ТЕМА 1. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН
& 15. ТИП МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКУНИ. КЛАС ДВОСТУЛКОВІ МОЛЮСКИ
Bи дізнаєтеся про загальні особливості будови, роль в природі й значення для людини молюсків класу Двостулкові.
– Якого розміру найбільший двостулковий молюск?
У попередньому параграфі вже йшлося про двостулкових молюсків – мідій та устриць. На відміну від своїх черевоногих родичів, двостулкові молюски не мають голови.
Проте їм притаманні всі інші характерні особливості молюсків. Тіло двостулкових молюсків також вкрите мушлею,
Двостулкові молюски – винятково водні тварини. Тому газообмін у них забезпечують зябра.
Типовим представником двостулкових молюсків є беззубка (мал. 93).
Вона має витягнуте, сплощене тіло.
Голови у беззубки немає.
Живе беззубка у ставках або річках з повільною течією і живиться бактеріями, водоростями та органічними частинками,
Опорно-рухова система. Тіло беззубки з двох боків вкрите двостулковою мушлею зеленувато-коричневого кольору, довжина якої близько 16 см. На передньому кінці тіла живої беззубки можна побачити клиноподібну ногу, за допомогою якої вона рухається. При цьому беззубка заривається в пісок або мул приблизно на дві третини, трохи витягує ногу, зачіпається нею за грунт і підтягує тіло вперед, залишаючи за собою слід – довгий неглибокий рівчак.
Мушля беззубки має дві стулки, що з’єднані зверху зв’язкою з рогоподібної речовини. У інших двостулкових молюсків таке з’єднання може бути підсилене зубчиками, проте у беззубки їх немає (звідси й назва цього молюска).
Maл. 93. Зовнішній вигляд беззубки
Цікаво знати
Мушля утворюється спеціальними клітками, що містяться по краю мантії молюска, тому вона росте разом з тілом молюска. При цьому швидкість росту мушлі різна у різні пори року, тому на її поверхні можна спостерігати зони приросту, подібні до річних кілець у дерев. По кількості зон приросту можна визначити вік молюска.
Під мушлею тіло беззубки з двох боків вкрите мантією, що утворює мантійну порожнину. Мантійна порожнина відкривається у водне середовище трубчастими виростами – вхідних і вихідним сифонами. Через вхідний сифон вода із завислими у ній часточками надходить у мантійну порожнину, а через вихідний сифон виводиться вода із продуктами обміну та неперетравленими залишками їжі. У мантійній порожнині добре помітні пластинчасті зябра, між якими міститься м’язиста нога. Спереду і ззаду мушлі в беззубки є два добре розвинені поперечні м’язи-замикачі. За допомогою цих м’язів вона може, втягнувши ногу, щільно закрити стулки мушлі. Це відбувається в разі небезпеки або за несприятливих умов.
Травна система беззубки (мал. 94) потиняється з рота, що міститься біля вхідного сифона. Рот переходить у короткий стравохід, який відкривається в мішкоподібний шлунок. У шлунок відкриваються також протоки травної залози – печінки. Від шлунка відходить кишечник, який петлею проходить перед ногу, а потім піднімається до спини. проходить крізь серце і закінчується анальним отвором біля вихідного сифона.
Внутрішня поверхня мантії та зябра у беззубки вкриті війками, які постійно рухаються. Ці війки створюють потік води через мантійну порожнину. Вони також спрямовують відфільтровану їжу в рот беззубки.
Мал. 94. Схема будови беззубки:
1 – нога; 2 – рот; 3 – стравохід; 4 – печінка; 5 – шлунок; 6 – кишечник; 7 – серце; 8 – нирка;
9 – анальний отвір; 10 – зябра; 11 – мантія; 12 – мушля
Дихальна система. Органи, що забезпечують газообмін у беззубки, – це зябра. Вони містять багато тоненьких кровоносних судин – капілярів. Через стінки цих судин відбувається збагачення крові киснем та виділення вуглекислого газу.
Кровоносна система у беззубки незамкнена. Серце міститься в тонкому, щільному мішку – навколосерцевій сумці. Від серця відходять передня і задня судини, які розгалужуються на кілька дрібніших, що відкриваються у порожнини між внутрішніми органами. Таким чином багата на кисень кров надходить до внутрішніх органів і віддає їм кисень та накопичує вуглекислий газ. Після цього кров із порожнин потрапляє в судини, які транспортують її до зябер. У зябрах кров віддає вуглекислий газ і збагачується киснем та по спеціальних судинах знову надходить у серце.
Видільна система у беззубки складається з пари нирок. Відфільтровані нирками продукти обміну по протоках виводяться у мантійну порожнину поруч я вихідним сифоном, через який видаляються назовні.
Нервова система у беззубки складається з трьох пар нервових вузлів (один у нозі та по парі біля вхідного та вихідного сифонів) та численних нервів, що відходять від них.
Органи чуття у беззубки розвинені слабо. Біля рота, на нозі, по краях мантії й на зябрах є примітивні органи дотику. Органи рівноваги беззубки подібні до міхурців виноградного слимака. Очей у беззубки немає. Проте у деяких морських двостулкових молюсків, таких як гребінці, по краях мантії може міститись велика кількість очей.
Статева система. На відміну від виноградного слимака, беззубка – роздільностатева тварина. Тобто поміж беззубок є самці і самки, які зовні нічим не відрізняються, але мають або тільки чоловічі, або тільки жіночі статеві залози.
Мал. 95. Тридакна гігантська
Мал. 96. Колонія мідій
Самці виділяють у воду через вихідні сифони чоловічі статеві клітини, які через вхідні сифони самок потрапляють до їхньої статевої системи, де й запліднюють яйцеклітини. З яйцеклітин формуються яйця, що прикріплюються до зябер самки.
Розвиток у беззубки непрямий. Із яєць виходять личинки, які мають дві стулки із зубцями по краях і клейкі нитки. Коли біля самки беззубки пропливає рибина, то самка за допомогою органів дотику відчуває спричинені рибою коливання води і викидає через вихідний сифон хмарку личинок. Личинки за допомогою клейких ниток чіпляються до зябер або шкіри рибини. Через певний час личинки беззубки відокремлюються від рибини, осідають на дні й перетворюються на дорослих беззубок. Таким чином ця малорухлива тварина може поширюватись у водоймі.
Різноманітність та значення. Беззубка є представником класу Двостулкові, що налічує близько 20 тис. видів. Найменші двостулкові молюски мають розмір 2-3 мм, а найбільший молюск – гігантська тридакна (мал. 95) може виростати в довжину до 1,2 м і мати масу більше 800 кг.
Цікаво знати
Тридакна – мешканець коралових рифів. Вона може жити більш ніж 100 років і росте все життя. Мушлі великих тридакн використовували у католицьких церквах як купелі для хрещення дітей.
Беззубки та їхні родичі перлівниці сприяють самоочищенню водойм. Молодими беззубками можуть живитися качки та деякі риби. Загиблими беззубками живляться річкові раки. М’ясо беззубок їстівне і для людей. Проте воно несмачне і в сучасній кулінарії не використовується. Але наші далекі предки споживали беззубок, вирішуючи цим проблему нестачі харчового білка.
До двостулкових молюсків відносяться такі цінні їстівні види, як устриці, мідії (мал. 96), гребінці та інші. Також із двостулкових молюсків добувають перли і перламутр.
Перлина – тверде округле утворення, яке знаходять в мушлях деяких двостулкових молюсків. Цінується як дорогоцінний камінь і використовується для виготовлення ювелірних виробів.
Перламутр – внутрішній шар мушель прісноводних і морських молюсків, що використовується для оздоблення різних предметів побуту й виготовлення прикрас.
Деякі двостулкові молюски завдають шкоди людині. Так двостулковий молюск корабельний черв’як пошкоджує деревину, яка знаходиться в морській воді. Він прокладає у деревині довгі ходи за допомогою передніх країв стулок своєї крихітної мушлі, псуючи тим самим дерев’яні судна, або інші споруди з дерева. Такі прісноводні молюски, як дрейсена, обростають споруди, побудовані людиною у водоймах, та забивають труби. Внаслідок чого труби потрібно чистити або замінювати новими.
Одна з найбільших проблем людини, пов’язаних із двостулковими молюсками, – це обростання ними днищ морських кораблів. Великий танкер за два-три роки може обрости 200 тоннами таких організмів (обростувачів), більшість з яких – двостулкові молюски. Після цього його треба ставити в док і чистити.
ВИСНОВКИ
1. У двостулкових молюсків е два відділи тіла – нога і тулуб. Голова відсутня.
2. Тіло вкрите мушлею, що складається з двох стулок.
3. Двостулкові молюски – винятково водні тварини, органами, що здійснюють газообмін у них є зябра.
4. Більшість двостулкових молюсків є фільтраторами, які живляться дрібними організмами і органічними часточками, завислими у воді.
5. У двостулкових молюсків слабо розвинені органи чуття.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
Вихідний сифон, вхідний сифон, навколосерцева сумка, обростувач, перламутр, перлина.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Яким чином двостулкові молюски сприяють очищенню водойм?
2. Як відбувається живлення та дихання беззубки?
3. Чи є беззубка гермафродитною твариною? Як розмножується беззубка?
4. Яке значення двостулкових молюсків у природі та для людини?
5. Хто такі організми-обростувачі та яка їхня роль у природі?
ЗАВДАННЯ
Із запропонованих назв органів (серце, язик, зябра, легеня, мантія, очі, шлунок, нирка) виберіть ті, які є: А) у беззубки і виноградного слимака, Б) тільки у беззубки, В) тільки у виноградного слимака.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
З перлів здавна роблять цінні ювелірні прикраси. Великі за розміром і правильні за формою перлини завжди коштували дорого, тому що їх видобували лише з деяких видів морських і прісноводних перлових молюсків.
Найдорожчі перлини знаходили в морських молюсках. Рідше перли зустрічаються у мідій та устриць. Проте такі перлинки дрібні, неправильної форми та не мають перламутрового блиску. Саме тому вони не мають ювелірної цінності. До речі, найбільшу таку перлину, розміром 15 см. знайшли в тридакні. Але й вона цікава лише розмірами.
Люди довго не знали, як утворюються перли. Тому з цього приводу існувало багато легенд.
Потім виявилося, що в центрі перлини завжди є крихітна піщинка, оточена шарами перламутру. Згадаємо, що мушля, у тому числі й її перламутровий шар, формуються спеціальними залозами на поверхні мантії. У двостулкових молюсків мантія вистилає стінки мушлі зсередини, а на її поверхні є війки, які весь час рухаються. Коли у проміжок між мантією і стінкою мушлі випадково потрапляє піщинка, то вона може там залишитись і почати обертатися від потоку води. При цьому перламутр, який виділяє мантія, буде осідати і на поверхні піщинки. В результаті вона поступово перетворюється на перлину.
Отже, для того щоб утворилася цінна перлина, потрібно щоб піщинка певного розміру і форм и потрапила у відповідне місце лише деяких видів молюсків. Тому природні перли така рідкість.
Коли в середині XX століття люди дізналися, як утворюються перли, вони почали спеціально вирощувати морських перлових молюсків та підсаджувати їм під мантію штучно виготовлені кульки певного розміру. Заразу країнах Азії штучно вирощують тонни так званих штучних перлів, які нічим не відрізняються від природних, проте значно дешевші.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)