ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК

ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК

Абоне́нт – юридична чи фізична особа, яка має право на користування чимось.

Абстрактний – відірваний від дійсності, від життя.

Акаде́мія – назва найвищих державних наукових установ, завданням яких є розвиток наук або мистецтв.

Альтернатива – необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.

Альто́вий – низький жіночий або дитячий голос; струнний або духовий інструмент низького регістру.

Анто́нім – пари слів із протилежним значенням.

арфа

– щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами.

Архімандрит – найвище духовне звання в монахів.

Аско́льд – один з давньокиївських князів 2-ї пол, IX ст.

Атака – навальний напад війська на ворога; вирішальний етап наступу.

Атле́тика – система фізичних вправ, спрямованих на виховання в людини спритності, сили, витривалості.

Багатомані́тний – який проявляється в різних формах і видах; різноманітний.

Багаття – купа дров, хмизу, ломаччя і т, ін., що горить; вогнище.

Багряниця – довгий верхній одяг з дорогої тканини

багряного кольору, що його колись носили монархи.

Балабо́лка – про тих, хто любить поговорити, не може зупинитися, під час розмови; балакун.

Балка – яр із пологими схилами.

Барабо́ля – діал, картопля.

Барві́нок – трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.

Батальйо́н – військовий підрозділ, що складається з кількох рот.

Бахмач – озброєний вершник.

Бахмач – місто, центр Бахмацького району Ченігівської області.

Баша – у Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож і генералів.

Баю́ра – велика, глибока калюжа.

Бере́ст – листяне дерево з коричнево-сірою корою і овальними, загостреними на кінці листками,

Блу́дний – який, блукає, постійно змінюючи місце перебування; про людину, що після довгих блукань з каяттям повертається до своєї родини.

Бляшаний – листове залізо, дахове залізо.

Бовван – у язичників – статуя, що зображає бога; ідол.

Борона – сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі.

Брама – великі ворота при монументальних спорудах.

Бузина – кущ або деревце з родини жимолостевих із чорними або червоними ягодами.

Бузьки – діал., лелеки.

Бунчу́к – булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Україні (як ознака влади гетьманів).

Бурлака – людина без постійної роботи і постійного місця проживання.

Бурлацький – прикм. до бурлака і бурлак.

Бурчак – дзюркотливий, стрімкий потік води.

Бусурман – про людину іншої віри (про магометанина).

Буя́ти – виявлятися на повну силу, бути в розквіті; пишно, розкішно рости, розростатися.

Валка – група людей, підвід, машин і т, ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду; група людей, які разом ідуть кудись.

Вальо́к – кусень, грудка.

Варна – місто на Сході Болгарії, засноване в VI ст. до н. е.

Варяниця – виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, що його іноді варять і без начинки.

Ве́жа – вузька споруда, що заввишки значно більша, ніж завширшки; будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін,; вишка для спостереження і передачі сигналів.

Велемо́вний – який багато говорить, балакучий; з великою кількістю зайвих слів; багатослівний.

Верве́чка – один з чотирьох мотузочків, на яких підвішено колиску; ряд кого-небудь, низка чого-небудь.

Ве́рста -давня назва східнослов’янської міри великих віддалей, що становила 1,06 км і вживалася до запровадження метричної системи.

Верства – те саме, що й верста.

Вигранити – відповідно обробляючи, утворювати грані на поверхні твердих речовин (каменів, металів, скла).

Вирій – теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.

Вівся́нка – маленький перелітний жовтогрудий птах ряду горобиних; жовто-грудка.

Вівчарик – дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом.

Ві́длиск – те саме, що й відблиск – сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні.

Ві́нце – верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. По самі вінця.

Віскливий – пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки – голос, крик і т. ін,).

Ві́сла – найбільша річка басейну Балтійського моря. Протікає у Польщі.

Вітря́к – двигун, що діє за допомогою сили вітру.

Ві́ха – жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо; те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь.

Віче́ – у давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах.

Вовкулака – за народними повір’ями – людина, що обертається на вовка.

Во́вня́ний – покрив, зістрижений або вичесаний із тварин (овець і кіз), з якого виготовляють пряжу.

Воло́шки – польові трав’янисти рослини із синіми квітками, що ростуть серед озимих культур.

Вохристий – який має колір вохри; жовтий або червоно-брунатний.

Всюдису́щий – який скрізь є, буває; про людину, яка всюди встигає, в усьому бере участь.

В’юнитись – проходити, пролягати, текти тощо непрямо, вигинаючись, петляючи.

Гама – ряд гармонійно взаємопов’язаних відтінків кольору в образотворчому й декоративному мистецтві,

Ганнібал – карфагенський полководець під час 2-ї Пунічної війни (218-201 рр. до н. е.). Вперше в історії воєнного мистецтва оточив і знищив удвічі більші сили римлян біля Канн.

Гапто́ваний – вишитий.

Гаптувати – вишивати шовковими, вкритими тонким шаром золота або срібла нитками різного гатунку; взагалі вишивати.

Гармоні́йний – який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії.

Гарто́ваний – від дієслова гартувати – надавати металевим виробам твердості, міцності нагріванням до високої температури та наступним раптовим охолодженням.

Ге́ній – найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення.

Гичка – стебло та листя коренеплодів; бадилля, ботвина.

Гі́дно – належним чином, як слід; достойно.

Гладкий – який має повне тіло; вгодований, ситий.

Глей – пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та інших кольорів.

Глиця – листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.

Глузувати – уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.

Голомо́зий – без волосся на голові; лисий або голений.

Го́рно – проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; піч для обпалювання керамічних виробів.

Горня́та – маленькі горщики.

Грані́т – кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди.

Граціо́зний – який відзначається витонченістю форми; витончено красивий (про художній твір і т. ін.).

Гребе́лька – зменш,-пестл. до гребля

Гре́бля – гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т; ін.

Губе́рнія – у Росії від початку XVIII ст.- основна адміністративно – територіальна одиниця.

Гуркотня́ва – сильний гуркіт.

Ганок – прибудова з площадкою і східцями, а подекуди з покрівлею біля входу в будинок.

Далина – простір, що видніється вдалині.

Данина – найдавніша форма оподаткування населення.

Дбайливий – який дбає, піклується про кого-, що-небудь; старанний, пильний.

Двоя́русний – який має два яруси.

Декоративний – живописний, мальовничий; розрахований на зовнішній ефект; показний.

День Святого Юрія – відзначається в Україні 6 травня за н. ст.

Десант – війська, призначені для висадки або висаджені на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій.

Джу́ра – в Україні у XVI-XVIII ст. – зброєносець у козацької старшини.

Дзвіниця – вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами.

Дивосві́т – дивовижний світ, який викликає захоплення, зачудування.

Дистанція – відстань, проміжок між чим-небудь (у просторі, часі та ін.).

Дичка – дике, некультивоване плодове дерево; плід цієї рослини.

Дір – древньоруський київський князь, який князював близько середини IX ст.

Дові́льний – нічим не обмежений.

Доте́пи – кмітливі влучні вислови із сатиричними або жартівливими відтінками.

Древля́ни – стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у прип’ятському Поліссі.

Дяк – служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння.

Екзотичний – незвичайний, дивовижний, надто мальовничий для даної місцевості, даного середовища, не властивий їм.

Екіпаж – особовий склад корабля, літака, танка і т. ін.

Експозиція – експонати, розміщені в певній системі, у певному порядку.

Епі́тет – художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії.

Епо́ха – великий період часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін.

Ескадрилья – тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з кількох ланок або загонів.

Ескі́з – попередній начерк малюнка, картини або частин її.

Етні́чний – стос, до якого-небудь народу, його культури.

Жарина – вуглина жару; цяточка, шматочок якого-небудь предмета, що горить, світиться.

Жебоні́ти – говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно.

Жму́рка – невелика хвиля на поверхні води.

Жовто́гру́дка – маленький перелітний жовтогрудий птах ряду горобиних; вівсянка.

Жорства – шматочки гірських порід або мінералів, утворених внаслідок вивітрювання чи обробки штучним способом.

Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти.

Забереги – нерухомі смуги льоду вздовж берегів водойми, коли суцільний льодовий покрив відсутній.

Завзя́тий – який виражає енергію, наполегливість, непохитність.

Заграто́ваний – загороджений, закритий гратами.

Закарбувати – фіксувати, зображувати на чому-небудь або в чомусь; закріплювати в думці, надовго запам’ятовувати.

Заме́т – наметена вітром кучугура снігу; великі купи чого-небудь.

Запору́ка – запевнення, гарантія в чому-небудь.

Засі́ки – відгороджені місця в коморі, зерносховищі і т. ін.; взагалі відгороджене місце для зберігання чого-не-будь.

Звабний – який приваблює, манить, спокушає; принадний, чарівний.

Зимовий Микола – святкується в Україні 19 грудня за н. ст.

Зі́лля – настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою.

Зо́дчий – художник-будівельник, архітектор; творець, будівничий.

І́волга – співучий птах середніх розмірів із родини горобцеподібних.

Індустріальний – який має розвинену промисловість; промисловий.

Інкрусту́вання – врізування і вклеювання в поверхню предмета шматочки інших матеріалів для оздоблення його.

Інтеграція – об’єднання в ціле будь – яких окремих частин.

Інтеле́кт – розум, здатність людини до мислення; рівень розумового розвитку.

Їздовий – той, хто доглядає за кіньми та їздить ними.

Йордан – річка в західній частині Азії. З нею пов’язано багато християнських вірувань, зокрема – про хрещення Ісуса Христа.

Казан – металева, округлої форми посудина (з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип’ятіння води тощо; котел, чавун.

Калитка – торбина для грошей; гаманець.

Кам’яниця – кам’яна будівля; мурований будинок.

Камерто́н – невеликий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.

Канапа – рід великих м’яких меблів.

Капці – легкі туфлі, переважно для хати.

Каркас – металева чи дерев’яна основа якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк.

Карнавал – народне гуляння, маскарад (нерідко просто неба), що супроводжується іграми, танцями. виступами художньої самодіяльності тощо.

Карфаге́н – стародавнє рабовласницьке місто-держава в Північній Африц, на березі Туніської затоки, Зосноване вихідцями з фінікійського міста Тіра в кінці IX ст. до н. е.

Кафа – колишя назва міста Феодосії в Криму.

Каяття́ – визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини.

Квапитись – намагатися робити що-небудь швидше; поспішати.

Квилити – жалібно стогнати, стиха плакати.

Кі́лія – місто в Одеській області, засноване в кінці VII ст. до н. е. як давньогрецьке місто-колонія.

Кипарис – південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина.

Китайка – синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю.

Китиця – невеликий сніп соломи, зв’язаний з того кінця, де колоски; використовується для вкривання даху; скупчення квіток на одній гілці; жмуток ниток, волосся тощо.

Кі́тлик – казанок.

Клу́ня – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо; стодола.

Колі́но – покоління в родоводі; рід; частина тіла, суглоб.

Коло́да – стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.

Коло́ддя – збірн. іменник до колода.

Коля́дка – старовинна обрядова Різдвяна пісня.

Комбінування – сполучення, поєднування або розташовування чого-небудь у певному порядку.

Комірчина – приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі тощо.

Конопля́нка – співочий птах ряду горобцеподібних, що живиться насінням бур’янів.

Консервато́рія – вищий музичний навчальний заклад.

Контакт – спілкування, зв’язок, тісні стосунки; взаєморозуміння.

Коралі – намисто (намистини) з коралів; взагалі намисто; вапнисті відклади деяких видів морських тварин – червоний, рожевий чи білий камінь, що його після обробки використовують як прикрасу, переважно намисто.

Коровай – великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, що його печуть на весілля.

Кострубатий – який має нерівну поверхню; шорсткий; нерівний, покручений.

Кошовий – вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі.

Краяти – різати що-небудь на шматки, на частини; вриватися в простір, у воду тощо.

Кре́мінь – дуже твердий мінерал – кварц чорного, бурого або жовтого кольору, який у давнину використовували для добування вогню.

Кремнистий – укритий, устелений камінням; кам’янистий.

Кресало – залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.

Крислатий – який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.

Криця – твердий ковкий метал сріблисто-сірого кольору, що становить собою сплав заліза з вуглецем та іншими домішками.

Кропив’я́нка – невелика співоча пташка ряду горобцеподібних; кропивник, волове око.

Кружалочка – зменш, ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на коло.

Кубло́ – місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо.

Кулі́ш – густа каша (здебільшого з пшона).

Купина – велика кількість чого-небудь.

Ку́пінь – біла піна на воді під час її бурхливого вирування.

Ку́рінь – легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т, ін.); окрема частина Запорізького козацького війська.

Кутя́ – обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з медом напередодні Різдва чи Водохреща.

Кучугу́ри – невелика полога гора; горб.

Кущуватий – який росте кущем, кущами.

Латка – площа, ділянка тощо, яка виразно відрізняється від чого-небудь; про маленький клаптик землі.

Лежанка – низька піч у вигляді тапчана для лежання; призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо.

Лелі́яти – дбайливо, з любов’ю доглядати що-небудь.

Лемі́ш – частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу.

Лиман – затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря.

Литаври – ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана.

Лишай – нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.

Лі́гво – заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина; вовче лігво.

Ліщина – кущ родини березових з їстівними плодами – горіхами; чагарник із кущів цієї рослини.

Логі́чно – внутрішня закономірність; розумно, послідовно.

Луна – відбиття звукових коливань від перешкоди; те, що доноситься здалеку; відгомін.

Лу́снути – зазнати цілковитого провалу, краху; сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.

Лушпиння – тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т, ін,; лузга; про що-небудь зовнішнє, що прикриває суть, справжній зміст, характер чогось.

М’я́та – багаторічна трав’яниста запашна рослина родини губоцвітих із довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця.

Магно́лія – субтропічне дерево або кущ із великими білими запашними квітками й темно-зеленим блискучим листям.

Мара – істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара; міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили.

Материнка – пахуча трав’яниста рослина родини губоцвітих із дрібними бузково-рожевими квітками.

Матіо́ла – трав’яниста декоративна рослина з дрібними бузковими квітками, що розкриваються вночі й мають сильний приємний запах; нічна фіалка.

Межигірський Спас – один з найдавніших давньоруських монастирів, заснований 988 р, грецькими монахами поблизу Києва.

Меморандум – дипломатичний документ, у якому викладаються погляди уряду або урядів з якого-небудь питання.

Мере́жаний – нашитий на тканину візерунок нитками, бісером і т. ін.

Мере́живо – сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг та інші предмети хатнього вжитку; те, що нагадує таку тканину.

Мигдаль – південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих із ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами.

Мликнути – (за текстом) позбавити життя; знищити щось погане.

Млин – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії.

Моріжо́к – густа молода трава; мурава.

Набундю́чений – надутий, з розпущеними крилами; зарозумілий, пихатий,

Навзнак – обличчям догори, на спині; на спину; упасти, простягтися і т. ін.

Надбання́ – те, що хто-небудь здобув, що йому належить; здобуток; результат роботи (позитивний); те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь.

Наличник – накладна планка, що обрамляє вікна або двері.

Намистинки – те, з чого складається прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т, ін. яку жінки носять на шиї.

Наразі – поки що, зараз,

Нарко́тик – речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини; викликає залежність.

Натхне́нний – пристрасний; сповнений благородства, душевної краси. Невибагливий – який не потребує, не вимагає особливих умов.

Недоладний – незграбний у рухах, неповороткий, невмілий.

Незбагне́нний – сильний, великий і т, ін, щодо свого вияву, прояву; надзвичайний.

Неологі́зм – нове слово, словосполучення, фразеологічний зворот, що з’являється у мові.

Нікотин – отруйна наркотична речовина, що міститься в тютюні.

Но́чви – довгаста посудина з розширеними доверху стінками для хатнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін.

Ночо́вки – зменш, до ночви.

Нумізмат – людина, яка збирає, колекціонує, вивчає старовинні монети та значки.

Об’єктивно – те, що позбавлено упередження і суб’єктивного ставлення; неупереджено.

Обері́г – предмет, що, за деякими уявленнями, має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки.

Обійстя́ – садиба, двір.

Обло́га – оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним.

Обо́ра – відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби; загорода, загін.

О́брис – загальний вигляд предмета; зміст чого-небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін.

Обрядо́вий – встановлений обрядом; виконуваний під час відправлення обряду.

Огря́дний – дебелий, міцний поставою; кремезний; товстий, опасистий.

О́дуд – невеликий птах із довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.

Озимина – сходи або посіви культур, які сіють восени і збирають наступного року.

Окрі́п – кипляча або дуже гаряча вода; кип’яток; те саме, що й кріп.

Опредме́чувати – надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах.

Оранка – пора, період, коли орють землю.

Орач – той, хто обробляє землю; хлібороб.

О́рган – найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, у які нагнітається повітря.

Орда – об’єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів.

Ординці – ті, хто належали до орди. Орель – ліва притока Дніпра, бере початок у Харківській області.

Осаву́л – виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в XVII-XVIII ст.

Оселе́дець – старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (у козаків); чуприна; невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді.

Ослі́н – переносна кімнатна лава для сидіння.

Осмута – сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т, ін.).

Ося́йний – освітлений, опромінений чим-небудь; який випромінює сяйво; променистий.

Отава – трава, що відростає на місці скошеної або після випасання худоби.

Отаман – виборний або призначений ватажок козацького війська.

Отете́рілий – розгублений, збентежений, переляканий.

О́трок – хлопець-підліток; у давній Русі – князівський чи боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник.

Ошатний – гарно, святково вдягнений; гарно, святково прибраний, прикрашений.

Пава – великий південноазіатський птах родини фазанових; горда, пихата людина; жінка з гордовитою поставою і плавною ходою.

Пагінці – зменш.-пестл. до пагін.

Паго́ни – молода гілка або стеблина рослини; молоде, нове покоління; нащадки і т. ін.

Папі́рус – тропічна багаторічна трав’яниста рослина родини осокових; у єгиптян та інших стародавніх народів – матеріал для письма з цієї рослини.

Парадо́кс – несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.

Паслі́н – дика трав’яниста або чагарникова рослина родини пасльонових.

Пашниця – хліб у зерні; зерно.

Паювати – ділити що-небудь на частини.

Перекинчики – той, хто перейшов на бік ворога; зрадник; той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів від колишніх друзів.

Перекотипо́ле – напівчагарникова степова рослина, яка після достигання плодів обламується біля основи і перекочується на далекі відстані, розносячи своє насіння; той, хто не має визначеного місця у житті.

Пере́лі́г – земля, що ніколи не оброблялась; цілина.

Переме́ти – рибальська снасть із гачками, яку звичайно ставлять поперек течії річки.

Перлина – перламутрова зернина кулястої або неправильної форми, що утворюється в черепашках деяких морських і прісноводних молюсків; найкращий зразки чого-небудь.

Писок – те саме, що обличчя; діалкт. рот; губи тварини.

Пишатись – відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися.

Піддашник – виступ, карниз якої-небудь покрівлі.

Писар – службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді.

Пісний – у якому відсутні м’ясні та молочні продукти; скоромний.

Пісто́ль – пістолет; елемент бойового гопака – удар у стрибку однією ногою вбік.

Побуто́вий – який трапляється в побуті, в повсякденному житті.

По́взик – маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.

По́вінь – розлиття річки під час весняного розтавання снігу, льоду або внаслідок тривалих дощів чи великих злив.

Пові́р’я – давні перекази, основані на уявленнях про зв’язки між явищами навколишнього світу та долею людини.

Подвижницький – самовідданий.

Поку́ть – в українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.

Поло́ва – відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна; що-небудь невагоме, несерйозне.

Полонина – безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу.

Полу́да – білувата пляма на рогівці ока, більмо; те, що приховує, закриває що-небудь від очей, заважає правильно розцінювати щось: зняти з очей полуду.

Полукі́пок – 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.

Популя́рний – який став загальновідомим, здобув загальне визнання, схвалення; який набув значного поширення серед населення; дуже поширений, широко вживаний і т. ін.

По́рох – найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса: стерти на порох.

Поро́ша – пухкий сніг, перший або який щойно випав.

Поталанило – про успіх, сприятливий збіг обставин, щасливу нагоду тощо; пощастило,

Прадідний – належний предкам, прадідам; властивий давнім часам, старовині.

Пращури – далекі предки, родоначальники.

Примхливий – який відзначається несподіваними формами; вигадливий.

Принада – те, що вабить; спокуса; притягальна сила чого-небудь.

Припо́на – мотузок, ремінь, ланцюг і т, ін., яким прив’язують кого-, що – небудь.

Причіпок – щось причеплене (менше до більшого).

Пріорите́т – переважне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимсь, чимсь.

Про́сторінь – вільний, великий обшир; площа чого-небудь на земній поверхні; територія,

Прося́кнутий – наскрізь насичений, сповнений чим-небудь.

Протекція – заступництво, впливова підтримка, прихильність із боку кого-небудь, що сприяє влаштуванню чиїх-небудь справ, чиїйсь кар’єрі.

Прототип – конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладено в основу образу літературного персонажа.

Прудко – з великою швидкістю, у прискореному темпі; стрімко; раптово.

Пу́гач – хижий нічний птах ряду совоподібних, який живиться дрібними гризунами.

Пу́ндики – рід печива або пиріжків; взагалі смачна їжа, ласощі.

Пуні́чні війни – війни між Римом і Карфагеном за панування у Західному Середземномор’ї, Перша Пунічна війна – 264-241 pp.; друга – 218201pp. до н. е, Третя Пунічна війні (149-146 до н. е.) закінчилась цілковитою поразкою Карфагену.

Пу́рпур – стародавня дорога тканина, пофарбована в темно-червоний або яскраво-червоний колір із фіолетовим відтінком; багрянець.

Ратище – заст. древко; спис.

Рахманний – смирний, тихий; спокійної вдачі.

Регі́стр – список, перелік чого-небудь; висота звучання голосу співака (співачки).

Релі́квія – річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле.

Ремигати – відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).

Ре́мбрандт – Гарменс ван Рейн Рембрандт (1606-1669 pp.) – великий голландський живописець і гравер.

Рете́льно – яке здійснюється з урахуванням всіх дрібниць, деталей; грунтовно; надто уважно, пильно.

Рілля́ – виоране поле; зораний шар грунту.

Розгові́ння – скоромна їжа, яку вживають під час розговин у перший день після посту.

Роздо́лля – вільний, широкий простір; широчінь; відсутність будь-яких обмежень у чому-небудь; повна свобода дії.

Розмаї́ття – неоднорідне за змістом, формою, силою вияву і т. ін,; різне за кольором, тоном; різнобарвне.

Розп’я́ття – хрест із зображенням розп’ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп’ятого.

Ру́біж – лінія оборони, укріплень, місце розташування війська, передова позиція.

Ру́жа – троянда.

Ру́та – багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію; уживається як символ привабливості, краси.

Рю́рик – рік народження невідомий, помер – 879 року. Ватажок варязької дружини, якого, згідно з літописною легендою, новгородці покликали князювати на Русь.

Ряднина – цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі; одяг із такої тканини.

Ряст – багаторічна трав’яниста лікарська рослина з білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці; зелень, трава; земля, вкрита травою.

Сахалі́н – острі біля східних берегів Азії, на далекому Сході РФ.

Сваха – жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі; жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів; мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.

Свита – старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.

Святотатство – образа чого-небудь дорогого, заповітного, глибоко шанованого.

Сезам – південна трав’яниста однорічна рослина, з насіння якої добувають олію; сезам, одчинись – уживається як жартівливе заклинання, коли хтось прагне розгадати яку-небудь таємницю, подолати якусь перешкоду.

Серпанок – легка прозора тканина; схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена.

Сіно́п – Сінопська бухта в Туреччині.

Січовик – козак Запорізької Січі.

Скі́фський – прикметник до скіфи – степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в 1 тис. до н. е,- на початку 1 тис. н. е.

Слюда – прозорий шаруватий мінерал класу силікатів, що широко використовується в техніці.

Смере́ка – багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною.

Смі́лка – пестл. до смола; трав’яниста рослина родини гвоздикових з яскраво-червоними квітками і з клейким угорі стеблом.

Смолоскип – переносний світильник у вигляді палиці з намотаним на кінці просмоленим клоччям; факел.

Со́пка – горб або невисока гора округлої форми.

Спародіювати – зобразити у смішному, карикатурному вигляді.

Сплав – поєднання різних елементів, частин і т, ін. чого-небудь.

Сплюндро́ваний – який зазнав руйнування, нищення, грабування, спустошення.

Стайня – спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня.

Стани – групи людей, об’єднаних за родом занять, способом життя і т. ін.

Старшина – в Україні в XVI – XVIII ст.- керівна заможна привілейована верхівка козацтва.

Сумлі́ння – усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, совість.

Сумлі́ння – моральні принципи, погляди, переконання; совість.

Суцві́ття – квітконосне стебло разом з пуп’янками і квітками, зібраними у вигляді китиці, зонтика, кошика, колоса тощо.

Суцільнозварний – виготовлений способом розплавлення і сковування країв виробу, без болтів і заклепок.

Сфе́ра – замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра; сукупність умов, середовище, в якому що-небудь відбувається.

Табу́н – гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.); зграя диких або свійських птахів.

Тактика – Складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки, організації та ведення бою; способи, прийоми досягнення певної мети; лінія поведінки когось.

Тераса – літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.

Те́рем – у Київській Русі – високий боярський або князівський будинок у вигляді башти.

Тернистий – вкритий тернами, колючими заростями; сповнений труднощів, злигоднів, страждань; важкий (про життєвий шлях людини).

Тин – огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт.

Тички – довгі палиці, жердини, що використовується з різною метою.

Толо́ка – праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування).

Тональність – характер, сила звучання тону, голосу; основна емоційна настроєність твору.

Тоте́м – у первісних релігіях – тварина (рідше рослина, явище природи й т, ін.), що вважалася родоначальником і охоронцем роду або племені та була культовим об’єктом.

Трапезу́нд – столиця Трапезундської імперії, федальної грецької держави,

Що утворилася на частині чорноморського узбережжя Малої Азії 1204 р. Деякий час влада Трапезунда поширювалась на південне узбережжя Криму. У 1461 р. Трапезунд було завойовано турками-османами.

Трипі́лля – археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи, які жили в кінці 4 – на початку 2 тис, до н. е. Залишки її вперше було знайдено під час розкопок в Україні в селі Трипілля Київської області.

Тро́пи – слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні.

Тур – вимерлий дикий бик; у народній поезії – символ, утілення велетенської сили й хоробрості.

Тю́пати – бігти, нешироко ступаючи, дрібного риссю (про тварин); швидко йти або повільно бігти маленькими кроками (про людей); рідше – іти повільно, через силу, плентатися.

Узвар – солодкий відвар із сушених фруктів, що готується напередодні церковних свят – Різдва і Хрещення – як обрядова страва.

Унікальний – надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий.

Фактор – умова, рушійна сила будь – якого процесу, явища; чинник.

Феодальний – який належить до суспільно-економічного ладу, основою якого була власність феодала на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників (кріпаків).

Філігранно – старанно, тонко оброблено; майстерно виконано.

Фламі́нго – тропічний водяний птах із ніжно-рожевим оперенням, з дуже довгою вигнутою шиєю й довгими ногами.

Формант – частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.

Функціонування – виконання певних дій.

Хан – титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул.

Характе́рник – чаклун, чарівник.

Хиби – недогляд, помилки в чому-небудь; недоліки; фізичні вади, дефекти; несправності.

Химе́ри – дивовижні фантазії, нездійсненні мрії, витвори уяви; нереальні, безглузді плани, наміри, здійснити які неможливо.

Хльоснути – ударити рукою, долонею, видаючи дзвінкі звуки; ляснути; утворити свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря.

Хлю́скіт – звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.

Хому́т – шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком.

Хору́гва – заст. прапор; прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, що його несуть під час хресного ходу, те саме, що й корогва.

Хору́нжий – особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.

Хрещатий – який має вигляд хреста; хрестоподібну форму (про листя, квітки) або в якого листя, квітки нагадують хрест (про рослини).

Хро́ніки – записи подій у часовій послідовності, зроблені сучасником; літописи.

Ху́тір – невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей із сіл, козачих станиць тощо; виселок.

Царат – державний лад на чолі з царем; царський режим.

Царедво́рець – особа, що обіймає посаду при царському дворі; придворний.

Ці́вка – тонкий струмінь води або якої-небудь рідини; безперервний потік сипкої речовини.

Цуратися – триматися осторонь, уникати кого-, чого-небудь.

Ця́тка – маленька пляма на чому – небудь; щось дуже віддалене, ледь помітне.

Чабан – той, хто доглядає овець; овечий пастух.

Чабанський – прикм. до чабан – належний чабанові, такий, як у чабана; приготовлений за звичаєм чабанів.

Чагар – зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин.

Чагарник – те саме, що й чагар.

“Чайка” – бойовий човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога.

Чарка – велика (скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих.

Чати – перебування на варті в певний проміжок часу; вартування.

Че́мно – шанобливо ввічливе ставлення до людей.

Череп’я́ний – зроблений з глини (переважно про посуд).

Чорно́биль – багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину; використовується в медицині.

Чорногу́з – те саме, що лелека – великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами; боцун, бузько, бусел, гайстер та ін.

Чудотво́рець – той, хто творить чудеса; святий, який має такий хист.

Шар – однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі.

Шаровари – широкі штани особливого крою, що їх заправляють у халяви.

Ше́рех – глухий звук, шум від тертя чогось об що-небудь; шерхіт, шурхіт.

Шибка – скло в рамі вікна, дверей і т. ін.; скло, вийняте з рами або підготовлене для вставляння в раму.

Шипшина – дикоросла троянда з простими квітками й зі стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін С.

Шляхе́тний – який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання.

Шляхе́тський – належний шляхті, шляхтичам, тобто дрібному дворянству колишньої феодальної Польщі.

Шпо́ртатись – шукати, перебираючи що-небудь; займатися якою-небудь копіткою справою; робити що-небудь дуже повільно або невміло; порпатися.

Штоф – чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою.

Шугати – літаючи, швидко пересуватися в повітрі.

Шугну́ти – зіпхнути, скинути з чого-небудь; швидко втекти.

Щедрі́вка – старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня (за старим стилем),

Ще́рба – навариста козацька юшка на борошні.

Щиглик – невеликий співочий птах родини в’юркових, який має яскраве строкате оперення.

Юннати – юний натураліст – член гуртка з вивчення природи.

Ю́рба – велике безладне, неорганізовано скупчення людей; натовп; звичайні люди, маса на відміну від героїв, обдарованих, видатних осіб.

Ярина – сходи або посіви ярих культур; городина, овочі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК - Українська мова


ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК