ТЕМА 3. ПОВЕДІНКА ТВАРИН
& 40. СУСПІЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН, її ОСОБЛИВОСТІ Й ЗНАЧЕННЯ. ТЕРИТОРІАЛЬНА І ГРУПОВА ПОВЕДІНКА. РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА
Ви дізнаєтеся про те, як спілкуються тварини одного або різних видів, які форми суспільної поведінки тварин відомі вченим, та як вони проявляються у групових і територіальних видів. А також про те, як утворюється група тварин і підтримується її структура.
Бачила в цирку кроля, який бив передніми лапами по барабану.
Як його цьому навчили?
Як вовки обирають вожака зграї?
До суспільної
В межах суспільної поведінки розрізняють територіальну поведінку, при якій представники виду живуть поодиноко і спілкуються лише у шлюбний період, і групову поведінку (мал. 241), яка характерна для видів, особини яких живуть спільно – колоніями або зграями. До суспільної поведінки можна віднести також і репродуктивну поведінку, яка пов’язана з розмноженням і турботою про потомство.
Репродуктивна поведінка об’єднує поведінкові реакції, які забезпечують розмноження
Більшість вищих тварин, особливо птахів і ссавців, приступають до розмноження тільки після залицяння. Зачинання являє собою обмін спеціальними сигналами – демонстраціями (мал. 242).
Окрім залицяння та розмноження до репродуктивної поведінки можна віднести захист території і догляд за потомством.
Різні способи догляду за потомством називають батьківською поведінкою.
Дуже складна батьківська поведінка спостерігається у птахів (мал. 243), ссавців, деяких риб і земноводних.
У ссавців батьківська поведінка включає будівництво житла, вигодовування та догляд за потомством, а також його навчання.
Батьківська поведінка не є характерною для більшості безхребетних тварин, однак деякі комахи, особливо суспільні, такі як бджоли, терміти, мурашки, доглядають за потомством.
При територіальнім поведінці більшість тварин виділяють індивідуальні ділянки, позначають їх межі і охороняють ці ділянки від інших особин свого виду. Територія індивідуальної ділянки може позначатися звуковими сигналами у птахів, пахучими мітками у котячих, а також спеціальними позначками. Наприклад, ведмеді, для того щоб нанести такі позначки, труться об дерева, дряпають і гризуть кору, а також риють ями.
Відомі поодинокі бджоли, для яких характерною є територіальна поведінка. Так, самка бджоли-тесляра (мал. 244) сама будує гніздо, вигризаючи комірки в деревині, куди складає запас пилку, на який відкладає одне яйце. Після цього самка залишається у гнізді й охороняє та контролює розвиток свого потомства аж до його народження восени.
Мал. 241. Оси живуть колоніями і спільно будують стільники з паперу, який самі виробляють з деревини
Мал. 242. Демонстративна шлюбна поведінка самця павича
Мал. 243. У північноамериканських голубів інка, як і у сизого голуба, насиджують кладку і доглядають за пташенятами і самець, і самка. Усі знають, що у курей за курчатами доглядає квочка
Мал. 244. Для бджоли-тесляра характерною є тер&p;ггоріалька поведінка
Яскравим прикладом виду, якому притаманна територіальна поведінка, є звичайна білка. Кожна білка займає власну ділянку і залишається на ній до кінця життя. При цьому їхня поведінка визначається реакціями, що відносяться до індивідуальних форм поведінки. Лише на початку сезону розмноження самець переходить на територію самки. але після спарювання одразу повертається на свою індивідуальну ділянку.
Поміж птахів є небагато видів, які поза сезоном гніздування ведуть поодинокий спосіб життя і охороняють кордони своїх індивідуальних ділянок. Прикладом таких птахів можуть бути сорокопуди (мал. 245).
Мал. 245. Сорокопуд терновий
Групова поведінка притаманна тваринам багатьох видів, які активно шукають товариства собі подібних.
Прикладом групової поведінки є сім’я медоносних бджіл, між особинами якої існує дуже складна система взаємовідносин. Робочі особини певної сім’ї спільно будують гніздо, доглядають за іншими бджолами та потомством, здобувають і запасають їжу.
Переваги групового способу життя є безперечними. Тваринам, що утворюють табуни або зграї, легше забезпечити себе кормом, витративши при цьому менше енергії на добування їжі. Відомим прикладом групового полювання є зграя вовків. Такі птахи, як великі синиці (мал. 246), ефективніше добувають корм у складі групи. Зграї морських птахів вистежують скупчення планктону або косяки риб з більшим успіхом, ніж це роблять поодинокі особини. Навіть деякі хижі риби, такі як тунці, використовують групові способи полювання.
За певних умов у групи можуть об’єднуватись навіть представники різних видів тварин. Наприклад взимку такі птахи, як граки і голити, що мешкають в містах України, збираються у великі зграї (мал. 24 7), якими вони перелітають з місця на місце у пошуках кормів.
Мал. 246. Велика синиця
Ночують вони також разом.
Груповий спосіб життя допомагає вирішити проблему захисту від хижаків. Скуплення великої кількості особин дозволяє раніше виявити небезпеку, а властива стадним тваринам система взаємного сповіщення допомагає донести цю інформацію до всіх.
Так, серед копитних тварин, що спокійно пересуваються або відпочивають, особина, що помітила хижака і попала тікати від нього, негайно привертає увагу інших особин, що слідують за нею. Така ж поведінка притаманна і косяку риб або зграї птахів.
Своєчасне виявлення небезпеки і сигналізація про неї забезпечують ефективне уникнення нападу хижака.
Maл. 247. Мішана зграя граків і галок
Цікаво знати
Циркова дресура базується на ретельних спостереженнях за поведінкою певних тварин і тих її особливостях, які притаманні цим тваринам від природи. Відомо, що дикі кролі живуть у норах великими сімейними групами. Одним із проявів суспільної поведінки кролів є попередження про небезпеку. Перший кріль, який відчув небезпеку. попереджає про неї своїх родичів, сильно б’ючи лапами по землі, а лише потім біжить, постійно змінюючи напрям, до найближчої нори. Саме цю особливість використовують циркові дресирувальники в номері “Кріль-барабанщик”.
Коли уникнути нападу неможливо, група тварин може перейти до активної оборонної поведінки. При цьому можливості оборони у складі групи значно вищі. Поодинокі особини часто просто не в змозі захиститися від хижака, від якого табун або зграя обороняється цілком успішно. Такі випадки відомі у риб, птахів, копитних ссавців і багатьох інших тварин.
Приклади ефективної оборони від нападу вовків відомі в крупних копитних тварин. Так, вівцебики, що мешкають в тундрі Канади, при появі полярних вовків стають у кільце, виставляючи свої потужні роги назовні (мал. 248). При цьому молоді тварини і телята знаходяться всередині кільця. Побачивши таку оборонну стійку, навіть дуже голодні вовки залишають табун вівцебиків у спокої. Взагалі, вовки, які нападають на табун копитних, зазвичай обирають жертвами тих особин, які відстали від табуна або навмисно були відбиті хижаками від нього.
Мал. 248. Оборонна позиція вівцебиків
Взаємовідносини між особинами залежать від структури групп, в якій вони співіснують.
Підпорядкування тварин у групі називають ієрархією. Подібна підпорядкованість особин у групі є дуже важливою, бо вона дозволяє зменшити втрати серед найсильніших та добре пристосованих до умов середовища особин, які виконують роль домінантів. Тварини, що знаходяться на нижніх щаблях ієрархії найчастіше стають жертвами хижаків, залишають менше потомства, ніж сильніші й здоровіші особини, що дає групі певні переваги.
Ієрархічні відносини в групі підтримуються, насамперед, завдяки визначенню домінантних і підпорядкованих особин. Так, більші особини, як правило, домінують над меншими. Тому в багатьох видів, у яких самці більші й активніші, саме вони є домінантами.
Цікаво знати
У групі вовків домінантною особиною є вожак. Вожак – це найбільший, найсильніший і найдосвідченіший вовк, який довів це в сутичках із конкурентами. Щоправда, такі сутички рідко бувають кривавими.
Ускладнення ієрархії в групі тварин часто пов’язане а розподілом обов’язків. Складна ієрархія відома в зграях хижих морських риб, що спільно полюють (тунці, макрелі), а також у деяких видів ссавців, таких як бобри, леви, вовки, гієни, шакали та ін. Це проявляється у виконанні членами групи різних, але чітко визначених дій. Наприклад, одні тунці при полюванні знаходять косяки здобичі (дрібну рибу), інші намагаються відігнати від косяка невеликі групи особин, які потім легше схопити, а ще інші не дозволяють цим рибам повернутися до косяка.
Прикладом складної ієрархії є також сімейна група бобрів. Поміж особин, що мешкають в одній хатці, виділяються чергові, які стежать за бобренятами. Вони постійно виконують роль рятувальників, бо дитинчата ще не дуже добре плавають і, покидаю чи хатку, можуть не знайти входу до неї та задихнутися у воді або загинути на березі. Бобри, що працюють поза хаткою, також виконують різні завдання, такі як: постачання бобренятам їжі, охорона або будівництво греблі.
ВИСНОВКИ
1. Суспільна поведінка існує у формі групової поведінки, при якій особини одного виду живуть спільно, колоніями або зграями, і територіальної, при якій представники виду живуть поодиноко і спілкуються лише у шлюбний період.
2. До репродуктивної поведінки відносяться поведінкові реакції, які забезпечують розмноження тварин і виживання потомства.
3. Для стадних тварин важливим є оповіщення про небезпеку, яке допомагає своєчасно зреагувати і уникнути цієї небезпеки.
4. Ієрархія – це порядок підпорядкування тварин у групі, ієрархічні відносини в групі підтримуються завдяки визначенню домінантних і підпорядкованих особин та розподілу ролей.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ЯК ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
Батьківська поведінка, групова поведінка, домінант, ієрархія, репродуктивна поведінка, територіальна поведінка.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які переваги групового способу життя у тварин ви знаєте?
2. Яке значення для видів тварин має репродуктивна поведінка?
3. Наведіть приклади суто територіальних видів тварин.
4. Які ви знаєте приклади оповіщення про небезпеку у тварин?
5. На яких особин у групі найчастіше нападають хижаки?
6. Які переваги має група тварин, якій притаманні ієрархічні відносини?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)