УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Іменник
Відмінювання іменників
Відмінювання іменників – це один із засобів зв’язку слів у реченні. Називний відмінок – початкова форма слова – прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) – непрямі. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.
На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується
I відміна: іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями – а, – я в називному відмінку однини: Вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; Голова, сирота, убивця.
II відміна:
А) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням – о в називному відмінку (переважно назви осіб): Бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
Б) іменники середнього роду з закінченнями – о, –
III відміна: іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: Вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, А також слово Мати, у якому при відмінюванні з’являється суфікс – Ер-.
IV відміна: іменники середнього роду:
А) із закінченнями – а, – я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси – Ат, – ят-: Гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
Б) із закінченням – я (із суфіксом – ен – при відмінюванні): Ім’я (імені), плем’я (племені).
Поділ на групи
Іменники І та II відмін поділяються на три групи: Тверду, м’яку та мішану.
I відміна
Тверда група
До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням – а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: Голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
М’яка група
До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням – я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
Мішана група
До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням – а та з основою на шиплячий приголосний: Вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. роду Вельможа.
II відміна
Тверда група
Чоловічий рід
До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням – о: Дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на – р: Вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники Звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: Звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на – ер, – ір, – ор, – ур (-юр) і з постійно наголошеними – Ар (-яр), – ир: Інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.
Середній рід
До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням – о: Вікно, залізо, коло, місто, село.
М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: Боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами – ар, – ир, які в однині мають наголос на корені: Бондар – бондаря, козир – козиря, лікар – лікаря, писар – писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: Буквар – букваря, вівчар – вівчаря, друкар – друкаря, інвентар – інвентаря, календар – календаря, кобзар – кобзаря, пролетар – пролетаря, секретар – секретаря, шахтар – шахтаря; гузир – гузиря, проводир – проводиря, пухир – пухиря та ін.
Середній рід
До м’якої групи належать іменники середнього роду із закінченням – е та – я (без суфіксів – Ен-, – ят – при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): Горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.
Мішана група
Чоловічий рід
До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: Вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на – яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: Вугляр – вугляра, каменяр – каменяра, пісняр – пісняра, скляр – скляра, тесляр – тесляра, школяр – школяра.
Середній рід
До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням – е при основі на шиплячий приголосний: Ложе, плече, прізвище, явище.
Зразки відмінювання іменників
І відміна
Тверда група | М’яка група | ||
Однина | |||
Н. | Школ-А | Земл-Я | Мрі-Я |
Р. | Школ-И | Земл-І | Мрі-Ї |
Д. | Школ-І | Земл-І | Мрі-Ї |
Зн. | Школ-У | Земл-Ю | Мрі-Ю |
Ор. | Школ-Ою | Земл-Ею | Мрі-Єю |
М. | …школ-І | …земл-І | …мрі-Ї |
Кл. | Школ-О | Земл-Е | Мрі-Є |
Множина | |||
Н. | Школ-И | Земл-І | Мрі-Ї |
Р. | Шкіл | Земель | Мрій |
Д. | Школ-Ам | Земл-Ям | Мрі-Ям |
Зн. | Школ-И | Землі | Мрі-Ї |
Ор. | Школ-Ами | Земл-Ями | Мрі-Ями |
Кл. | Школ-И | Земл-І | Мрі-Ї |
Мішана група | |||
Однина | Множина | ||
Н. | Круч-А | Круч-І | |
Р. | Круч-І | Круч | |
Д. | Круч-І | Круч-Ам | |
Зн. | Круч-У | Круч-і | |
Ор. | Круч-Ею | Круч-Ами | |
М. | …круч-І | …круч-Ах | |
Кл. | Круч-Е | Круч-І |
Однина
У Знахідному відмінку однини іменники твердої та мішаної груп мають закінчення – у, м’якої – – ю: Книжку, машину, перемогу, фабрику, кручу, межу, площу; тишу; бурю, надію, робітницю, сім’ю, статтю.
В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення – ою, м’якої та мішаної груп – – ею, після голосного та апострофа – – єю: Книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Перед закінченням – і в давальному та місцевому відмінках приголосні Г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: Нога – нозі, ру-ка-руці, муха – мусі.
Кличний відмінок
У кличному відмінку однини вживаються закінчення – о, – е, – є, – ю.
А) О мають іменники твердої групи: Дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро;
Б) Е Мають іменники м’якої та мішаної груп, Є – іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Іллє;
В) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: Бабусю, Галю, доню, матусю, татусю.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
Особливості відмінювання іменників І відміни
Множина
1. У Родовому відмінку множини іменники мають нульове закінчення або закінчення – ей, – ів:
А) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: Баб (і бабів), губ (і губів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів), надій, робітниць; круч, меж, площ;
Б) кілька іменників жіночого роду закінчуються на – ей: Мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) Та ін.;
В) закінчення – ів мають деякі іменники чоловічого роду: Суддів, старостів (і старост – з іншим значенням), окремі іменники жіночого роду, а також прізвища: Журбів, Чупринків і т. ін. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: Бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна).
У Знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини.
II відміна
Тверда група | |||
Однина | |||
Н. | Директор | Будівник | Вікн-О |
Р. | Директор-а | Будівник-А | Вікн-А |
Д. | Директор-Ові, – у | Будівник-Ові, – у | Вікн-У |
Зн. | Директор-А | Будівник-А | Вікн-О |
Ор. | Директор-Ом | Будівник-Ом | Вікн-Ом |
М. | …директор-Ові, – у | …будівник-Ові, – у | …вікн-І |
Кл. | Директор-Е | Будівнич-Е, будівник-У | Вікн-О |
Множина | |||
Н. | Директор-И | Будівник-И | Вікн-А |
Р. | Директор-Ів | Будівник-ів | Вікон |
Д. | Директор-Ам | Будівник-Ам | Вікн-Ам |
Зн. | Директор-Ів | Будівник-Ів | Вікн-А |
Ор. | Директор-Ами | Будівник-Ами | Вікн-Ами |
М. | …директор-Ах | …будівник-ах | …вікн-Ах |
Кл. | Директор-И | Будівник-И | Вікн-А |
М’яка група | |||
Однина | |||
Н. | Лікар | Край | Мор-Е |
Р. | Лікар-Я | Кра-Ю | Мор-Я |
Д. | Лікар-Еві, – ю | Кра-Єві, – ю | Мор-Ю |
Зн. | Лікар-Я | Край | Мор-Е |
Ор. | Лікар-Ем | Кра-Єм | Мор-Ем |
М. | …лікар-Еві, – ю, – і | …кра-Ї, – ю | Мор-І |
Кл. | Лікар-Ю | Кра-Ю | Мор-Е |
Множина | |||
Н. | Лікар-І | Кра-Ї | Мор-Я |
Р. | Лікар-Ів | Кра-Їв | Морів |
Д. | Лікар-Ям | Кра-Ям | Мор-Ям |
Зн. | Лікар-Ів | Кра-Ї | Мор-Я |
Ор. | Лікар-яМи | Кра-Ями | Мор-Ями |
М. | …лікар-Ях | …кра-Ях | …мор-Ях |
Кл. | Лікар-І | Кра-Ї | Мор-Я |
Мішана група | |||
Однина | |||
Н. | Слухач | Каменяр | Явищ-Е |
Р. | Слухач-А | Каменяр-А | Явищ-А |
Д. | Слухач-Еві, – у | Каменяр-Еві, – у | Явищ-У |
Зн. | Слухач-А | Каменяр-А | Явищ-Е |
Ор. | Слухач-Ем | Каменяр-еМ | Явищ-Ем |
М. | …слухач-Еві, – у, – і | …каменяр-Еві, – у, – і | …явищ-І |
Кл. | Слухач-У | Каменяр-Е | Явищ-Е |
Множина | |||
Н. | Слухач-І | Каменяр-І | Явищ-А |
Р. | Слухач-Ів | Каменяр-Ів | Явищ |
Д. | Слухач-Ам | Каменяр-Ам | Явищ-Ам |
Зн. | Слухач-Ів | Каменяр-Ів | Явищ-А |
Ор. | Слухач-Ами | Каменяр-Ами | Явищ-ами |
М. | …слухач-Ах | …каменяр-Ах | …явищ-ах |
Кл. | Слухач-І | Каменяр-І | Явищ-а |
Однина
Родовий відмінок
У родовому відмінку однини іменники залежно від їх значення мають закінчення – а, – я або – у, – ю.
-А, – я пишуться в іменниках, коли вони означають:
А) назви осіб, власні імена та прізвища: Колгоспника, студента, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;
Б) назви тварин і дерев: Ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;
В) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);
Г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова;
Г) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності – ов, – ев (-єв), – ин (-їн): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пиря-тина, Псла, Пскова, Тетерева;
Д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: Гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (Але Віку, року); назви місяців і днів тижня: Вівторка, жовтня, листопада (Але листопаду – назва процесу), Понеділка; назви грошових знаків: Гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;
Є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: Атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: Відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, Але: Виду, роду, також синтаксису, складу, способу.
-У, – ю пишуться в іменниках чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:
А) речовину, масу, матеріал: Азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу;
Б) збірні поняття: Ансамблю, атласу, батальйону; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: Барвінку, бузку, гороху, звіробою, щавлю, ячменю (Але вівса), а також назви сортів плодових дерев: Кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;
В) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: Вокзалу, ганку, даху, заводу, універмагу, шинку, Але (переважно з наголосом на закінченні): Бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; – а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: Карниза, еркера, портика; обидва закінчення а (-я) та – у (-ю) приймають іменники: Мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;
Г) назви установ, закладів, організацій: Інституту, клубу, колгоспу, комісаріату;
Г) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: Абзацу, валу, байраку, краю, але: горба, хутора тощо;
Д) явища природи: Вихору, вогню, вітру, граду, грому;
Є) назви почуттів: Болю, гніву, жалю, страху;
Є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: Авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену;
Ж) назви ігор і танців: Баскетболу, вальсу;
З) більшість складних безсуфіксних слів (окрім назв істот): Водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;
И) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): Вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;
І) назви річок (окрім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Вугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чгду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Котліну, Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну; Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.
Давальний відмінок
У давальному відмінку однини іменники мають закінчення – ові, – еві, – єві або – у, – ю.
1. Закінчення – ові (у твердій групі), – еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), – Єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: Будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові. Ці ж іменники приймають і закінчення – у (-ю): Будинку, відмінку, директору тощо.
Паралельні закінчення – ові та – у мають також іменники середнього роду із суфіксом – к-, що означають малі істоти: Дитяткові – дитятку, немовляткові – немовлятку, поросяткові – поросятку, теляткові – телятку, ягняткові – ягнятку.
Знахідний відмінок
У знахідному відмінку однини іменники мають форму, однакову з формою родового або називного відмінків.
Орудний відмінок
В орудному відмінку однини іменники мають закінчення – ом, – ем (-єм) і – ям, – им.
Закінчення – ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, – ем (після голосного та апострофа – – єм) – іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (окрім іменників середнього роду, що закінчуються на – я): Майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм.
Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на – у (-ю), – є.
1. Закінчення – у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами – ик, – ок, – к,-о), іншомовні імена з основою на Г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (окрім Ж): Батьку, синку, ударнику; Юрку, Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; також іменники діду, сину, тату.
2. Закінчення – ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю.
3. Закінчення – є мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом – ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на Ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на Р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче.
4. Прізвища прикметникового походження на – ів (-їв), – ов, – ев (-єв), – ин, – ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаев, Щоголів, при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення – е: Києве, Лебедине, Львове.
Множина
Родовий відмінок
Усі іменники середнього роду на – о, – е та більшість на – я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним Н) мають нульове закінчення. Подовження перед нульовим закінченням втрачається: Бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, боліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний О або Е: Вікон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер.
Знахідний відмінок
У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним, або з родовим відмінком множини.
Кличний відмінок
У кличному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним: Брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.
III відміна
Однина | |||
Н. | Гордість | Сіль | Ніч |
Р. | Гордост-І | Сол-І | Ноч-І |
Д. | Гордост-І | Сол-І | Ноч-І |
Зн. | Гордість | Сіль | Ніч |
Ор. | Гордіст-Ю | Сілл-Ю | Нічч-Ю |
М. | …гордост-І | …сол-І | …ноч-І |
Кл. | Гордост-Е | Сол-Е | Ноч-Е |
Множина | |||
Н. | Гордост-І | Сол-І | Ноч-І |
Р. | Гордост-Ей | Сол-Ей | Ноч-Ей |
Д. | Гордост-Ям | Сол-Ям | Ноч-Ам |
Зн. | Гордост-І | Сол-І | Ноч-І |
Ор. | Гордост-Ями | Сол-Ями | Ноч-Ами |
М. | …гордост-Ях | …сол-Ях | …ноч-Ах |
Кл. | Гордост-І | Сол-І | Ноч-І |
В Орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення – ю, причому:
А) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та Р), то після голосного перед закінченням – ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;
Б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (Б, п, в, м, ф), а також на Р, щ, то подовження не відбувається: Верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.
У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення – Е: Вісте, любове, радосте, смерте.
IV відміна
Однина | ||
Н. | Тел-Я | Плем’-Я |
Р. | Тел-ят-И | Плем-Ен-і, плем’-Я |
Д. | Тел-ят-І | Плем-Ен-і |
Зн. | Тел-Я | Плем’-Я |
Ор. | Тел-Ям | Плем-Ен-ем, плем’-Ям |
М. | …тел-Ят-і | …плем-Ен-і |
Кл. | Тел-Я | Плем’-Я |
Множина | ||
Н. | Тел-ят-А | Плем-Ен-а |
Р. | Тел-Ят | Плем-Ен |
Д. | Тел-Ят-ам | Плем-Ен-ам |
Зн. | Тел-Ят(а) | Плем-Ен-а |
Ор. | Тел-Ят-ами | Плем-Ен-ами |
М. | …тел-Ят-ах | …плем-Ен-ах |
Кл. | Тел-Ят-а | Плем-Ен-а |
Однина
У Родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини та множини з’являються суфікси – ят – (після шиплячого – ат-) та – ен-: Галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я).
У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним відмінком: Коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): Дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): Гусят і гусята; Курчат і курчата, ягнят і ягнята.
Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
1. У називному відмінку.
Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі самі відмінкові закінчення, що й форми множини іменників першої, другої або третьої відмін (М’язи – в’язи, плащі – хитрощі).
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Деякі іменники, як Гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: Гуска, дитина, курка, людина.
А) закінчення – і (після голосного – Ї): Гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;
Б) закінчення – а (зрідка – я): Вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.
2. У родовому відмінку виступають:
А) закінчення – ей: Грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;
Б) закінчення – ів: В’язів, граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;
В) нульове закінчення: Вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ясел, ясен.
3. У давальному відмінку виступають:
А) закінчення – ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення – и, – а або – і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам, в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам, але: Гусям, дітям, людям, курям, саням, сіням;
Б) закінчення – ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на – і, – ї, – я: Вінцям, граблям, дверям, помиям.
4. У знахідному відмінку вживаються форми:
А) однакові з називним відмінком: Вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;
Б) однакові з родовим відмінком (для назв людей): Дітей, людей;
В) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): Гусей і гуси, курей і кури.
5. В орудному відмінку виступають:
А) закінчення – ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення – и, – а або – і (після шиплячого): Вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;
Б) закінчення – ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на – і, – ї, – я: Вінцями, граблями, коноплями, помиями;
В) закінчення – ми: Ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, Рідше – Штанями).
6. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення – ах, – ях: На вилах, на воротах (рідше – воротях), у ночвах, на штанах (рідше – На штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.