стратегій, розроблених Європейською радою. Політичний комітет, Комітет з питань політики і безпеки здійснюють моніторинг міжнародної ситуації і розробляють рекомендації з власної ініціативи або ж на вимогу Ради. В умовах кризи Комітет з питань політики і безпеки відіграє центральну роль у визначенні реакції Союзу на кризу, відповідає за політичний контроль та за стратегічні напрямки військових операцій (за підтримки Військового комітету). Військовий комітет є відповідальним за військовий напрямок і за всю військову діяльність у рамках Європейського Союзу. Генеральний секретар Ради ЄС є Верховним представником з питань С. п. б. та о. Верховний представник допомагає Раді визначати, формулювати і впроваджувати політичні рішення та в разі потреби від імені Ради проводить політичний діалог з третіми країнами. Нині посаду Генерального секретаря (Верховного представника) обіймає Хав’єр Солана, колишній Генеральний секретар НАТО. Договір про Європейський Союз визначає, що Європейська комісія повною мірою бере участь у роботі зі здійснення С. п. б. та о. задля забезпечення її послідовності, повної відповідності зовнішнім економічним відносинам, розвитку взаємодії та подання гуманітарної допомоги, що є тими напрямками політики співтовариства, де Єврокомісія відіграє головну роль. Для втілення Є. п. б. та о. у життя використовують такі інструменти: спільні позиції, рішення та укладення міжнародних угод.

О. Кордун

(2 votes, average: 4,00 out of 5)

Спільна політика безпеки та оборони - Довідник з політології

Схожі записи:

ПОЛІТИЧНА ДУМКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА – галузь соціально-філософської діяльності, що вивчає політичне життя суспільства, виробляє політичні, ідеологічні концепції, доктрини, прогнози, які впливають на формування політичної свідомості й перебіг...
Інновація Політологічний словник Інновація (від лат. innovatio) – нововведення, відновлення, оновлення, зміни) – в суспільних науках нововведення, оновлення. Поняття “І.” недавно увійшло у політичне життя і...
Оцінка ситуації. Одинадцяте вересня 2001 року Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 1. Оцінка ситуації. Одинадцяте...
Європейський суд з прав людини Політологічний словник Європейський суд з прав людини – постійно діючий двопалатний судовий орган, заснований відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950...
Україна та світ після вересневих подій Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 3. Україна та світ...
Руссо Жан-Жак Політологічний словник Руссо Жан-Жак (1712 – 1778) – французький філософ, просвітник, громадський діяч, письменник. Його мати померла під час пологів, Р. виховував спочатку батько, а...
Лассуелл Гарольд Дуайт Політологічний словник Лассуелл Гарольд Дуайт (1902 – 1978) – американський політолог. Використовуючи методи психоаналізу, соціальної психології, вивчав політику як поведінку відповідних суспільно-політичних груп і як...
Ультиматум Політологічний словник Ультиматум (від лат. ultimatus – крайній, останній) – 1) у міжнародному праві – вимога однієї країни до іншої, виражена в дипломатичному документі або...
Партикуляризм Політологічний словник Партикуляризм (від лат. particularis – окремий, частковий) – принцип соціальної та політичної активності, зорієнтований насамперед на захист приватних і вузькогрупових інтересів, що виявляється...
Європейська політика Політологічний словник Європейська політика – сукупність інституціональних умов, процесів і цільового змісту політичних дій, які покликані впливати на курс і зміст європейської інтеграції (Європейське Співтовариство)....
ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами П. с. є політичні...
Громадянськість Політологічний словник Громадянськість – готовність і здатність людини, громадянина до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків;...
Легалізація Політологічний словник Легалізація (legalization, від лат. legalis – законний) – 1) узаконення, надання юридичної сили будь-якому акту, дії; 2) перехід (повернення) організації (партії), що діє...
Амбівалентність у політиці Політологічний словник Амбівалентність у політиці (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – внутрішня суперечливість, подвійність політичного явища, зумовлена наявністю протилежних вихідних у...
Безпека міжнародна Політологічний словник Безпека міжнародна – система доктрин, концепцій, міжнародних організацій, дій, спрямованих на зменшення домінування окремих країн або блоків у міжнародних відносинах, на врегулювання й...
Що таке тоталітаризм? 47 Що таке тоталітаризм? Слово “тоталітаризм” у перекладі з латини означає повний, цілковитий, увесь. У політології під ним розуміють напрям політичної думки, що виправдовує необмежене...
БАГАТСТВО БАГАТСТВО – рівень життя людини, за якого її доходи значно перевищують середній рівень матеріального забезпечення в країні....
Лінія конфлікту Політологічний словник Лінія конфлікту – термін, що означає кордони (межу), які розділяють супротивників і захисників спірної позиції. Широко використовується в соціологічних дослідженнях виборів і однозначних...
Асамблея конституційна Політологічний словник Асамблея конституційна (від фр. assemblee – зібрання і лат. constitution – настанова) – одна з можливих організаційних форм підготовки та прийняття конституції у...
Закон і порядок Політологічний словник Закон і порядок – висловлювання, яке символізує консервативну, а в тенденції – авторитарну вихідну позицію, прихильники якої розглядають збереження “закону і порядку” як...
Що таке ідеологія? 24 Що таке ідеологія? Ідеологія (від гр. idea – поняття і logos – учення) – це система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне...
Робітничий клас Політологічний словник Робітничий клас – один з основних класів сучасного суспільства, який зайнятий безпосередньою виробничою працею, працює за наймом на підприємствах з різною формою власності....
Інтерес національний Політологічний словник Інтерес національний – система відносин, яка поєднує в собі потреби функціонування і розвитку нації – народу як єдиного організму. Основу І. н. становлять...
Молодіжна політика Політологічний словник Молодіжна політика – 1) система ідей, теоретичних положень про місце і роль молоді, молодого покоління в суспільстві; 2) практична діяльність суб’єктів такої політики;...
Рецидив Політологічний словник Рецидив (від лат. recidivus – той, що відновлюється) – 1) повернення, повторення якогось явища після удаваного його зникнення; 2) повторне або неодноразове вчинення...
Прем’єр-міністр Політологічний словник Прем’єр-міністр (фр. premier-ministre – перший міністр) – у ряді сучасних держав глава уряду, якого здебільшого призначає глава держави. В окремих країнах (Німеччина, Австрія)...
Міхновський Микола Політологічний словник Міхновський Микола (1873 – 1924) – визначний громадсько-політичний діяч, теоретик українського націоналізму, один із активних речників самостійницької течії українського національного руху кінця XIX...
НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, оцінок, думок і відносин, що відображують рівень усвідомлення нацією загалом чи окремою людиною своєї національної (поряд з етнічною) належності, спільності...
Веймарська конституція Політологічний словник Веймарська конституція – конституція Німеччини, що діяла з 1919 до 1933 р. Прийнята 31 липня 1919 р. Установчими зборами в м. Веймар. В....
Гетьман Політологічний словник Гетьман (нім. Hauptmann – начальник, командир) – командувач збройними силами у Польщі та Великому князівстві Литовському з середини XV ст., коли Г. призначався...
ІНСИНУАЦІЯ ІНСИНУАЦІЯ – неправдиві, наклепницькі звинувачення з метою знеславити, принизити політичного лідера чи політичне угруповання....
Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) Політологічний словник Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) – найбільший (50 тис. студентів у 2004 р.) гуманітарно-економічний недержавний вищий заклад освіти України, що впродовж 1999 –...
Липинський В’ячеслав Політологічний словник Липинський В’ячеслав (1882 – 1931)- український історик, політолог, громадсько-політичний діяч, випускник філософського факультету Краківського університету. Був організатором Української демократично-хліборобської партії, послом гетьманського уряду...
Найманці Політологічний словник Найманці – озброєні громадяни якоїсь країни, що беруть участь у бойових діях на території іншої держави на боці однієї зі сторін конфлікту без...
Війна холодна Політологічний словник Війна холодна – війна між світом капіталізму і соціалістичним табором, яка датується з дня відомої доповіді В. Черчилля у Фултоні (США) в 1947...