Техніко-економічні особливості авіаційного транспорту і організації перевезень пасажирів

Організація транспортних подорожей і перевезень туристів

Розділ 2. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТУРИСТІВ АВІАЦІЙНИМ ТРАНСПОРТОМ

2.1. Техніко-економічні особливості авіаційного транспорту і організації перевезень пасажирів

Повітряний транспорт є одним з основних, масових засобів перевезення туристів. Він займає провідне місце в сумарному пасажирообігу всіх видів транспорту в міжміському і міжнародному сполученнях.

Вибір повітряного транспорту туристами як засобу перевезення зумовлений цілою низкою причин: по-перше, авіація – це найшвидший

і найзручніший вид транспорту при перевезеннях на дальні відстані; по-друге, сервіс на авіарейсах в даний час відрізняється досить високим рівнем; по-третє, провідні авіаційні компанії світу через міжнародні мережі бронювання і резервування виплачують туристським фірмам комісійну винагороду на кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим віддавати перевагу авіаперевезенням серед інших видів транспорту.

На коротких відстанях (до 500 км) залізниця і автомобільний транспорт мають явну перевагу перед повітряним за рахунок значно меншого часу на наземне обслуговування. Проте, при зростанні

відстані перевезень пасажири віддають перевагу повітряному транспорту.

При відстані перевезень

Від 1000-1500 км частка повітряного транспорту складає – 2,5-5%;

Від 1500-2000 км – 15-20%;

Від 2000-3000 км – 20-30%;

Понад 3000 км-50 – 100% .

Зараз в світі налічується більше 1300 авіакомпаній, в країнах СНД в даний час діють близько 500 авіакомпаній і авіапідприємств. В середньому в рік на авіарейсах перевозиться близько 1,5 млрд. чоловік. Міжнародні повітряні сполучення забезпечують зараз більше 470 перевізників, 250 з яких здійснюють міжнародні регулярні авіарейси.

У обслуговуванні міжнародних повітряних сполучень беруть участь більш 1 тис. аеропортів світу, близько 650 з них обслуговують міжнародні регулярні авіаперевезення.

Найбільшими авіакомпаніями світу за кількістю перевезень вважаються: американські “Delta Air lines”, “Pan American”, французька “Air France”, німецька “Luathansa”, британська “British Airways”, російський “Аэрофлот” та інші.

Проте, систему міжнародного повітряного транспорту складають не тільки міжнародні авіаперевізники і аеропорти, але і держави, що зв’язані міжнародними повітряними лініями і забезпечують ці сполучення, а також міжнародні організації повітряного транспорту, які вживають заходи до забезпечення його ефективного функціонування і безпеки.

Мереж міжнародних перевезень в даний час охоплює всі географічні регіони і більше 150 держав світу.

Основні техніко-економічні характеристики пасажирського повітряного транспорту можуть бути конкретизовані за такими напрямками:

1. Висока технічна і експлуатаційна швидкість руху, що дозволяє виконувати безпересадочні перельоти великої дальності за короткий час. При туристичній подорожі ця особливість набуває дуже цінної якості. Вона дозволяє оптимізувати структуру бюджету вільного часу туриста у бік перебування безпосередньо в місті туристичного інтересу і реалізації їм своїх конкретних цілей.

2. Менші, у порівнянні з іншими видами транспорту, капітальні вкладення у наземні споруди. На відміну від інших шляхів сполучення повітряний транспорт потребує приблизно в 10-20 разів менше капіталовкладень на освоєння нових ліній. Основні витрати на повітряному транспорті пов’язані з будівництвом аеропортів, причому будівництво одного аеропорту дозволяє відкрити не одну, а декілька нових авіаліній зв’язку з іншими аеропортами.

3. Висока пропускна здатність повітряних трас і самого авіаційного транспорту. Наприклад, сучасний пасажирський літак Воеing-747 має місткість до 500 місць і дальність польоту 13,5 тис. км, а Аіrbus-380 може перевозити більше 600 пасажирів на відстань 15 тис. км. Висока експлуатаційна швидкість літаків, їх зростаюча місткість дозволяють виконувати величезний обсяг перевезень за певний період часу.

4. Високий рівень комфорту і якості обслуговування при здійснюванні пасажирських перевезень. У конструктивному відношенні сучасні літаки надають значні зручності подорожуючим. Просторі салони, комплексне обслуговування на борту, організація розважальної програми під час польоту утверджують літак як найбільш комфортний засіб пересування.

5. Висока ступінь безпеки при подорожуванні. Багаторічними спостереженнями встановлено, що кількість транспортних аварій на 1 млн. пасажиро-кілометрів на повітряному транспорті є найнижчою у порівнянні з іншими засобами пересування.

Проте, є і очевидні недоліки повітряного транспорту. До них слід віднести такі:

1. Сильна залежність транспортного процесу від кліматичних і метеорологічних умов.

2. Необхідність використання додаткових засобів перевезення на початковому і кінцевому пунктах польоту.

3. Висока собівартість перевезень і, відповідно, цін на авіаквитки у порівнянні з іншими видами транспорту.

Зазначені недоліки характеризують літак як такий засіб пересування, що не може бути використаний у будь-яку пору року з гарантованим часом вильоту та прибуття. Проте, зазначені недоліки не заважають повітряному транспорту виконувати таку важливу функцію як здійснення масових туристичних перевезень на далекі відстані та якісне обслуговування організованих груп і індивідуальних туристів при подорожуваннях.

Для польоту літаків по певному маршруту виділяються повітряні смуги шириною приблизно 30 км. Шлях, по якому здійснюється політ, називається повітряною трасою, а її проекція на землю – наземною трасою повітряної лінії.

Повітряна лінія – це постійний маршрут регулярних польотів літаків між наземними пунктами, забезпечений наземним устаткуванням для обслуговування польоту.

Сукупність всіх повітряних ліній і пристроїв призначених для забезпечення регулярних польотів цивільної авіації складає мережу повітряних шляхів сполучення.

Повітряні лінії поділяються на: місцеві, регіональні, національні і міжнародні.

Польоти в цілях перевезення пасажирів, які здійснюються за твердим розкладом (річним або сезонним) називаються регулярними перевезеннями. Рейси, які виконуються по замовленням – це чартерні перевезення.

Регулярні рейси проводяться по встановленим напрямкам з частотою, обумовленою попитом пасажирів.

Виділяють декілька типів авіарейсів: щоденний авіарейс; щотижневий рейс; додатковий рейс; спеціальні, замовлені рейси.

Відносно часу доби розрізняють денні рейси або нічні.

Денні рейси звичайно проводяться на коротких трасах між парами міст або туристських центрів.

Нічні рейси плануються і виконуються з різною метою, наприклад, для зручності туристів і скорочення витрат денного часу на перевезення, розвантаження денної програми туристів. Нічні рейси використовуються також на протяжних дальніх маршрутах, наприклад, при трансокеанських польотах.

При пасажирських авіаперевезеннях розрізняють також прямі і стикувальні маршрути. Прямий політ або прямий рейс – це переліт між двома точками з однією або декількома посадками, але без зміни літака. Для великої кількості напрямів (особливо дальніх) пасажирам доводиться здійснювати пересадку на рейси інших авіакомпаній і продовжувати політ. Формування маршруту за замовленням клієнтів є турботою агентів з продажу квитків.

Приєднаний, стикувальний, суміжний, узгоджений рейси – це рейси раціонального планування часу перевезення і зручності пасажирів при пересадки з одного маршруту на інший.

Більшість авіакомпаній світу надає послуги з перевезення туристів в режимі:

– рейсових регулярних перевезень;

– чартерних перевезень;

– обслуговування бізнес – і конгрес-турів за системою бізнес-офісу;

– індивідуальне обслуговування туристів.

Основними критеріями при виборі конкретного авіаперевізника є: швидкість доставки до кінцевого пункту поїздки; комфортабельність польоту; рівень тарифів і наявність пільг; надійність і репутація авіакомпанії.