Теорія підприємницької економіки П. Дракера


Теорія підприємницької економіки П. Дракера – обгрунтована американським економістом концепція побудови якісно нового типу інноваційної економіки; основним суб’єктом якої є підприємці й менеджери, які систематично впроваджують нововведення. Підприємці, на думку Дракера, не є ні капіталістами в прямому значенні цього слова, ні обов’язково інвесторами (підприємці ризикують, але не більше за тих, хто провадить економічну діяльність), ні обов’язково роботодавцями, оскільки самі нерідко є найманими працівниками або самостійно зайнятими. В умовах кінця XX-початку XXI ст., згідно із спостереженням і аналізом Дракера, може йти мова про “підприємницьке” підприємство загалом, яке має необхідні ресурси (особливо людські), певний рівень управлінської компетенції та управлінський апарат. Дракер наголошує на активному, інноваційному характері “підприємницького” підприємства, причому не лише у виборі з альтернатив розподілу ресурсів, а й у створенні нових ринкових можливостей.


Підприємницьке підприємство – основа “підприємницької економіки”, яка на думку Дракера, сформувалась у США впродовж двох останніх десятиліть XX ст. “Підприємницька економіка”, за Дракером, – інноваційна економіка, що є творінням підприємців і менеджерів, а їхні дії з точки зору нововведень трактуються як дії основного об’єкта і головного інструмента підприємництва не просто як “новий” бізнес, а саме як різноманітні нововведення, реалізація нових комбінацій виробничих факторів щодо створення нової продукції та нової технології, проникнення на нові ринки й у нові сектори економіки, залучення нових категорій споживачів і верств населення, використання нових ресурсів, джерел і форм фінансування, засвоєння організаційних і управлінських нововведень, формування нових типів коопераційних зв’язків, особливо міжнародних – є основою сучасного бізнесу, тих керованих параметрів об’єкта (фірми), на які повинні бути спрямовані управлінські дії суб’єктів підприємництва. З огляду на це підприємницька фірма – не обов’язково мала або нова фірма: її визначальною ознакою є інновація – новизна підходу до справ, спрямованість на пошук перспективних змін і нових можливостей у ринковому середовищі. Під інновацією він розуміє конструювання і розробку нового, досі не відомого і не існуючого, того, що створить нову економічну конфігурацію зі старих, відомих, існуючих елементів. Сутність інновації – скоріше концептуальна, ніж технічна чи наукова. Однак інновацію не слід плутати з винаходом чи відкриттям, хоча інновація може потребувати їх. Інновація – “успішна спроба знайти й впровадити найменшу ланку, якої не вистачає і яка перетворить вже існуючі елементи – знання, вироби, споживчий попит, ринки – на нове і набагато продуктивніше ціле”. Проект-схема ідеального бізнесу виводить на “істинне підприємництво”, яке не є природним явищем – конструюється підприємцем, має стати результатом прагнення змін та їх пошуку. Саме тому найпомітніше явище в американській економіці останнього часу – розвиток малого і середнього підприємництва – не повинно заслоняти приклади аналогічної за своєю суттю підприємницької поведінки також великих фірм. Дракер виступає проти трактування об’єкта підприємництва, згідно з яким великі чи давно існуючі фірми не можуть бути “істинно підприємницькими”. Запроваджувати систематично нововведення – означає контролювати основні джерела нових можливостей і використовувати шанси, надані ринковим середовищем. Такими джерелами є несподіванки в усіх своїх прямих і непрямих виявах (успіхи, невдачі, наслідки); невідповідності між бажаним і реальним (потреби, запити, в т. ч. ті, що виникають не лише на ринку, а й у виробничих процесах); зміни в структурі промисловості і ринків; демографічні зміни; зміни в очікуваннях, поведінці і підходах; джерела нових знань. Дракер вважає, що успішні нововведення спочатку не є масштабними, їх починають невеликими групами з використанням обмежених ресурсів, апробують на обмеженому ринку, що дає змогу контролювати внесення необхідних змін. Успішні нововведення грунтуються лише на справжньому лідерстві (здатному на унікальний або, меншою мірою, видатний внесок у значущу сферу бізнесу), вони потребують певної спеціалізації, знань, істинного професіоналізму і таланту. Джерелами мотивації підприємницької поведінки, за Дракером, є: гроші (“підприємницький дохід”); влада; допитливість; визнання; прагнення по-новому розподіляти і використовувати рідкісні ресурси, створювати нові цінності і робити свій особистий внесок. Коли прибутковість перестає зростати навіть при наближенні фірми до ідеалу, проект-схема потребує перегляду. Як основа для підприємницької поведінки пропонується передусім перший тип стратегії, який відповідає “піонерним розробкам”. Це найбільш швидкі й досконалі нововведення, особливо характерні для найбільш передової технології, які забезпечують ринкове лідерство. Другий тип стратегії відповідає розробкам “творчої імітації”. В основі стратегії – очікування такого чужого винаходу, який можна було б швидко і успішно використати. Третій тип стратегії – “екологічна ніша”, націлена на контроль певної, невеликої частки ринку або на досягнення в ній (екологічній ніші) монопольного становища. Четвертим типом з найбільш загальних варіантів стратегії є стратегія зміни властивостей, характеристик і вартості продукту. Дракер підкреслює необхідність поширення інноваційної підприємницької поведінки на все суспільство, і це цілком прагматичний підхід, зорієнтований на потреби і можливості, на використання тимчасових, гнучких і децентралізованих механізмів управління в різних частинах економічної системи. Водночас помилково новий тип економіки пов’язувати лише з діяльністю підприємців, які до того ж позбавлені соціальної форми, а сама економіка розглядається спрощено (без її основних підсистем і передусім суспільної форми), а також лише частково на мікроекономічному рівні.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Теорія підприємницької економіки П. Дракера - Економічний словник