Тип Кишковопорожнинні. Загальна характеристика

Тема 3. НАЙПРОСТІШІ БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ: ГУБКИ І КИШКОВОПОРОЖНИННІ

§ 13. Тип Кишковопорожнинні. Загальна характеристика

Кишковопорожнинні – перші справді багатоклітинні тварини, Навіть у найбільш простих форм цих тварин стінки тіла складаються з Двох шарів клітин – зовнішнього і внутрішнього, проте вони вже мають нервові клітини, кишкову порожнину. Ці тварини здавалися зоологам, які їх досліджували, настільки дивовижними, що деяких з них вони надали іменами міфічних чудовиськ.

Кишковопорожнинні тварини – водні істоти.

Причому тільки 27 видів з 8000 відомих нині представників цього типу живуть у прісних водоймах, решта – в солоній морській або океанічній воді.

Мал. 22. Загальний вигляд гідри.

До тварин цього типу належать медузи, актинії і дивовижні, на перший погляд зовсім не схожі на тварин, коралові поліпи.

Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя, будову і процеси життєдіяльності кишковопорожнинних на прикладі гідри прісноводної (мал. 22), поширеної в наших озерах і річках із повільною течією.

Загальний вигляд. Людині, яка не володіє певними знаннями з зоології, важко уявити,

що маленьке стебельце завдовжки 1 см, яке нагадує дивну безлисту рослину, насправді – тварина гідра (у давньогрецькій міфології гідра – це потвора з тілом змії і дев’ятьма головами дракона). Ця тварина основою свого тіла, що має назву підошва, щільно прикріплюється до будь-якого підводного предмета (субстрату) – водних рослин, старих затоплених гілок або каменів. На протилежному кінці тіла розташований рот, оточений довгими відростками – подібними до м’ясистих волосків щупальцями, кількість яких коливається від 8 до 12. Довжина щупалець гідри у 2-3 рази перевищує довжину її тіла.

Прісноводна гідра, як і решта представників типу Кишковопорожнинні, є радіально-симетричною твариною. (Який ще тип симетрії тварин тобі відомий?)

Спосіб життя. Гідра веде малорухливий спосіб життя. Пересувається вона дуже своєрідно: або перекидом (тобто спочатку неначе стає на “голову”, а потім, вигинаючи тіло, переміщує свій нижній кінець і знову прикріплюється до субстрату підошвою), або повільно мандрує, ковзаючи підошвою тіла, або підтягується за допомогою щупалець. За характером живлення гідра – хижак. Вона полює на дрібних рачків, інфузорій, личинок комах і навіть на мальків риб, які щойно з’явилися з ікринок. Гідра захоплює здобич щупальцями, паралізує її жалкими клітинами і відразу спрямовує до свого рота.

Гідра завжди обирає освітлені місця, бо не здатна жити й розмножуватися в темряві.

– У тілі гідри зеленої живуть одноклітинні водорості, які потребують світла для забезпечення фотосинтезу. Коли клітини водорості припиняють виконувати функцію фотосинтезу, гідра зіщулюється і зменшується.

Внутрішня будова. Тіло гідри складається з двох шарів клітин, що різняться своєю формою і призначенням (мал. 23). Обидва шари: зовнішній – ектодерма і внутрішній – ентодерма скріплюються спеціальною міжклітинною речовиною. Всередині тіла утворюється кишкова порожнина, що підтримує зв’язок з навколишнім середовищем через рот.

Основою ектодерми є шкірно-м’язові клітини, які мають скоротливі волокна. Внаслідок їх скорочення змінюється форма тіла, що дає тварині змогу рухатися. В ектодермі у гідр є “грізні” жалкі клітини (їх називають ще кропив’яними). Така клітина має жалку капсулу з отруйною рідиною, в яку занурена жалка нитка. Назовні з жалкої клітини стирчить чутлива волосина. У відповідь на подразнення цієї волосини жалка нитка стрімко вивертається з капсули і встромлюється в тіло здобичі або ворога. Отруйна рідина, яку вона несе, паралізує чи вбиває жертву. Переважна кількість жалких клітин міститься в щупальцях.

Мал. 23. Будова тіла гідри: І – Тіло гідри у розрізі: 1 – зовнішній шар клітин; 2 – внутрішній шар клітин; З – рот; 4 – кишкова порожнина; 5 – щупальце; 6 – вегетативна брунька. II – Жалкі клітини: 1 – жалка нитка; 2 – жалка капсула; 3 – чутлива волосина.

– Отрута кишковопорожнинних різна за силою своєї дії. Якщо взяти до рук чорноморську медузу, то можна відчути лише слабкий опік, що нагадує опік кропиви. А от випадковий дотик до щупалець деяких тропічних медуз спричинює найсильніше ураження організму людини і навіть припинення дихання, що може призвести до смерті.

Кишкову порожнину гідри вистеляє ентодерма. Вона складається з травних і залозистих клітин, основна функція яких – перетравлення їжі. Більшість клітин ентодерми має джгутики, які своїм активним рухом переміщують вміст кишкової порожнини.

Травлення починається в кишковій порожнині, куди залозисті клітини ентодерми виділяють спеціальні травні речовини. Деякі з клітин, що вистелять кишкову порожнину, захоплюють їжу, як амеби, несправжніми ніжками. Процес перетравлювання їжі триває у вакуолях цих клітин.

Таким чином, травлення в кишковопорожнинних, з одного боку, відбувається в спеціальній порожнині тіла, а з другого,- їжа остаточно передавлюється в травних вакуолях клітин ентодерми (як у найпростіших).

Виділення. Неперетравлені рештки їжі, різні шкідливі речовини виводяться клітинами знов у кишкову порожнину, звідки видаляються назовні через ротовий отвір.

Дихання. Гідра дихає розчиненим у воді киснем, який поглинають клітини всієї поверхні її тіла.

Подразливість. Якщо торкнутися гідри тоненькою голкою, вона відразу згортається в клубочок. Така швидка реакція на механічне подразнення пояснюється тим, що, на відміну від губки, гідра має спеціальні нервові клітини в поверхневому шарі тіла. Ці зірчастої форми клітини мають довгі вирости, якими вони з’єднуються між собою, тому будь-яке подразнення однієї з клітин миттю передається решті, а від них сигнал надходить до шкірно-м’язових клітин, котрі одночасно скорочуються. Кишковопорожнинні здатні чогось навчатися. Наприклад, якщо в щупальця актинії час від часу замість їжі підкидати папірець, то згодом тварина відрізнятиме його від здобичі й не тягтиме до рота. Цікаво: якщо цей експеримент тривалий час не повторювати, актинія все “забуває” і перестає розрізняти їжу і папірець.

Справжніх органів чуття в гідри немає, але на підошві й навколо рота утворюються два густих переплетення нервових клітин з відростками – зачатки органів чуття.

Регенерація (відновлення організмом втрачених частин тіла). Гідра швидко відновлює втрачені або пошкоджені ділянки тіла.

Якщо надрізати верхній кінець гідри, то з кожної “півголови” виросте нова голова, отже, матимемо двоголову гідру. Якщо розрізати тварину навпіл, то з обох половинок виростуть нові гідри. Важко уявити, але якщо розрізати тіло гідри на 200 шматочків, то з них виростуть 200 крихітних гідр. Чи знаєш ти, що процес регенерації властивий і людині? Звичайно, тут не йдеться про відновлення руки, ноги або голови. Проте заживлення ран можна віднести до регенераційних процесів, бо відновлюються клітини шкіри.

Розмноження. Гідра розмножується нестатевим і статевим способами (мал. 24). При нестатевому розмноженні на поверхні її тіла утворюються спеціальні горбики – вегетативні бруньки. Вони ростуть і перетворюються на маленьких гідр, які здебільшого відбруньковуються – тобто відокремлюються від материнського організму і живуть самостійно.

– Восени, з наближенням холодів, відбувається статеве розмноження цих тварин. Більшість із них – гермафродити.

У спеціальних горбиках, що розміщені на тілі гідри, з проміжних клітин одночасно утворюються чоловічі й жіночі статеві клітини. Сперматозоїди, що вийшли назовні зі своїх горбиків, за допомогою джгутиків активно рухаються і проникають у горбики з яйцеклітинами, де й відбувається запліднення.

Життєвий цикл. Запліднена яйцеклітина починає ділитися на безліч клітин, з яких утворюється зародок. До настання холодів він вкривається щільною оболонкою і пізно восени, коли мати-гідра гине, опускається на дно водойми, де й зимує. Навесні, коли вода теплішає, розвиток зародка триває. Невдовзі щільна оболонка руйнується, і назовні виходить маленька гідра.

Мал. 24. Розмноження гідри.

Кишковопорожнинні – це багатоклітинні тварини, тіло яких складається з двох шарів клітин. Травлення у цих тварин відбувається в кишковій порожнині. Вони мають примітивну нервову систему, зачатки органів чуття і особливі жалкі клітини, за допомогою яких захоплюють здобич або захищаються від небезпеки