Відмінювання іменників – Іменник

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Іменник

Відмінювання іменників

Відмінювання іменників – це один із засобів зв’язку слів у реченні. Називний відмінок – початкова форма слова – прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) – непрямі. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.

На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується

основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на чотири відміни.

I відміна: іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями – а, – я в називному відмінку однини: Вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; Голова, сирота, убивця.

II відміна:

А) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням – о в називному відмінку (переважно назви осіб): Бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;

Б) іменники середнього роду з закінченнями – о, –

е,-я (крім іменників із суфіксами – ат, – ят, – ен при відмінюванні): Вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості – ище, – исько, утворювані від іменників усіх родів: Вітрище (від вітер), Дівчисько (від дівча), Свекрушисько (від свекруха).

III відміна: іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: Вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, А також слово Мати, у якому при відмінюванні з’являється суфікс – Ер-.

IV відміна: іменники середнього роду:

А) із закінченнями – а, – я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси – Ат, – ят-: Гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);

Б) із закінченням – я (із суфіксом – ен – при відмінюванні): Ім’я (імені), плем’я (племені).

Поділ на групи

Іменники І та II відмін поділяються на три групи: Тверду, м’яку та мішану.

I відміна

Тверда група

До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням – а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: Голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.

М’яка група

До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням – я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.

Мішана група

До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням – а та з основою на шиплячий приголосний: Вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. роду Вельможа.

II відміна

Тверда група

Чоловічий рід

До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням – о: Дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на – р: Вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники Звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: Звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на – ер, – ір, – ор, – ур (-юр) і з постійно наголошеними – Ар (-яр), – ир: Інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.

Середній рід

До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням – о: Вікно, залізо, коло, місто, село.

М’яка група

Чоловічий рід

До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: Боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами – ар, – ир, які в однині мають наголос на корені: Бондар – бондаря, козир – козиря, лікар – лікаря, писар – писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: Буквар – букваря, вівчар – вівчаря, друкар – друкаря, інвентар – інвентаря, календар – календаря, кобзар – кобзаря, пролетар – пролетаря, секретар – секретаря, шахтар – шахтаря; гузир – гузиря, проводир – проводиря, пухир – пухиря та ін.

Середній рід

До м’якої групи належать іменники середнього роду із закінченням – е та – я (без суфіксів – Ен-, – ят – при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): Горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.

Мішана група

Чоловічий рід

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: Вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на – яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: Вугляр – вугляра, каменяр – каменяра, пісняр – пісняра, скляр – скляра, тесляр – тесляра, школяр – школяра.

Середній рід

До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням – е при основі на шиплячий приголосний: Ложе, плече, прізвище, явище.

Зразки відмінювання іменників

І відміна

Тверда група	М’яка група
Однина
Н.	Школ-А	Земл-Я	Мрі-Я
Р.	Школ-И	Земл-І	Мрі-Ї
Д.	Школ-І	Земл-І	Мрі-Ї
Зн.	Школ-У	Земл-Ю	Мрі-Ю
Ор.	Школ-Ою	Земл-Ею	Мрі-Єю
М.	…школ-І	…земл-І	…мрі-Ї
Кл.	Школ-О	Земл-Е	Мрі-Є
Множина
Н.	Школ-И	Земл-І	Мрі-Ї
Р.	Шкіл	Земель	Мрій
Д.	Школ-Ам	Земл-Ям	Мрі-Ям
Зн.	Школ-И	Землі	Мрі-Ї
Ор.	Школ-Ами	Земл-Ями	Мрі-Ями
Кл.	Школ-И	Земл-І	Мрі-Ї
Мішана група
Однина	Множина
Н.	Круч-А	Круч-І
Р.	Круч-І	Круч
Д.	Круч-І	Круч-Ам
Зн.	Круч-У	Круч-і
Ор.	Круч-Ею	Круч-Ами
М.	…круч-І	…круч-Ах
Кл.	Круч-Е	Круч-І

Однина

У Знахідному відмінку однини іменники твердої та мішаної груп мають закінчення – у, м’якої – – ю: Книжку, машину, перемогу, фабрику, кручу, межу, площу; тишу; бурю, надію, робітницю, сім’ю, статтю.

В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення – ою, м’якої та мішаної груп – – ею, після голосного та апострофа – – єю: Книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Перед закінченням – і в давальному та місцевому відмінках приголосні Г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: Нога – нозі, ру-ка-руці, муха – мусі.

Кличний відмінок

У кличному відмінку однини вживаються закінчення – о, – е, – є, – ю.

А) О мають іменники твердої групи: Дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро;

Б) Е Мають іменники м’якої та мішаної груп, Є – іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Іллє;

В) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: Бабусю, Галю, доню, матусю, татусю.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.

Особливості відмінювання іменників І відміни

Множина

1. У Родовому відмінку множини іменники мають нульове закінчення або закінчення – ей, – ів:

А) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: Баб (і бабів), губ (і губів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів), надій, робітниць; круч, меж, площ;

Б) кілька іменників жіночого роду закінчуються на – ей: Мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) Та ін.;

В) закінчення – ів мають деякі іменники чоловічого роду: Суддів, старостів (і старост – з іншим значенням), окремі іменники жіночого роду, а також прізвища: Журбів, Чупринків і т. ін. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: Бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна).

У Знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини.

II відміна

Тверда група
Однина
Н.	Директор	Будівник	Вікн-О
Р.	Директор-а	Будівник-А	Вікн-А
Д.	Директор-Ові, – у	Будівник-Ові, – у	Вікн-У
Зн.	Директор-А	Будівник-А	Вікн-О
Ор.	Директор-Ом	Будівник-Ом	Вікн-Ом
М.	…директор-Ові, – у	…будівник-Ові, – у	…вікн-І
Кл.	Директор-Е	Будівнич-Е, будівник-У	Вікн-О
Множина
Н.	Директор-И	Будівник-И	Вікн-А
Р.	Директор-Ів	Будівник-ів	Вікон
Д.	Директор-Ам	Будівник-Ам	Вікн-Ам
Зн.	Директор-Ів	Будівник-Ів	Вікн-А
Ор.	Директор-Ами	Будівник-Ами	Вікн-Ами
М.	…директор-Ах	…будівник-ах	…вікн-Ах
Кл.	Директор-И	Будівник-И	Вікн-А
М’яка група
Однина
Н.	Лікар	Край	Мор-Е
Р.	Лікар-Я	Кра-Ю	Мор-Я
Д.	Лікар-Еві, – ю	Кра-Єві, – ю	Мор-Ю
Зн.	Лікар-Я	Край	Мор-Е
Ор.	Лікар-Ем	Кра-Єм	Мор-Ем
М.	…лікар-Еві, – ю, – і	…кра-Ї, – ю	Мор-І
Кл.	Лікар-Ю	Кра-Ю	Мор-Е
Множина
Н.	Лікар-І	Кра-Ї	Мор-Я
Р.	Лікар-Ів	Кра-Їв	Морів
Д.	Лікар-Ям	Кра-Ям	Мор-Ям
Зн.	Лікар-Ів	Кра-Ї	Мор-Я
Ор.	Лікар-яМи	Кра-Ями	Мор-Ями
М.	…лікар-Ях	…кра-Ях	…мор-Ях
Кл.	Лікар-І	Кра-Ї	Мор-Я
Мішана група
Однина
Н.	Слухач	Каменяр	Явищ-Е
Р.	Слухач-А	Каменяр-А	Явищ-А
Д.	Слухач-Еві, – у	Каменяр-Еві, – у	Явищ-У
Зн.	Слухач-А	Каменяр-А	Явищ-Е
Ор.	Слухач-Ем	Каменяр-еМ	Явищ-Ем
М.	…слухач-Еві, – у, – і	…каменяр-Еві, – у, – і	…явищ-І
Кл.	Слухач-У	Каменяр-Е	Явищ-Е
Множина
Н.	Слухач-І	Каменяр-І	Явищ-А
Р.	Слухач-Ів	Каменяр-Ів	Явищ
Д.	Слухач-Ам	Каменяр-Ам	Явищ-Ам
Зн.	Слухач-Ів	Каменяр-Ів	Явищ-А
Ор.	Слухач-Ами	Каменяр-Ами	Явищ-ами
М.	…слухач-Ах	…каменяр-Ах	…явищ-ах
Кл.	Слухач-І	Каменяр-І	Явищ-а

Однина

Родовий відмінок

У родовому відмінку однини іменники залежно від їх значення мають закінчення – а, – я або – у, – ю.

-А, – я пишуться в іменниках, коли вони означають:

А) назви осіб, власні імена та прізвища: Колгоспника, студента, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;

Б) назви тварин і дерев: Ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;

В) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);

Г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова;

Г) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності – ов, – ев (-єв), – ин (-їн): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пиря-тина, Псла, Пскова, Тетерева;

Д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: Гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (Але Віку, року); назви місяців і днів тижня: Вівторка, жовтня, листопада (Але листопаду – назва процесу), Понеділка; назви грошових знаків: Гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;

Є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: Атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: Відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, Але: Виду, роду, також синтаксису, складу, способу.

-У, – ю пишуться в іменниках чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

А) речовину, масу, матеріал: Азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу;

Б) збірні поняття: Ансамблю, атласу, батальйону; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: Барвінку, бузку, гороху, звіробою, щавлю, ячменю (Але вівса), а також назви сортів плодових дерев: Кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;

В) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: Вокзалу, ганку, даху, заводу, універмагу, шинку, Але (переважно з наголосом на закінченні): Бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; – а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: Карниза, еркера, портика; обидва закінчення а (-я) та – у (-ю) приймають іменники: Мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;

Г) назви установ, закладів, організацій: Інституту, клубу, колгоспу, комісаріату;

Г) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: Абзацу, валу, байраку, краю, але: горба, хутора тощо;

Д) явища природи: Вихору, вогню, вітру, граду, грому;

Є) назви почуттів: Болю, гніву, жалю, страху;

Є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: Авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену;

Ж) назви ігор і танців: Баскетболу, вальсу;

З) більшість складних безсуфіксних слів (окрім назв істот): Водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;

И) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): Вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;

І) назви річок (окрім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Вугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чгду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Котліну, Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну; Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники мають закінчення – ові, – еві, – єві або – у, – ю.

1. Закінчення – ові (у твердій групі), – еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), – Єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: Будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові. Ці ж іменники приймають і закінчення – у (-ю): Будинку, відмінку, директору тощо.

Паралельні закінчення – ові та – у мають також іменники середнього роду із суфіксом – к-, що означають малі істоти: Дитяткові – дитятку, немовляткові – немовлятку, поросяткові – поросятку, теляткові – телятку, ягняткові – ягнятку.

Знахідний відмінок

У знахідному відмінку однини іменники мають форму, однакову з формою родового або називного відмінків.

Орудний відмінок

В орудному відмінку однини іменники мають закінчення – ом, – ем (-єм) і – ям, – им.

Закінчення – ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, – ем (після голосного та апострофа – – єм) – іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (окрім іменників середнього роду, що закінчуються на – я): Майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм.

Кличний відмінок

Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на – у (-ю), – є.

1. Закінчення – у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами – ик, – ок, – к,-о), іншомовні імена з основою на Г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (окрім Ж): Батьку, синку, ударнику; Юрку, Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; також іменники діду, сину, тату.

2. Закінчення – ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю.

3. Закінчення – є мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом – ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на Ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на Р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче.

4. Прізвища прикметникового походження на – ів (-їв), – ов, – ев (-єв), – ин, – ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаев, Щоголів, при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення – е: Києве, Лебедине, Львове.

Множина

Родовий відмінок

Усі іменники середнього роду на – о, – е та більшість на – я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним Н) мають нульове закінчення. Подовження перед нульовим закінченням втрачається: Бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, боліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний О або Е: Вікон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер.

Знахідний відмінок

У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним, або з родовим відмінком множини.

Кличний відмінок

У кличному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним: Брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.

III відміна

Однина
Н.	Гордість	Сіль	Ніч
Р.	Гордост-І	Сол-І	Ноч-І
Д.	Гордост-І	Сол-І	Ноч-І
Зн.	Гордість	Сіль	Ніч
Ор.	Гордіст-Ю	Сілл-Ю	Нічч-Ю
М.	…гордост-І	…сол-І	…ноч-І
Кл.	Гордост-Е	Сол-Е	Ноч-Е
Множина
Н.	Гордост-І	Сол-І	Ноч-І
Р.	Гордост-Ей	Сол-Ей	Ноч-Ей
Д.	Гордост-Ям	Сол-Ям	Ноч-Ам
Зн.	Гордост-І	Сол-І	Ноч-І
Ор.	Гордост-Ями	Сол-Ями	Ноч-Ами
М.	…гордост-Ях	…сол-Ях	…ноч-Ах
Кл.	Гордост-І	Сол-І	Ноч-І

В Орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення – ю, причому:

А) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та Р), то після голосного перед закінченням – ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;

Б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (Б, п, в, м, ф), а також на Р, щ, то подовження не відбувається: Верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.

У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення – Е: Вісте, любове, радосте, смерте.

IV відміна

Однина
Н.	Тел-Я	Плем’-Я
Р.	Тел-ят-И	Плем-Ен-і, плем’-Я
Д.	Тел-ят-І	Плем-Ен-і
Зн.	Тел-Я	Плем’-Я
Ор.	Тел-Ям	Плем-Ен-ем, плем’-Ям
М.	…тел-Ят-і	…плем-Ен-і
Кл.	Тел-Я	Плем’-Я
Множина
Н.	Тел-ят-А	Плем-Ен-а
Р.	Тел-Ят	Плем-Ен
Д.	Тел-Ят-ам	Плем-Ен-ам
Зн.	Тел-Ят(а)	Плем-Ен-а
Ор.	Тел-Ят-ами	Плем-Ен-ами
М.	…тел-Ят-ах	…плем-Ен-ах
Кл.	Тел-Ят-а	Плем-Ен-а

Однина

У Родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини та множини з’являються суфікси – ят – (після шиплячого – ат-) та – ен-: Галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я).

У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним відмінком: Коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): Дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): Гусят і гусята; Курчат і курчата, ягнят і ягнята.

Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини

1. У називному відмінку.

Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі самі відмінкові закінчення, що й форми множини іменників першої, другої або третьої відмін (М’язи – в’язи, плащі – хитрощі).

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Деякі іменники, як Гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: Гуска, дитина, курка, людина.

А) закінчення – і (після голосного – Ї): Гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;

Б) закінчення – а (зрідка – я): Вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.

2. У родовому відмінку виступають:

А) закінчення – ей: Грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;

Б) закінчення – ів: В’язів, граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;

В) нульове закінчення: Вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ясел, ясен.

3. У давальному відмінку виступають:

А) закінчення – ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення – и, – а або – і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам, в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам, але: Гусям, дітям, людям, курям, саням, сіням;

Б) закінчення – ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на – і, – ї, – я: Вінцям, граблям, дверям, помиям.

4. У знахідному відмінку вживаються форми:

А) однакові з називним відмінком: Вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;

Б) однакові з родовим відмінком (для назв людей): Дітей, людей;

В) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): Гусей і гуси, курей і кури.

5. В орудному відмінку виступають:

А) закінчення – ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення – и, – а або – і (після шиплячого): Вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;

Б) закінчення – ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на – і, – ї, – я: Вінцями, граблями, коноплями, помиями;

В) закінчення – ми: Ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, Рідше – Штанями).

6. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення – ах, – ях: На вилах, на воротах (рідше – воротях), у ночвах, на штанах (рідше – На штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.