Соціологія короткий енциклопедичний словник
ТЕОРІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ – концепція сусп.-екон. і політ, розвитку, що пояснює процес переходу від стабільного “традиційного” до сучасного індустріального суспільства, що безперервно змінюється.
Поняття модернізації охоплює дослідження кардинальних сусп. змін у різних вимірах: істор. процесу (а в ньому процеси, що відбуваються у різні епохи: істор. ранньо-капітал. М. у країнах зх. цивілізації, М. в умовах бюрократичного держ.-монополіст капіталізму і сучасні зміни у країнах, які ще відстають
Розрізняють два види М.: первинна – у країнах, де зароджувалась індустріалізація; вторинна – у країнах, що лише починають інтегруватися в уже існуючу систему модернізованих країн. До первинної М. відносять епоху першої промислової революції, руйнування традиційних спадкових привілеїв і проголошення рівних громадянських прав, демокр. тощо. Специфіка вторинної М. полягає у наявності зрілих соціально-екон. і культурних зразків у особі старих промислових країн. По суті,
Однак у Т. м. немає заг. визнаних творців і чітких вихідних посилок, – очевидно, що Т. м. не редукується до теорії капіталізму, але значною мірою охоплює більш широку проблематику філософії культури, цивілізації, епохальних переворотів у світогляді тощо. Зовнішньою ознакою, яка відрізняє Т. м. від інших теорій сусп. розвитку, є соціально-філос. концепція сучасності, яка сформувалась на восьмому уявленні про істор. розвиток. Центральна ідея цієї концепції про те, що М. збільшує індивідуальну свободу, належить ще нім. клас, філософії. Раннім аналогом базової для Т. м. дуальної типології “традиція – сучасність” є розрізнення у К. Маркса “архаїчної” (“первинної”) і “вторинної” формацій, де традиційні природні відношення як безпосередні, особисті протиставляються сусп. матеріально-речовим відношенням, які грунтуються на пануванні приватної власності, що звільняє індивіда від належності до обмеженої “природної” громади через механізми товарного обміну, поділу праці тощо.
Дуальна типологія “традиція – сучасність” по-різному осмислювалась Ф. Тьоннісом (“спільнота – суспільство”), Е. Дюркгеймом (“механічна – органічна солідарність”), Мейном (“статус – договір”) та ін. філософами і соціологами, зокрема М. Вебером, який сформулював концепцію зростаючої раціоналізації суспільства. Саме раціоналізація зумовлює звільнення особистості. На думку М. Вебера, воно є звільненням від традиційного способу життя. До веберівської концепції тяжіють подальші філос. дослідження, які дають розгорнуту систему клас. Т. м. Традиційним партикулярним цінностям у багатьох концепціях протиставляються раціоналізовані універсальні цінності; тотальності традиційної свідомості протиставляються плюралістичність, конфліктність свідомості модерної. Необхідними складовими М. в екон. сфері є заг. вільний ринок у соціальній – громадянське суспільство, в політ.-демокр. система і правова держава.
Приклад вторинної організації, одначе, свідчить про відносну незалежність екон. розвитку від жорстко визначених форм ідеології і політ, організації зх. суспільства. Він можливий в умовах різних нац. традицій, які немає необхідності ламати, тому що вони допомагають зняти загрозу соціальної дезорганізації. Індивідуальна свобода може виявлятися не лише у відмові від традиції і її подолання, а й у раціональному її прийнятті і використанні.
Певний інтерес становлять тєхнол. визначення М., які враховують кількість споживання енергії на людину (У. Мур, Д. Медоуз та ін.), кількісне співвідношення неживих і живих джерел енергії (М. Леві) тощо. Хоча такий підхід зумисно спрощує проблему, до певної межі він корисний, оскільки дає можливість точних вимірювань, перевірок і порівнянь. Результати цих досліджень залежать від того, що обирають за критерії порівнянь.
У цілому М. все більше розглядається у сучасних Т. м. як суперечливий процес, що тяжіє до конфліктів не лише на етапі становлення, а й на рівні розвинутих країн.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)